Нікола Порпора

Ніко́ла Анто́ніо Джачінто По́рпо́ра (італ. Nicola Antonio Giacinto Porpora, 17 серпня 1686, Неаполь — 3 березня 1768, там само) — італійський композитор, автор понад 40 опер, педагог вокалу.

Нікола Порпора
Основна інформація
Дата народження 17 серпня 1686(1686-08-17)[1][2][…]
Місце народження Мадрид, Іспанія[3][4]
Дата смерті 3 березня 1768(1768-03-03)[1][2][…] (81 рік)
Місце смерті Неаполь, Неаполітанське королівство[3][4]
Громадянство Неаполітанське королівство
Професії композитор, музичний педагог
Вчителі Gaetano Grecod
Відомі учні Фарінеллі[5] і Йозеф Гайдн
Жанри опера
 Файли у Вікісховищі

Біографія

Нікола Порпора народився в Неаполі. Почав навчатися музики у віці десяти років у Неаполітанській консерваторії (Conservatorio del Poveri di Gesu Cristo).

Перша його опера «Аґріппіна» («Agrippina») була поставлена ​​в Неаполі в 1708 році. Друга опера «Берениче» («Berenice») була з успіхом поставлена ​​в Римі в 1710 році. Порпора служив придворним капельмейстером у різних аристократів, в тому числі у принца Гессен-Дармштадського.

Викладав у Неаполітанській консерваторії Conservatorio di S. Onofrio (1715—1721). Був видатним вчителем вокалу. Серед його учнів — знамениті співаки Фарінеллі, Каффареллі, Антоніо Уберті (прозваний «Порпоріно»), а також композитор Йоганн Адольф Гассе, що став потім одним з його головних і постійних суперників в оперному жанрі. Його опери ставилися в Римі, Мілані, Венеції, Відні, Лондоні та інших містах Європи.

З 1725 року Порпора жив у Відні, потім в Дрездені. У 1729 році був запрошений до Лондона як диригент оперного театру. Однак він не витримав творчого суперництва з Г. Ф. Генделем, і був змушений повернутися до Італії.

З 1736 року Порпора жив у Венеції і Неаполі, з 1747 року в Дрездені, а з 1751 року — в Відні, де Йозеф Гайдн брав у нього уроки композиції. У 1758 році Порпора повернувся до Неаполя, ставши директором Conservatorio di S. Onofrio.

Останні роки його життя були затьмарені забуттям і бідністю. Помер і похований в Неаполі.

Творчість

Більшість творів Порпори належить до вокальних жанрів. Серед його творів більше 40 опер, 12 серенад, 4 пастіччо, 14 «священних опер» або ораторій, близько 135 кантат, 40 церковних творів для хору, 7 мес, 9 сольних мотетів, 12 антифонів на честь Діви Марії, а також ламентації та дуети. З творів інструментальних жанрів виділяються Віолончельний концерт соль мажор, віолончельна соната фа мажор, 6 камерних симфоній (6 sinfonie da camera a 3, op. 2, 1736, Лондон), скрипкові сонати, клавірні фуги.

Опери
  • Agrippina (либр. N. Giuvo; Неаполь, 1708)
  • Berenice (Риме в 1710)
  • Arianna e Teseo (либр. Pietro Pariati; Вена, 1714)
  • Basilio, re di Oriente
  • Flavio Anicio Olibrio
  • Faramondo
  • Eumene (либр. Apostolo Zeno; (Рим, 1721)
  • L'Imeneo
  • Issipile
  • Adelaide (Рим, 1723)
  • Siface (либр. Метастазио: Милан, 1725)
  • Imeneo in Atene
  • Orlando ou le délire (Angelica) (либр. Метастазіо)
  • Meride e Selinunte
  • Semiramide riconosciuta (либр. Метастазіо: Венеція, 1729, нова ред. Неаполь, 1739)
  • Mitridate (либр. Filippo Vanstryp; (Рим, 1730)
  • Ermenegilda
  • Tamerlano
  • Alessandro nelle Indie
  • Annibale
  • Germanico in Germania (либр. N. Coluzzi; Рим, 1732)
  • Arianna in Nasso (либр. Paolo Antonio Rolli; Лондон 1733)
  • Ferdinando
  • Lucio Papirio
  • Rosdale
  • Temistocle
  • Le nozze di Ercole ed Ebe
  • Il trionfo di Camilla
  • Statira
  • Polifemo (либр. Rolli; Лондон 1735)
  • Carlo il Calvo (либр. anonym; Рим, 1738)
  • Il trionfo di Camilla (либр. Silvio Stampiglia; Неаполь 1740, новая ред. Неаполь 1760)
  • Ifigenia in Aulide
  • Statira (либр. Francesco Silvani; Венеція, 1742)
  • Rosmene
  • Partenope
  • Didone
  • Filandro (либр. Vincenzo Cassani; Дрезден, 1747)
  • Angelica e Medoro
  • Gli orti Esperidi

Ораторії
  • Gedeone
  • Il martirio di Santa Eugenia
  • I martìri di San Giovanni Nepomuceno
  • Il verbo incarnato
  • Davide
  • Il trionfo della divina giustizia

Інструментальна і камерна музика
  • 6 sinfonie da camera a 3, op. 2 (1736, Лондон)
  • 6 sonate per 2 violini, 2 violoncelli e basso continuo (clavicembalo) (1745, Лондон)
  • 12 sonate per violino e basso (1754, Відень)
  • Ouverture roiale per orchestra (1763)
  • Concerto in sol maggiore per violoncello e archi
  • Concerto per flauto e archi
  • Sonata in fa maggiore per violoncello e basso continuo
  • 2 fughe per clavicembalo

Посилання

Примітки
  1. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. Encyclopædia Britannica
  3. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #123494591 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  4. Archivio Storico Ricordi — 1808.
  5. Г. Риман Фаринелли // Музыкальный словарь: Перевод с 5-го немецкого издания / под ред. Ю. Д. Энгель — Москва: Музыкальное издательство П. И. Юргенсона, 1901. — Т. 3. — С. 1310–1311.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.