Ніхто не хотів помирати

«Ніхто не хотів помирати» (лит. «Niekas nenorėjo mirti») — литовський радянський художній фільм 1966 року режисера Вітаутаса Жалакявічюса про післявоєнні події в країні і трагічні стосунки між національно налаштованими «лісовими братами» та репресивною машиною в особі радянської влади. Кінотвір 1966 року.

Ніхто не хотів помирати
Niekas nenorėjo mirti)
Жанр Драма
Режисер Вітаутас Жалакявічус
Сценарист Вітаутас Жалакявічус,
У головних
ролях
Донатас Баніоніс
Регімантас Адомайтіс
Юозас Будрайтіс
Альгімантас Масюліс
Оператор Йонас Грицюс
Композитор Альгіс Апанавічюс
Кінокомпанія Литовська кіностудія
Тривалість 106 хв.
Мова литовська мова
Країна СРСР
Рік 1965
IMDb ID 0151750

Сюжет

В центрі подій родина Локіс (ведмідь в перекладі з литовської). Події віднесені до 1947 року. Для 1965 року, року створення фільму, це було звертання до нещодавнього і болючого для національних республік минулого. В селищі вбили чергового голову радгоспу. І те, що це п'ятий убитий за минулий рік — покажчик, що убивства відбуваються зовсім не на побутовому ґрунті. Кінострічка переводить події в побутову площину, бо сини загиблого Локіса присягають помститися. Тим часом посаду голови радгоспу посів Вайткус, що і сам був «лісовим братом»… Фільм розгортається як черговий детектив, тільки на національну тематику. Але то були камуфлюючі засоби.

Лише в Прибалтиці та в Західній Україні ще добре пам'ятали справжні роки зміцнення радянської влади на околицях радянської імперії. Вони супроводжувались репресіями проти національних народів, убивствами і масовим засланням «небезпечних» до Сибіру. Представники радянської влади вдирались до приватних осель, наказували зібрати тільки теплі речі і вивозили арештованих разом з малими дітьми до радянських концтаборів. Проявом спротиву загарбникам і стануть партизанські загони — «лісові брати» в Прибалтиці та загони УПА в Україні. Партизанська війна за підтримки місцевих мешканців у деяких районах триватиме до 1956 року. Але як у більшості тоталітарних держав справжні причини спротиву державній владі та масштаби репресій старанно приховувались десятиліттями.

У ролях

Знімальна група

Шлях кінострічки до радянського глядача

Це була лише шоста кінострічка щойно створеної Литовської кіностудії. Торкнутися пекучіх проблем встановлення радянської влади в Литві і насмілився кінорежисер. Але це був детектив лише за формою, що приховувала зіткнення народу з пробудженою самосвідомістю — з імперськими амбіціями агресивної держави. І кінострічку «поклали на полицю» — подалі від гріха оприлюднення.

Кінорежисер ризикнув вдруге. Без дозволу очільників Литовської кіностудії він приховано вивіз кінострічку в Москву і передав її в Держкіно. За порушення трудової дисципліни Вітаутаса Жалакявічюса могли звільнити з роботи. Керівництво Держкіно подивилось детектив з лояльними до радянської влади представниками родини Локіс і — дозволило її кінопрокат. Дивним чином кінострічка «Ніхто не хотів помирати» Литовської кіностудії виборола головний приз на кінофестивалі в місті Київ і навіть стала лауреатом премії Ленінського комсомолу (!). Так Жалакявічюс витяг щасливий жереб, а переможців — не судять.

Джерела

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.