Нік Ваал

Кароліна Швайгор Ніколаус була наймолодшою ​​з чотирьох дітей офіцера Вільгельма Бернхофа Ніколауса та Анни Горн (Anna Horn). Народилася та виросла в Осло. Її син Гельге Ваал, розповідав, що в дитинстві вона страждала психосоматичним захворюванням і через це навіть навчалася вдома у свій перший рік у гімназії. Потім, починаючи з осені 1921 року, Нік відвідувала Кафедральну школу Осло, де разом з нею вчилися такі відомі люди, як Трюгве Буль, Карл Еванг і Трюгве Бротей[4].

Вона поступила в Університет Осло, стала радикальним соціалістом і закінчила навчання у 1930 році. Нік була членом комуністичного руху Мот Даг і працювала в редакції видання «Æsculap». Її політичні переконання змусили Нік до кінця життя займатися соціальними питаннями, особливо пов'язаними з дітьми, підлітками та жінками[4].

Студенткою Нік вперше зіткнулася з психоаналізом, цьому сприяли і власні психологічні проблеми дівчини. У 1927 році вона вийшла заміж за письменника Сігурда Гуля. Це був практично шлюб по листуванню, і у 1936 році він закінчився розлученням. Вона продовжила вивчати психоаналіз у Берліні під керівництвом Саломеї Кемпнер, яка була однією з кращих фахівців з психоаналізу того часу, загинула у Варшавському гетто. У 1933—1934 була прийнята у німецьку і дансько-норвезьку психоаналітичні асоціації[5]. У 1936 розлучилася з Гулем і в 1937 вийшла заміж за Весселя Ваала, взявши його прізвище[4].

У Берліні вона познайомилася з Вільгельмом Райхом і пішла за ним, коли він втік від нацистського режиму в Норвегію. Потім вона вчилася в іншого біженця — австрійця Отто Феніхеля, а потім працювала разом з Райхом до 1939, коли відкрила власну психіатричну практику і стала працювати у психіатричній лікарні Гаустада до 1947 року[6].

Під час німецької окупації Норвегії з 1940 по 1945 роки Ваал брала участь в діяльності Руху Опору. Вона була ключовою фігурою в успішній евакуації групи єврейських дітей, коли стало відомо про їх швидку депортацію з метою подальшого знищення (всі діти, вислані на судні SS «Donau», на борту якого потрапили б, безсумнівно, і врятовані, виявилися у підсумку в газових камерах Освенцима). За ці дії вона була зарахована до числа норвезьких праведників світу. Також Нік працювала в норвезькій підпільній розвідці XU.[7]. Навесні 1945 року вона була ненадовго заарештована. Втекла до Швеції.

Відразу ж після закінчення війни Ваал відновила свою професійну активність. Вона залишалася у штаті психлікарні Гаустад, а також працювала в університетської лікарні «Уллевол», у Данії, США, Швейцарії та Франції. У 1951 році вона отримала сертифікат психіатра, а в 1953 році, одна з перших в Норвегії, в галузі дитячої та юнацької психіатрії[4].

Після того, як вона не змогла отримати роботу в Інституті дитячої та юнацької психіатрії, Ваал заснувала і очолила власний (Інститут Нік Ваал).[4].

Нік залишалася директором власного інституту аж до своєї смерті у 1960 році, також знаходячи час для того, щоб допомагати неповнолітнім злочинцям. Вона народила двох дітей він Весселя Ваала — психіатра Гельге Ваала (який став її біографом) і дитячого психолога Беріт Ваал Скаслієн. У 1951 році вона розлучилася з чоловіком і вийшла заміж за Алекса Гелью. Він загинув через нещасний випадок на воді у 1954 році[4]. Потім вони з Ваалом знову зійшлися і жили разом до її смерті.

Почавши свій професійний шлях під впливом особистих психологічних проблем, Ваал проявила неабияку ретельність у дослідницькій та громадській діяльності, а також у викладанні. Вона внесла вклад у такі дисципліни[4]:

• Психоаналіз і психіатрія. При цьому вона, увібравши ідеї Райха, не опинилася під їх впливом і працювала незалежно. Зробила внесок в психіатрично-соматичні техніки діагностики;
• Норвезька дитяча і підліткова психіатрія, в яких вона була піонером;
• Людська сексуальність, в тому числі дитяча та підліткова;
• Освіта. Її інститут розробив освітні програми для навчання шести професіям, в тому числі і не пов'язаних з психіатрією і медициною, наприклад, психолог, соціальний працівник і фахівець з клінічної освіти.

Інститут Нік Ваал, хоча він і був через деякий час перейменований, залишається одним з провідних у Норвегії[8].

• Waal, Nic (1938). Filmen og barna (Norwegian). Oslo: Tiden. — a book on the medium of film and its effect on children.
• Waal, Nic (1948). Vi og smårollingene våre i det første året (Norwegian). Oslo: Tiden. — a book on parenting infants.
• Waal, Nic; Bjørn Christiansen; Bjørn Killingmo (1956). Personlighetsdiagnostikk med henblikk på strukturbeskrivelse : utkast til begrepssystem (Norwegian). Oslo: Nic Waals Institutt. — "Personality diagnosis with the purpose of structural descriptions — a publication of her institute.
• Waal, Nic; Anne Grieg; Mogens Rasmussen (1957). Nic Waal's metode for somatisk psykodiagnostikk : beskrivelse av undersøkelsesmetoden med utkast til begrepssystem (Norwegian). Oslo: Nic Waals Institutt. — an outline of Waal's somatic diagnostic methodology.
• Waal, Nic (1962). Er det foreldrenes skyld? (Norwegian). Oslo: Cappelen. — published posthumously, but translated to several languages, on the role of parenting and sexual neuroses.
• Waal, Nic (1969). У Anne-Marie Auestad, Borger Haavardsholm. Utvalgte faglige skrifter (Norwegian). Oslo. — selected writings by Nic Waal.
• Waal, Helge (1991). Nic Waal : det urolige hjerte (Norwegian). Oslo: Pax. ISBN 82-530-1530-5. — biography authored by her son, Helge Waal.
• Rottem, Øystein (1996). LystLesninger : åtte essays om kjønn og identitet i norsk litteratur (Norwegian). Oslo: Cappelen akademisk forlag. ISBN 82-456-0034-2. — biographical essays of Henrik Ibsen, Knut Hamsun, Sigurd Hoel, Agnar Mykle, and others
• Waal, Nic; Einar Moe (2003). Nic Waals institutt : pioner og aktør i norsk barne- og ungdomspsykiatri gjennom 50 år. Oslo: Nic Waals Institutt. ISBN 82-991501-9-1. — anniversary publication for her institute.

• Нік Ваал — на сайті Яд ва-Шем.