Облога Данцига (1807)

Данциг займав важливе стратегічне положення. Це був укріплений порт у гирлі річки Вісла, у якому проживало близько 60 тисяч жителів. Якщо б французи наступали на схід, то це прусське місто виявилося б в тилу їх лівого флангу, і там могли спокійно висадитися для дій проти французів. Атакувати Данциг можливо було тільки з заходу, так як з півночі він був прикритий Віслою, а з півночі та сходу — болотами. Окрім стратегічного положення, для Великої армії Данциг був цікавий своїми запасами цінних припасів (пороху, зерна тощо) необхідних для наступних кампаній на сході. У своєму письмі Лефевру від 18 лютого 1807 року Наполеон написав: «Ваша слава пов'язана із взяттям Данцигу. Ви повинні відправитися туди».

Завдання взяти місто було надане у середині лютого маршалу Лефевру та його 10-му корпусу. У допомогу їм був наданий генерал Шасслу-Лоба, який командував саперами, та Бастон Де Ларібуазьєр, який командував артилерією, вони були найкращими спеціалістами французької армії у свої областях. Начальником штабу був генерал Друо. 10-й корпус містив 2 польські дивізії, якими командував генерал Домбровський, саксонського корпусу, воїнського контингенту з Бадену, двох італійських дивізій, і приблизно 10 тисяч французьких солдатів — усього порядком 27 тисяч солдатів та 3 тисячі коней.

У стінах Данцига знаходилося порядком 11 тисяч солдатів і 300 гармат під командуванням фон Калькройта. Наполеон охарактеризував їх як «каналій».

20 березня, виконуючи наказ Наполеона про блокаду Данцига, французький генерал Жан Адам Шрамм вивів 2000 солдат на північний берег Вісли за форт Вайхсельмюнде, зайнявши позиції прямо до півночі міста. 2 квітня земля розтанула достатньо для того, щоб можна булл почати земляні облогові роботи. 8 квітня була почата  друга траншея, завершена 15 квітня, а до 25 квітня була завершена третя траншея. Після того як 11 квітня Вандам взяв фортецю Швайдніц у Силезії, звідти до Данцига були відправлені великі облогові гармати, які прийшли 21 квітня.

23 березня французька артилерія почала обстріл міста. Між 10 та 15 травня російське командування спробувало доставити у місто підкріплення 8 тисяч солдатів під командуванням генерала Каменського. Підкріплення йшло на 57 суднах під захистом англійського шлюпа «Falcon» та шведського лінійного корабля. Через запізнення шведського корабля, на борту якого було 1200 солдатів, Каменський затримався, що дало Лефевру час для укріплення своїх позицій. Російська спроба прорватися до міста була відбита, британські джерела повідомляли що росіяни втратили 1600 солдатів й 46 офіцерів, французи збільшили російські втрати до 3000 солдатів. Спроба британського 18-гарматного корвета «Dauntless» доставити по річці 150 бочок пороху також провалилася: корабель засів на мілину і був взятий на абордаж французькими гренадерами.

Після зриву спроб деблокування міста французи продовжили облогові роботи. 21 травня прибув корпус Едуара Мортьє, що зробило можливим штурм Гагельсберга. Через неможливість утримання міста фон Калькройт запропонував Лефевру перемовини, вимагав ті ж самі умови капітуляції, що пруссаки надали французам після облоги Майнца у 1793 році. У зв'язку з тим що Наполеон був заздалегідь з цим згоден, умови були прийняті, та гарнізону було дозволено покинути місто зі своїми воєнними почестями — з знаменами що майорять та барабанний бій. Умови були м'які, оскільки Наполеон хотів закінчити облогу до літа, щоб до початку літньої кампанії знешкодити загрозу своєму тилу і перекинути війська на інші ділянки.

Данциг здався 24 травня 1807 року. Наполеон наказав осадити найближчий форт Вайхсельмюнде, але генерал Каменський утік зі своїм військом, а гарнізон вирішив капітулювати. Щоб підкреслити заслуги Лефевра, Наполеон присвятив йому титул «герцог Данцизький». 9 вересня 1807 року Наполеон створив із міста Данциг й недалеких прусських територій Вільне місто Данциг.

• Данциг // Военная энциклопедия : [в 18 т.] : [рос.] / под ред. В. Ф. Новицкого [и др.]. — СПб. ; [М.] : Тип. т-ва И. В. Сытина, 1911—1915. (рос.)