Нікола Вентола

Народився 24 травня 1978 року в місті Грумо-Аппула, який знаходиться в провінції Барі. Дідусь Николи (теж Нікола) також був футболістом. Батько теж не був далекий від кальчо — він всіляко допомагав місцевій команді «Грумезе». Внесок Віто був оцінений владою по достоїнству, і після смерті батька стадіон в Грумо-Аппулі носить його ім'я. Сам же маленький Нікола Вентола починаючи з трьох років тільки й робив, що возився з м'ячем і згодом батько віддав хлопця в прімаверу «Барі», розуміючи, що в скромному «Грумезе» перспектив куди менше[1].

Три роки Вентола старанно займався в молодіжній команді «Барі» і навіть привернув увагу тренерів збірної Італії (U-15). На відміну від багатьох футболістів, Нікола не закинув навчання і старався якомога частіше відвідувати заняття. Вже будучи гравцем, що стабільно виходить на поле за першу команду «півнів», він таки закінчив школу за фахом «Юриспруденція».

До основного складу «Барі» Вентолу підпустили в 16 років, при тому що тоді виступала в Серії А. Тренер головної команди «Барі» Джузеппе Матерацці, батько майбутнього чемпіону світу Марко, дав юнакові дебютувати в еліті в такому ранньому віці. Це сталося 6 листопада 1994 року в виїзному матчі чемпіонату проти «Фіорентини» (0:2)[2]. Після цього матчу Нікола більше в тому сезоні не грав, так як на позиції форварда за клуб грав знаменитий Ігор Протті, який через кілька сезонів отримав приз найкращого бомбардира чемпіонату, а також в заявці був ще один талановитий форвард Нікола Легроттальє.

У наступному сезоні склад «Барі» поповнив 29-річний швед Кеннет Андерссон. Вони на пару з Протті наколотили 36 голів, а Вентола здебільшого залишався на лавці, вийшовши на поле всього сім разів і не забивши. Втім, в тому «Барі», крім Кеннета і Ігора, не забивав майже ніхто — як результат 15-е місце і виліт. Після цього Протті перебрався в «Лаціо», Андерссон в «Болонью», а новий тренер Еудженіо Фашетті, що замінив Матерацці, привів у команду нових форвардів — молодих Марко Ді Вайо і Франческо Флакі, на фоні яких Вентола почав блищати — Марко і Ческо закінчили сезон з трьома голами кожен, Вентола ж відзначився 10 разів. Фашетті повністю довіряв тоді вже стабільному гравцеві молодіжки U-18, і молодий форвард став одним з відкриттів сезону, який Барі завершило на четвертій позиції, що дала право повернутися в еліту.

Наступний чемпіонат виявися для Вентоли останнім у рідній команді. Незважаючи на те, що через травму зіграв він всього вісім матчів, а забив двічі, «нерадзуррі» в особі президента Массімо Моратті не пошкодували віддати за багатообіцяючого аттакканте 9 млн доларів. Причиною такого рішення босів «Інтера» багато в чому став матч 33-го туру — Інтер на полі «Барі» комфортно вів 1:0 завдяки голу Роналдо, але на 86-й хвилині Вентола рахунок зрівняв, а за хвилину до фінального свистка представник ПАР Філ Масінга і зовсім шокував міланців.

Крім новачка Вентоли у розпорядженні тренера «Інтера» Луїджі Сімоні перед початком сезону 1998/99 на позицію форварда був Роналдо, Іван Саморано і Юрій Джоркаєфф. Крім того влітку «Інтер» поповнили Роберто Баджо і молодий Андреа Пірло, з яким Нікола швидко знайшов спільну мову і гравці стали найкращими друзями. Незважаючи на наявність таких зіркових конкурентів по позиції, Вентола і Пірло змогли зарекомендувати себе і часто отримували місце на полі. Тренери змінювалися — Інтер в тому сезоні встигли потренувати Мірча Луческу, Лучано Кастеллані і Рой Годжсон, але Вентола стабільно грав при кожному з них. Інтер сезон завалив, ставши восьмим, а Нікола провів, напевно найкращий свій чемпіонат, відзначившись у Серії А шість разів. Але куди більш значуща були голи 20-річного італійця в єврокубках — він відзначився чудовим ударом у ворота «Спартака» в груповому турнірі, а в чвертьфіналі навіть забив самому Петеру Шмейхелю.

Влітку 1999 року «Інтер» очолив Марчелло Ліппі і придбав Крістіана Вієрі. Його трансфер з «Лаціо» на той момент став найдорожчим в історії футболу. Залишилися в Мілані і Роналдо з Саморано, і Баджо, тому Вентола змушений був відправитись в оренду — в «Болонью», а Пірло був відданий «Реджині». У «Болоньї», якою тоді керував Франческо Гвідолін, Вентола зустрів старого приятеля Кеннета Андерссона і, як кілька років тому, не зміг виграти в нього конкуренцію. У парі зі шведом грати також не виходило, адже в «Болоньї» тоді ще й грала легенда клубу Джузеппе Сіньйорі, тому Вентола отримав роль третього нападника, і за сезон зіграв 15 матчів, в яких не забив жодного гола.

Повернувшись в «Інтер», Вентола дізнався, що знову не залишиться в команді. До «нерадзуррі» тоді приєдналися форварди Хакан Шукюр і Роббі Кін, а Вентола відправився в оренду в «Аталанту» в обмін на половину прав на молодого аттакканте Коррадо Коломбо[3]. В новій команді Вентола продовжував забивати — 10 голів у 28 матчах за бергамасків у сезоні, після чого вкотре відбув до Мілана[4]. Цього разу його зустрів новий тренер аргентинець Ектор Купер, а також нові форварди — сьєрра-леонець Мохаммед Каллон і бразилець Адріано. Цього разу Вентола залишився в команді, проте багато в чому через травми Вієрі і Роналдо. Тому коли Купер зробив ставку на дует Вентоли з Каллоном, молоді нападники виправдали її сповна. Але зірки повернулися, і довелося знову сідати на лавку. А, не потрапляючи до складу, Вентола геть забував про футбол. Не маючи якийсь час ігрової практики, швидко втягнутися в ігровий ритм для нього завжди було проблемою, а, коли в команді є легендарні бомбардири, сподіватися на везіння не варто.

	Я відбувся як футболіст, коли почав грати за «Інтер», але в професійному плані зробив багато помилок, та й травми не обійшли стороною. У Інтері почав добре — забив 3 голи в перших п'яти турах, частенько забивав і в Лізі чемпіонів. Ну а потім я погнався за ефемерними речами, там-то все і закінчилося. Люди з головою на плечах, на кшталт Пірло, залишилися, я — ні. Можливо, будь у мене тренером Моурінью, який був би зі мною суворий як з Балотеллі, то все склалося б інакше
— Нікола Вентола[5]

.

Травма не дозволила Вентолі вийти на поле в наступному сезоні, після чого була нова оренда, цього разу в «Сієну», де провів наступний сезон. Після цього рік виступав в оренді за англійський «Крістал Пелес», але через травми зіграв лише у трьох матчах[6].

Влітку 2005 на правах оренди приєднався до «Аталанти», де провів два сезони[2], після чого перейшов у «Торіно»[7]. В кінці сезону 2008/09 туринці вилетіли до Серії B, і контракт з Вентолою не був продовжений.

Після цього гравець довгий час не міг знайти команду. Були пропозиції від «Фрозіноне» і «Модени», але Вентола вважав нижче своєї гідності приймати такі варіанти. Переговори з «Барі» і «Катанією» зірвалися, і Вентола зіткнувся з перспективою зав'язати з футболом в 30 років. Але старий друг екс-воротар «Барі» Альберто Фонтана запропонував поспілкуватися з керівництвом «Новари», з якою в листопаді 2009 року Вентола підписав контракт і в першому ж сезоні допоміг команді вийти до Серії Б. 11 лютого 2011 року через постійні проблеми з травмами нападник оголосив про своє завершення кар'єри[8].