Нільсен Віктор Олександрович

Народився в родині пастора. Родина мала данське і німецьке походження.

Навчався в Санкт-Петербурзі, де закінчив Інститут громадянських інженерів. Як архітектор і інженер почав працювати в місті Рибінськ на Волзі (тоді Ярославська губернія), де спроектував та вибудував міський водогін. Успіхи інженера були помічні, і він був запрошений маріупольською управою на посаду міського архітектора. Прибув у місто в 1900 чи в 1901 році. (Міське самоврядування було дозволене в Російській імперії ще 1870 року за наказом імператора).

Попередніми міськими архітекторами були Бер Самуїл Йосипович та Емерік Адольф Густавович. Маріуполь потерпав від нестачі чистої, питної води, особливо в спекотне літо. Новому архітекторові доручили створити проект міського водогону, що мав на той час значний кошторис. Для затвердження проект відіслали в міністерство і дозвіл на будівництво дав Столипін Петро Аркадійович.

Архітектор В. А. Нільсен добре опанував справу і виконав важке завдання. Завдяки новому міському водогону, водопостачання отримали дві третини мешканців міста (одна третина використовувала колодязі). До міського архітектора зросла довіра і прийшов матеріальний успіх, він мав майна на 600 рублів. Це надало підстави обрати міського архітектора депутатом в маріупольську думу.

Проживав архітектор Нільсен у будинку, який розташований навпроти Міського саду за адресою: вулиця Семенишина, 49. У народі садибу називають “будинком німф, які плачуть [1]”.

Стан архітектора кардинально змінився після 1917—1918 років. За радянської влади ставлення до архітектора погіршилося, як до успішного представника царського періоду. З 1935 року почалася чистка кадрів, що мали дворянське чи неробітниче походження. Архітектор був позбавлений права працювати архітектором-практиком і працював у технічному відділі нового заводу «Азовсталь». В 1936 році також була зруйнована церква Костянтина та Єлени в місті, створена і вибудувана архітектором.

Помер 1949 року.

Серед знищених в 1943 році опинився і альбом замальовок архітектора, куди той вносив малюнки фасадів запроектованих споруд та їх тогочасного оточення. Будинок архітектора та його приватний архів постраждали від пожеж, які вчинили німецькі загарбники в часи відступу з міста. Втрата малюнків архітектора — значно погіршила вивчення періоду пожвавлення забудови міста доби капіталізму і історичної забудови міста через відсутність копій зниклих малюнків.

Церква Костянтина та Єлени, Маріуполь, знищена 1936 року.

• Водонапірна вежа, Рибінськ, ул.Куйбышева, 1А
• Рыбинское второе высшее начальное училище им. В.А.Карякина, Рибінськ, ул.Луначарского, 61
• Водонагнітна вежа, Маріуполь
• Церква Костянтина та Єлени, Маріуполь
• Школа при заводі «Нікополь», Маріуполь
• Власний будинок, Маріуполь
• Старий корпус ПДТУ, Маріуполь

Школа за проектом архітектора В. О. Нільсена, 1912 р., нині ОШ № 21, Маріуполь.

• Нильсен В. А. «Описание и расчёт устройства водопровода в городе Рібинске с приложением атласа чертежей». Составлено гражданским инженером В. А. Нильсеном, 1901, лито-типография О. А. Фалька, Мариуполь.

• Архітектура Маріуполя

• Корбка В.Н. Архитектор Нильсен и его водонапорная башня, ставшая символом Мариуполя // Приазовский рабочий, 15 октября 2008 г.
• «Храм — от рождения до распятия»