Ніязов Сапармурат Атайович

Сапармурат Ніязов народився 19 лютого 1940 року в родині службовця в селищі Кипчак Туркменської РСР. Згідно з офіційною біографією, в 1941 році його батько, Атамурат Ніязов, добровольцем пішов на фронт і 24 грудня 1942 року загинув в боях за Кавказ. Мати — Гурбансолтан-едже, а також брати (десятирічний Мухамметмурат і шестирічний Ніязмурат) загинули під час Ашхабадського землетрусу 1948 року. Ставши сиротою, Сапармурат потрапив до дитячого будинку в місті Кизил-Арват. У 1959 році закінчив з відзнакою середню школу.

У 1959—1962 роках — інструктор Туркменського територіального комітету профспілки робітників і службовців геологорозвідувальних робіт.

Член КПРС з 1962 року.

У 1962 році кілька місяців провчився в Московському енергетичному інституті, продовжив освіту в Ленінградському політехнічному інституті, де в 1967 році здобув диплом інженера-енергетика. Одночасно з 1965 року працював формувальником на Кіровському заводі міста Ленінграда.

У 1967—1970 роках — майстер, старший майстер Безмеїнської ГРЕС імені Леніна в Ашхабадській області Туркменської РСР.

У 1970—1979 роках — інструктор, заступник завідувача промислово-транспортного відділу ЦК КП Туркменії.

У 1976 році закінчив заочну Вищу партійну школу при ЦК КПРС.

У 1979—1980 роках — завідувач відділу промисловості ЦК КП Туркменії.

У 1980—1984 роках — 1-й секретар Ашхабадського міського комітету КП Туркменії.

У 1984—1985 роках — інструктор відділу організаційно-партійної роботи ЦК КПРС у Москві.

18 березня 1985 — 4 січня 1986 року — голова Ради міністрів Туркменської РСР.

21 грудня 1985 — 16 грудня 1991 року — 1-й секретар ЦК Комуністичної партії Туркменії.

18 січня — 2 листопада 1990 року — голова Верховної Ради Туркменської РСР.

27 жовтня 1990 на всенародних виборах обрано першим президентом Туркменістану.

У зв'язку з ухваленням конституції незалежного Туркменістану, 21 червня 1992 р. відбулися повторні президентські вибори, що підтвердили повноваження С. Ніязова.

Унаслідок референдуму в січні 1994 року його президентську каденцію, ящо мала тривати 5 років, продовжено до 2002 року.

28 грудня 1999 року парламент оголосив Ніязова довічним президентом Туркменістану.

У країні збудовано численні пам'ятники Ніязову, день його народження є національним святом. Він узяв титул Туркменбаші (батька всіх туркменів). Спеціальна комісія істориків оголосила, що Ніязов є нащадком Олександра Македонського. На честь Ніязова місто Красноводськ перейменовано на Туркменбаші.

Під урядуванням Ніязова Туркменістан проводив політику нейтралітету. Ніязов не підтримав інтервенції США в Афганістані, а в 2005 році оголосив про послаблення зв'язків Туркменістану з СНД. 2006 року встановив діалог з Європейським Союзом.

Був офіційним автором книги «Рухнама» («Книга духу»), що в Туркменистані є основою освіти (поруч із Кораном).

Помер унаслідок раптового серцевого нападу. Поховано Ніязова 24 грудня 2006 року в мечеті Туркменбаші Рухи в селищі Гипджак (Кипчак).

Наступником президента Ніязова офіційно визнано Гурбангулу Бердимухамедова.

• Л. В. Губерський. Ніязов Сапармурат // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.:Знання України, 2004 — Т.2 — 812с. ISBN 966-316-045-4
• М. Дорошко. Ніязов Сапармурат Атайович // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — с.502 ISBN 978-966-611-818-2

• Сайт «Велика епоха»
• (англ.) (рос.) (тур.) (туркмен.) «Рухнама» — текст книги.