Нікола Христич
Нікола Христич (серб. Никола Христић; 10 серпня 1818, Сремська Митровиця, Воєводина, Сербія — 26 листопада 1911, Белград, Сербія) — сербський політик, міністр і чотирьохразовий прем'єр-міністр.
Нікола Христич | |
Народження: |
10 серпня 1818 Сремська Митровиця, Сербія |
---|---|
Смерть: |
26 листопада 1911 (93 роки) Белград, Королівство Сербія |
Національність: | серби |
Країна: | Сербія |
Автограф: | |
Біографія
Переїхав до Сербії в 1840 і влаштувався на державну службу чиновником у суді та міліціянтом. У 1856 став управителем міста Белграда.
Після повернення князя Милоша Обреновича 1859 його ненадовго замінили, але Милош повернув його на ту ж посаду.
Князь Михайло Обренович призначав його міністром внутрішніх справ у 1860, і 1867.
Нікола Христич також став прем'єр-міністром у 1867, аж до своєї смерті в 1868.
З цієї нагоди того ж дня він заарештував вбивць, засудив їх за короткою процедурою та стратив. Він був повністю відданий князю Михайлу на манер старого чиновника. За задумом князя, він впровадив поліцейський режим і придушив ліберальну опозицію, викорінив бандитизм і твердо контролював муніципалітети.
Після смерті князя Михайла та формування нового уряду Христич пішов у відставку. Лише в 1883 король Милан Обренович повернув його до політики, призначивши прем'єр-міністром і міністром внутрішніх справ. Христич придушив Тимоцьке повстання.
У 1884 призначений віце-президентом Державної ради.
У 1888 знову призначений прем'єр-міністром, щоб зберегти мир після зречення короля Милана. Наступного року Христич знову вийшов на пенсію, а в 1894 четвертий раз став прем'єр-міністром, після припинення дії конституції 1888 року, коли потрібно було врегулювати політичну ситуацію в країні.
У середині 1895 звільнений і перепризначений президентом Державної ради.
Нарешті вийшов на пенсію в 1901.
Був одружений з Джуліаною, онучкою Томо Вучіча Перишича, з якою у нього було дванадцять дітей, у тому числі міністр Коста Христич, сином якого був композитор Стеван Христич.
Помер у Белграді 26 листопада, похований 28 листопада 1911.
Богослужіння у церкві Вознесіння Господнього здійснив єпископ жицький Сава Дечанац, були присутні король Петро I Карагеоргієвич та Нікола Пашич, що винесли його з церкви.[1]
Примітки
- Христић, 1989, с. 519-520.
Література
- Stokes, Gale (1990). Politics as Development: The Emergence of Political Parties in Nineteenth Century Serbia. Duke University Press.
- Христић, Коста Н. (1989). Записи старог Београђанина. Београд: Нолит. ISBN 978-86-19-01637-7.