Нікола Легроттальє

Народився 20 жовтня 1976 року у родині службовця та домогосподарки в місті Джоя-дель-Колле, що знаходиться неподалік від Барі. Природно, що і починав він в однойменній команді. Причому, майже до 20 років тренери бачили в ньому хавбека. Не пробившись до основної команди, футболіст змушений був грати в оренді в клубах Серії С1. Першою стала команда «Пістоєзе» в 1996 році, де, власне, і почалася професійна кар'єра захисника. Через рік пішов в оренду в «Прато».

Влітку 1998 року Легроттальє пішов на підвищення і підписав контракт з «К'єво», який виступав тоді в Серії Б. Однак, там за 2 роки він взяв участь лише в 23 іграх чемпіонату, після чого був відправлений в оренду у «Реджяну» (зіграв там лише 4 матчі), а потім — в «Модену».

Нікола Легроттальє під час виступів за «Ювентус». 14 листопада 2008 року

2001 року Нікола повернувся в «К'єво», який повернувся у свою чергу в Серію А. Легроттальє дебютував у вищому футбольному дивізіоні Італії 14 жовтня 2001 року в матчі проти «Брешії», що завершився з рахунком 2:2. По закінченні того сезону «осли» зупинилися в кроці від зони Ліги чемпіонів, фінішувавши на 5 місці. Завдяки своїм веронський успіхам, у листопаді 2002 року Легроттальє вперше отримав запрошення в національну збірну.

Взявши участь за два сезони в «К'єво» у 43 іграх, та ще і забивши в них 6 м'ячів, Нікола звернув на себе увагу італійських грандів. «Мілан», «Рома» і «Ювентус» були зацікавлені у підписанні «найперспективнішого захисника збірної Італії». У підсумку контракт був укладений з туринцями. Сума трансферу склала 7 мільйонів євро.

Проте перші два роки в Турині для Легроттальє зовсім не вдалися. Він став допускати масу помилок, через що втратив місце в складі і був відправлений в в оренду. Спочатку це була «Болонья», після чого все в тому ж 2005 році опинився в «Сієні», де і дограв сезон 2005/06 до кінця.

Після повернення в стан «бьянконері» Легроттальє знову опинився на лаві запасних. Так, влітку 2007 року клуб робив спроби продати його і К'єлліні, але обидва в клубі залишилися. А в наступному сезоні 2007/08 основний захисник «старої сеньйори» Жорже Андраде отримав серйозну травму в матчі з «Ромою», і місце у центрі вимушено отримав Легроттальє. Хороші виступи призвели до того, що незабаром керівництво продовжило договір з ним до 2010 року[1]. Всього за «Ювентус» футболіст провів 154 матчі і забив 10 голів та виборов титул володаря Суперкубка Італії.

Після того як до «Ювентуса» перейшов Андреа Барцальї, 31 січня 2011 року Легроттальє підписав контракт з «Міланом» строком до кінця сезону 2010/11[2][3], проте в команді не закріпився, зігравши лише в одному матчі, а «россо-нері» здобули чемпіонський титул.

24 серпня 2011 року на правах вільного агента перейшов в «Катанію», підписавши дворічний контракт[4]. Завершив професійну ігрову кар'єру у клубі «Катанія», за команду якого виступав протягом 2011–2014 років.

1994 року дебютував у складі юнацької збірної Італії, взяв участь в одному матчі на юнацькому рівні.

2002 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Італії в товариському поєдинку проти турецької команди (1:1).

2009 року був включений до складу збірної на Кубку Конфедерацій 2009 року, на якому зіграв в одному матчі. Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 8 років, провів у формі головної команди країни лише 16 матчів, забивши 1 гол.

Розпочав тренерську кар'єру відразу ж по завершенні кар'єри гравця, 2014 року, увійшовши до тренерського штабу клубу «Барі».

2015 року очолив тренерський штаб нижчолігової італійської команди «Арагас».