Воєводина

Воєво́дина або Войводина (серб. Војводина, Vojvodina) — автономний край Сербії, розташований на північ від Дунаю. До Першої світової війни належав Австро-Угорщині. Центром (з грудня 2009[1] до липня 2012[2] — столицею) Воєводини є місто Новий Сад. Воєводина відома своїм багатонаціональним складом населення. Окрім сербів, що становлять 65-відсоткову більшість, у ній живуть угорці, хорвати, українці, словаки, цигани, румуни і німці. Більша частина вірян — православні (69 %). Офіційними мовами є сербська, угорська, словацька, румунська, русинська і хорватська[3][4]. На території Воєводини розташований регіон Бачка.

Воєводина

серб. Аутономна покрајина Војводина
Autonomna pokrajina Vojvodina
угор. Vajdaság Autonóm Tartomány
словац. Autonómna pokrajina Vojvodina
рум. Provincia Autonomă Voivodina
русин. Автономна Покраїна Войводина
Герб Воєводини Прапор Воєводини
місто Новий Сад
Країна Сербія
Номерний знак SRB
Населення
 - повне 1 931 809 (2011)
Площа
 - повна 21,5 тисяч км²
Висота
 - максимальна 99 м
 - мінімальна 99 м
Дата заснування 28 вересня 1990
Код ISO 3166-2 RS-VO
Воєводина на мапі Сербії
Воєводина на мапі Сербії
Вікісховище має мультимедійні дані
за темою: Воєводина

Розташована в межах південної частини Середньодунайськой низовини, що має слабо розчленований рельєф (висота 70—250 м). На південному заході ізольований кряж Фрушка гора (висота до 539 м), на південному сході відріг Південних Карпат (висота до 641 м).

Клімат помірний, континентальний. Середня температура липня 22—24°С, січня від — 1,2 до 2,6 °C. Опадів 550—750 мм на рік.

Річки

Адміністративний поділ
ОкругАдмін.
центр		Площа
км²		Населення
2002		Густота
населення
осіб/км²		Муніципалітети
та міста		Кількість
поселень
Середньо-Банатський
(Srednje-banatski okrug
Средње-банатски округ)
Зренянин 3 256 208 456 64.0 55
Північно-Бацький
(Severnobački okrug
Севернобачки округ)
 Суботиця 1 784 200 140 112.2 45
Північно-Банатський
(Severno-banatski okrug
Северно-банатски округ)
 Кікінда 2 329 165 881 71.2 50
Південно-Бацький
(Južnobački okrug
Јужнобачки округ)
 Новий Сад 4 016 593 666 147.8 77
Південно-Банатський
(Južno-banatski okrug
Јужно-банатски округ)
 Панчево 4 245 313 937 73.6 94
Сремський
(Sremski okrug
Сремски округ)
 Сремська Митровиця 3 486 335 901 96.4 109
Західно-Бацький
(Zapadno-bački okrug
Западно-бачки округ)
 Сомбор 2 420 214 011 88.4 37

Українці Воєводини

Масове переселення українців до Воєводини розпочалося у XVIII ст., коли австрійський уряд запросив їх до щойно відвойованих у турків земель на лівому березі Дунаю[5]. Перші переселенці потрапили до Воєводини з північно-східної Пряшівщини та Закарпаття[6], особливо з тих місць, де місцеве населення зберегло своє національне ім'я русинів та греко-католицьку релігію, але мову значним чином перейняло від своїх сусідів словаків. Сучасні русини Воєводини користуються на письмі кириличною абеткою (так само як і українці в Україні), але їх літературна мова близька до східно-словацьких діалектів, а новітні слова та офіційні терміни здебільшого калькуються із сербської мови. Нащадки переселенців дотепер називають себе русинами, відчуваючи свою спорідненість як з русинами Пряшівщини та Закарпаття, так і з українцями Великої України[6]. Серед місцевого населення дуже розповсюджені загальноукраїнські пісні (воєводинський дослідник Онуфрій Тимко наводить в своїй збірці «Наша пісня» 1953 р. такі пісні як «Взяв би я бандуру», «Ніч така місячна», «Чорнії очі» та інші[7]), а місцева русинська організація називається Союз русинів-українців Сербії[8].

За переписом 1910 року, останнім переписом населення Австро-Угорщини, у Воєводині жило 13 497 (0.9%) українців, 510 754 (33.8%) сербів, 425 672 (28.1%) угорців та 324 017 (21.4%) німців.[9]

Відомі українці

Цікаві факти

По розпаду Австро-Угорщини, 25 листопада 1918-го року, у Новому Саді зібралося Народне віче, яке проголосило про приєднання Воєводини до Сербії та майбутньої Югославії. Першим головою місцевого парламенту (Великої Народної Скупщини Воєводини), став греко-католицький священик з Нового-Саду, член місцевої «Просвіти» Іван (Йован) Хранилович (1855—1924)[10][11][12].

Емблема Союзу русинів-українців Сербії.

Див. також

Джерела

Посилання

Примітки
  1. Провозглашен Статут Воеводины; Воеводина, или Разрушение Сербии
  2. Перспективы автономизации Воеводины
  3. Government of the Autonomous Province of Vojvodina Архівовано 17 лютого 2015 у Wayback Machine. Languages: Serbian, Hungarian, Romanian, Slovak, Ruthenian, Croatian (all official languages of Vojvodina); Аутономна Покрајина Војводина Језици: српски, мађарски, румунски, словачки, хрватски, украински (у службеној употреби у покрајинској администрацији)
  4. Стаття 6 Статуту Автономного краю Воєводина, . Щодо терміну Статут (не Устав, Конституція тощо) див. Курносенко Р. А. Конституционно-правовой статус автономий в Республике Сербия // Теория и практика общественного развития. Выпуск № 2 / 2007
  5. Историят. // Национални совит рускей националней меншини. Архівовано 8 березня 2016 у Wayback Machine. (русин.)
  6. Любомир Белей. Українці та українська мова на Балканах. // «Дивослово» №8, Київ, 2008 р.
  7. Онуфрій Тимко. Наша пісня. Видавництво «Руське слово», Руський Керестур, 1953 р. Архів оригіналу за 6 травня 2017. Процитовано 20 червня 2017.
  8. Союз русинів-українців Сербії.
  9. Table. Web.archive.org. 26 січня 2011. Процитовано 24 вересня 2016.
  10. Историят | Национални Совит. www.rusini.rs. Архів оригіналу за 8 березня 2016. Процитовано 27 жовтня 2015.
  11. 85-РОЧНЇЦА РУСКОГО НАРОДНОГО ПРОСВИТНОГО ДРУЖТВА ДРАГОКАЗ ЗА БУДУЧНОСЦ. www.rusnaci.org. Процитовано 27 жовтня 2015.
  12. Догляд за місцями поховань видатних українців у світі: хто і де?. Історична правда. Процитовано 27 жовтня 2015.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.