Чемпіонат України із шахів

Чемпіонати України із шахів — всеукраїнське змагання під егідою Федерації шахів України, яке виявляє найсильніших шахістів країни. Змагання проводяться окремо серед чоловіків, серед жінок, серед юнаків та дівчат (до 20) і юніорів (категорії 12-18 і 8-12 років). Також розігрується командна першість.

Верлінський Б. М. — неофіційний чемпіон України, переможець Південноросійського турніру (1910), чемпіон УРСР, перший радянський гросмейстер

Передісторія українських чемпіонатів сягає часів, коли наша земля належала до державних утворень Російської імперії, ІІІ-ї Речі Посполитої та СРСР. Так, у 1909—1910 в Одесі проводився Південноросійський шаховий турнір, в якому перемогли представники Києва та Одеси. На підконтрольних Польщі теренах перший турнір, що зібрав найкращих шахістів тої частини України, відбувся 1928 року. Ще два турніри були проведені за часів нацистської окупації: в 1942 та 1944.

(Докладніше: Неофіційні Чемпіони України з шахів).

Степан Попель — неофіційний чемпіон Західної України (у 1930-ті роки), найсильніший шахіст діаспори (1940-1960-тих)

На землях, що опинились під владою більшовиків, чоловічі змагання періодично проводились від 1924 року. 1935 року пройшов перший жіночий чемпіонат Радянської України. З 1945 року, коли до складу УРСР ввійшли західноукраїнські землі, проводяться чемпіонати з участю представників усіх територій, що складають сьогоденну Україну. Найуспішнішим учасником українських радянських чемпіонатів був Анатолій Банник (5 перемог: 1945, 1946, 1951, 1956, 1964)
(Докладніше: Чемпіонати УРСР з шахів).

Натомість післявоєнна українська діаспора проводила власні змагання, рівень яких, щоправда, був далекий від чемпіонських турнірів УРСР. Протягом 1970-1980-х років діаспору поповнювали так звані неповерненці — провідні спортсмени, що з різних причин тікали з радянської України, зокрема й деякі чемпіони УРСР.
(Докладніше: Українська шахова еміграція).

Відколи постала незалежна Україна та формально виокремилась ФШУ, з 1992 року проводяться чемпіонати України з шахів, які продовжили нумерацію чемпіонатів УРСР.

2018 року чемпіоном України серед чоловіків втретє став Антон Коробов, а жіночу першість вперше виграла Наталя Букса.

Регламент змагань

Регламент Чемпіонатів України визначає за мету змагань:

популяризацію шахової гри та спортивних досягнень;
творчий та спортивні підсумки шахової роботи;
підвищення майстерності та кваліфікації шахістів;
виявлення найсильніших майстрів для участі в міжнародних змаганнях.

Спосіб проведення є традиційним для Чемпіонатів іще з часів УРСР, типовим і для чоловічих, і для жіночих, і для юніорських змагань. Наприклад, чоловічий чемпіонат України проводиться за таким порядком. Першим етапом змагання є півфінал, 2014 року в ньому застосована швейцарська система, учасниками можуть стати громадяни України, члени ФШУ:

переможці чемпіонатів областей України, АР Крим, Києва та Севастополя;
володарі 1-2 місць чемпіонатів України в вікових категоріях 12-18 років;
володарі 1-3 місць юнацького чемпіонату (до 20 років);
шахісти з рейтингом ФІДЕ не нижче 2500.

Шахісти, що посіли 1-5 місця в півфіналі, шість шахістів з найвищим рейтингом ФІДЕ та торішній чемпіон допускаються до фінальної частини Чемпіонату, всього 12 гравців[1]. Фінал 2014 року проводився за коловою системою.

Порядок змагань у жіночих та юніорських змаганнях не суттєво відрізняється.

В попередні роки фінальні частини змагань проводили за різними системами: швейцарка, нокаут.

Результати чемпіонатів УРСР

Яків Вільнер — перший чемпіон України

Федір Богатирчук — чемпіон України 1937 року

Ісаак Болеславський — чемпіон України 1938—1940 рр.

Анатолій Банник — 5-разовий чемпіон України

Леонід Штейн — чемпіон України 1960, 1962 років

Юхим Геллер — 4-разовий чемпіон України

Лев Альбурт — чемпіон України 1972—1974 рр.

Володимир Маланюк — 3-разовий чемпіон України

№	Дата проведення	Місце проведення	Система розіграшу	Переможець	Чемпіон представляв	Результат
№	Дата проведення	Місце проведення	Система розіграшу	Переможець	Чемпіон представляв	Очки	+	−	=
1	29 березня — 11 квітня 1924	Київ	Колова	Яків Вільнер	Одеса	9 з 10	8	0	2
2	25 травня — 1925	Харків	Колова	Яків Вільнер (2)	Одеса	7 з 8	6	0	2
3	22 квітня — 6 травня 1926	Одеса	Колова	Борис Верлінський (поза конкурсом) Михайло Марський	Москва Дніпропетровськ	8 з 11	5 6	0 1	6 4
4	26 червня — 14 липня 1927	Полтава	Колова	1. Олексій Селезньов (поза конкурсом)	Москва	11½ з 15	8	0	7
4	26 червня — 14 липня 1927	Полтава	Колова	2. Всеволод Раузер	Київ	11 з 15	8	1	6
5	29 травня — 10 червня 1928	Одеса	Колова	Яків Вільнер (3)	Одеса	11 з 15	8	1	6
5	29 травня — 10 червня 1928	Одеса	Колова	Володимир Кирилов	Харків	11 з 15	9	2	4
6	липень 1931	Харків	Колова	Абрам Замиховський	Київ	8½ з 11	7	1	3
7	1 липня — 1933	Харків	Колова	Володимир Кирилов (2)	Харків	5 з 8	3	1	4
7	1 липня — 1933	Харків	Колова	Всеволод Раузер (2)	Київ	5 з 8	4	2	2
8	1 — 24 березня 1936	Київ	Колова	Йосип Погребиський	Київ	12 з 17	9	2	6
8	1 — 24 березня 1936	Київ	Колова	Петро Шумилін	Харків	12 з 17	8	1	8
9	18 червня — 10 липня 1937	Київ	Колова	Федір Богатирчук	Київ	12½ з 17	10	2	5
10	13 вересня — 1938	Київ	Колова	Ісаак Болеславський	Дніпропетровськ	13 з 17	12	3	2
11	12 — 31 грудня 1939	Дніпропетровськ	Колова	Ісаак Болеславський (2)	Дніпропетровськ	12 з 15	10	1	4
12	20 листопада — 12 грудня 1940	Київ	Колова	Ісаак Болеславський (3)	Дніпропетровськ	13 з 17	10	1	6
13	19 грудня — 1944	Київ	Колова	Борис Гольденов	Київ	10 з 12	9	1	2
14	17 вересня — 1945	Київ	Колова	Анатолій Банник	Київ	11 з 14	10	2	2
15	2 червня — 1946	Київ	Колова	Анатолій Банник (2)	Київ	14 з 17
16	28 травня — 1947	Київ	Колова	Олексій Сокольський	Львів	11½ з 16	8	1	7
17	квітень 1948	Київ	Колова	Олексій Сокольський[2]	Львів	12½ з 18	8	1	9
18	4 — 30 липня 1949	Одеса	Колова	Ісаак Липницький	Київ	15½ з 19	14	2	3
19	травень 1950	Київ	Колова	Юхим Геллер	Одеса	12½ з 17	10	2	5
20	3 — 28 квітня 1951	Київ	Колова	Анатолій Банник (3)	Київ	12 з 17	8	1	8
21	1952	Київ	Колова	Владлен Зурахов	Київ	11½ з 15	9	1	5
22	1953	Київ	Колова	Яків Юхтман	Одеса	10 з 13	8	1	4
23	16 листопада — 14 грудня 1954	Київ	Колова	Абрам Хавін	Київ	13 з 18	10	2	6
24	1955	Київ	Колова	Анатолій Банник (4)	Київ	11½ з 17	8	2	7
25	1956	Київ	Колова	Ісаак Липницький (2)	Київ	15 з 19	11	0	8
26	8 травня — 2 червня 1957	Київ	Колова	Юхим Геллер (2)	Одеса	12½ з 17	10	2	5
26	8 травня — 2 червня 1957	Київ	Колова	Саломон Флор (поза конкурсом)	Москва	12½ з 17	8	0	9
27	5 травня — 2 червня 1958	Київ	Колова	Юхим Геллер (3)	Одеса	12½ з 16	10	1	5
28	27 березня — 27 квітня 1959	Київ	Колова	Юхим Геллер (4)	Одеса	18 з 21	15	0	6
29	14 травня — 10 червня 1960	Київ	Колова	Леонід Штейн[3]	Львів	12 з 17	9	2	6
30	21 травня — 12 червня 1961	Київ	Колова	Юрій Коц[4]	Донецьк	11 з 15	10	3	2
31	7 — 31 травня 1962	Київ	Колова	Леонід Штейн (2)	Львів	13½ з 17	10	0	7
32	4 — 29 травня 1963	Київ	Колова	Юрій Ніколаєвський	Київ	11 з 17	8	3	6
33	14 квітня — 11 травня 1964	Київ	Колова	Анатолій Банник (5)	Київ	14 з 19	9	0	10
34	1965	Дніпропетровськ	колова	Р.Гольдштейн (Єрмаков)	Дніпропетровськ	12½ з 17
35	6 — 29 травня 1966	Київ	Колова	Юрій Сахаров	Київ	13 з 17	11	2	4
36	1967	Київ	Швейцарська	Валерій Жидков	Запоріжжя	10 з 13
36	1967	Київ	Швейцарська	Юрій Ніколаєвський (2)	Київ	10 з 13
37	4 — 27 травня 1968	Київ	Колова	Юрій Сахаров (2)	Київ	12½ з 17	9	1	7
38	21 лютого — 18 березня 1969	Івано-Франківськ	Колова	Геннадій Кузьмін	Луганськ	10½ з 15	7	1	7
38	21 лютого — 18 березня 1969	Івано-Франківськ	Колова	Володимир Савон	Харків	10½ з 15	7	1	7
39	17 квітня — 13 травня 1970	Київ	Колова	Володимир Тукмаков	Одеса	11½ з 17	8	2	7
40	1971	Донецьк	Швейцарська	Юрій Коц (2)	Донецьк	9½ з 13
41	6 — 28 травня 1972	Одеса	Колова	Лев Альбурт	Одеса	11½ з 17	7	1	9
42	1973	Дніпропетровськ	Швейцарська	Лев Альбурт (2)	Одеса	11 з 13
43	2 — 15 березня 1974	Львів	Швейцарська	Лев Альбурт (3)	Одеса	10 з 13
44	1 — 10 березня 1975	Дніпропетровськ	Швейцарська	Олександр Вайсман	Харків	7½ з 9
45	13 — 28 травня 1976	Донецьк	Колова	Михайло Підгаєць	Одеса	9½ з 13	7	1	5
46	21 — 29 травня 1977	Житомир	Швейцарська	Юрій Ніколаєвський (3)	Київ	7 з 9
47	2 — 21 березня 1978	Ялта	Колова	Костянтин Лернер	Одеса	11½ з 15	8	0	7
48	19 — 27 травня 1979	Дніпропетровськ	Швейцарська	Володимир Охотник	Ужгород	7½ з 9
49	20 лютого — 5 березня 1980	Харків	Швейцарська	Володимир Маланюк	Севастополь	10½ з 13
50	15 жовтня — 4 листопада 1981	Ялта	Колова	Володимир Маланюк (2)	Севастополь	10 з 14
51	травень 1982	Ялта	Колова	Костянтин Лернер (2)	Одеса	12 з 15
52	19 — 27 травня 1983	Мелітополь	Швейцарська	Дмитро Комаров	Київ	7 з 9	6	1	2
52	19 — 27 травня 1983	Мелітополь	Швейцарська	Валерій Невєров	Харків	7 з 9
53	5 — 25 червня 1984	Київ	Колова	Михайло Гуревич	Харків	10½ з 15	6	0	9
54	червень 1985	Ужгород	Колова	Валерій Невєров (2)	Харків	11 з 14	9	1	4
55	червень 1986	Київ	Колова	Володимир Маланюк (3)	Севастополь	11 з 15	7	0	8
56	4 — 21 червня 1987	Миколаїв	Колова	Віктор Москаленко	Одеса	9½ з 15	6	2	7
57	3 — 21 червня 1988	Львів	Колова	Валерій Невєров (3)	Харків	10½ з 15	7	1	7
58	листопад 1989	Херсон	Колова	Ігор Новіков[5]	Харків	10½ з 15	6	0	9
59	1990	Сімферополь	Колова	Михайло Бродський	Харків	7 з 10	5	1	4

Результати чемпіонатів України

Попри заявлену мету виявляти найсильніших шахістів, шахові чемпіонати України часто проходили без участі провідних українських спортсменів. Лише починаючи з 2011 року (за винятком найсильнішого та найбільш представницького за складом в історії чемпіонатів України чемпіонату 2004 року) фінальні турніри чемпіонатів України збирають найсильніших шахістів та шахісток України, за винятком лідера збірної України Василя Іванчука, який тим не менше, взяв участь в першості України 2004 року та першості України 2014 року посівши 9-16 та 7-е місця, відповідно.

Фінали чоловічих змагань

Інформація про чоловічі першості України з шахів зібрана міжнародним арбітром Олегом Григоровичем Товчигою. На сайті ФШУ можна переглянути вибрані партії Чемпіонатів від 1924 по 2013 роки.

Антон Коробов — 4-разовий чемпіон України

Андрій Волокитін — 3-разовий чемпіон України

Руслан Пономарьов — чемпіон України 2011 року

Номер	Рік проведення	Місце проведення	Система розіграшу	Кількість учасників	Представництво за рейтингом України (к-ть шахістів)		Категорія турніру (сер.рейтинг)	Переможець	Результат	Чемпіон представляв
Номер	Рік проведення	Місце проведення	Система розіграшу	Кількість учасників	1—5 місця	1—10 місця	Категорія турніру (сер.рейтинг)	Переможець	Результат	Чемпіон представляв
60	1991	Сімферополь	Колова	14	?	?	?	Віталій Голод	9½ з 13[6]	Львів
61	1992	Сімферополь	колова	15	—	—	4 (2325)	Владислав Боровиков	10 з 14	Дніпропетровськ
62	1993	Донецьк	колова	14	—	—	?	Орест Грицак	10½ з 13	Львів
63	1994	Алушта	швейцарська	144			—	Юрій Круппа	8 з 9	Київ
64	1995	Дніпропетровськ	швейцарська	56			—	Сергій Кривошея	7 з 9	Житомир
65	1996	Ялта	швейцарська	100	—	1	—	Михайло Голубєв	8½ з 11	Одеса
66	1997	Алушта	швейцарська	75			—	Володимир Баклан	8 з 9	Київ
67	1998	Алушта	швейцарська	103			—	Любомир Михалець	7 з 9	Хмельницький
68	1999	Алушта	швейцарська	57	—	1	—	Геннадій Кузьмін	6½ з 9	Луганськ
69	2000	Севастополь	швейцарська	116	—	—	—	Володимир Роговський	7½ з 9	Запоріжжя
70	2001	Покров	швейцарська	30	—	3	—	Олександр Берелович	6½ з 9	Харків
71	2002	Алушта	швейцарська	83	—	—	—	Антон Коробов	7½ з 9	Краматорськ
72	2003	Сімферополь	швейцарська	108	—	3	—	Євген Мірошниченко	7½ з 9	Донецьк
73	2004	Харків	нокаут	32	4	8	—	Андрій Волокитін		Львів
74	2005	Рівне	нокаут	32	—	2	—	Олександр Арещенко		Краматорськ
75	2006	Полтава	нокаут	32	1	6	—	Захар Єфименко		Краматорськ
76	2007	Харків	швейцарська	28	—	1	—	Валерій Авескулов	6½ з 9	Харків
77	2008	Полтава	швейцарська	26	—	2	—	Євген Мірошниченко (2)	6½ з 9	Донецьк
78	2009	Алушта	швейцарська	91	—	—	—	Володимир Якимов	7 з 9	Черкаси
79	2010	Алушта	швейцарська	90	—	—	—	Сергій Павлов	7½ з 9	Київ
80	2011	Київ	колова	12	4	8	16 (2650)	Руслан Пономарьов	8½ з 11	Київ
81	2012	Київ	колова	12	4	7	17 (2666)	Антон Коробов (2)	8 з 11	Харків
82	2013	Київ	колова	12	4	8	17 (2653)	Юрій Криворучко	7½ з 11	Львів
83	2014	Львів	колова	12	5	8	17 (2659)	Юрій Кузубов	7½ з 11	Краматорськ
84	2015	Львів	колова	12	1	5	15 (2611)	Андрій Волокитін (2)	7 з 11	Львів
85	2016	Рівне	колова	12	1	6	14 (2596)	Михайло Олексієнко	8 з 11	Львів
86	2017	Житомир	колова	12	—	—	11 (2519)	Петро Голубка	8 з 11	Вигода
87	2018	Київ	колова	10	2	5	15 (2603)	Антон Коробов (3)	5½ з 9	Харків
88	2019	Луцьк	колова	10	2	4	15 (2601)	Євген Штембуляк	7 з 9	Одеса
89	2020	Київ	швейцарська	38	1	3	—	Антон Коробов (4)	7 з 9	Харків
90	2021	Харків	колова	10	2	4	14 (2594)	Андрій Волокитін (3)	6 з 9	Львів

Фінали жіночих змагань

(Докладніше: Чемпіонат України із шахів серед жінок).

Номер	Рік проведення	Переможниця	Чемпіонка представляла	Номер	Рік проведення	Переможниця	Чемпіонка представляла
52	1992	Марія Нєпєіна	Луганськ	53	1993	Марія Декусар	Харків
54	1994	Наталія Кисельова	Луганськ	55	1995	Марта Літинська	Львів
56	1996	Тетяна Меламед	Чернігів	57	1997	Лідія Семенова	Київ
58	1998	Галина Шляхтич	Калуш	59	1999	Надія Ядвижена	Харків
60	2000	Катерина Рогонян	Миколаїв	61	2001	Ганна Затонських	Маріуполь
62	2002	Тетяна Василевич	Євпаторія	63	2003	Анна Музичук	Стрий
64	2004	Ольга Александрова	Харків	65	2005	Анна Ушеніна	Харків
66	2006	Оксана Возовик	Харків	67	2007	Тетяна Василевич (2)	Євпаторія
68	2008	Інна Гапоненко	Херсон	69	2009	Євгенія Долуханова	Харків
70	2010	Тетяна Василевич (3)	Євпаторія	71	2011	Катерина Должикова	Київ
72	2012	Марія Музичук	Стрий	73	2013	Марія Музичук (2)	Стрий
74	2014	Анна Музичук (2)	Стрий	75	2015	Анастасія Рахмангулова	Миколаїв
76	2016	Ліза Малахова	Дніпро	77	2017	Юлія Осьмак	Київ
78	2018	Наталя Букса	Львів	79	2019	Наталія Жукова	Одеса
80	2020	Наталя Букса (2)	Львів	81	2021	Катерина Должикова (2)	Київ

Примітки

Анонс турніру на сайті ФІДЕ
В додатковому матчі переміг Овсія Поляка з рахунком 9:5
В додатковому матчі переміг Юрія Сахарова з рахунком 4:2
В додатковому матчі переміг Владислава Шияновського з рахунком 4:3
За додатковими показниками випередив Геннадія Кузьміна
Інтерв'ю Віталієм Голодом

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[1] Анонс турніру на сайті ФІДЕ

[2] В додатковому матчі переміг Овсія Поляка з рахунком 9:5

[3] В додатковому матчі переміг Юрія Сахарова з рахунком 4:2

[4] В додатковому матчі переміг Владислава Шияновського з рахунком 4:3

[5] За додатковими показниками випередив Геннадія Кузьміна

[6] Інтерв'ю Віталієм Голодом