Королівство Італія (Наполеонівське)

Королівство Італія (італ. Regno d'Italia, або Regno Italico) — держава в Північній Італії за часів Наполеона І (17 березня 1805 - 11 квітня 1814).

Regno d'Italia Королівство Італія Сателіт Франції 1805 – 1814 ↓ Прапор Герб Розташування Італії Столиця Мілан Форма правління Конституційна монархія Король Наполеон I Віце-король Євген Богарне Історичний період Наполеонівська ера  - Засновано 17 березня 1805  - падіння 11 квітня 1814 Валюта ліра Попередник Наступник Італійська республіка (1802-1805) Ломбардо-Венеціанське королівство Герцогство Модена і Реджо Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Королівство Італія (Наполеонівське)

Королівство Італія було утворено 17 березня 1805 з Італійської республіки в якій Наполеон І був президентом. В Королівстві Італія Наполеон І отримав титул короля, а Ежен Богарне — титул віце-короля. Наполеона І короновано в Міланському соборі 26 травня 1806, Залізною короною Ломбардії.

Королівство включало Ломбардію, Венецію, Герцогство Модена і Реджо, частину Папської держави, (Анкона лишившись під юрисдикцією Рима була анексована Французькою імперією), частину Сардинського королівства й Трентіно-Альто-Адідже.

З 1805 по 1809 до складу Королівства Італія входила також Істрія і Далмація до Котору. Ці терени були включені до складу Іллірійських провінцій у 1809.

Фактично королівство було підпорядковано Французькій імперії і використовувалось для отримання ресурсів на користь Франції[1] , а також як плацдарм проти Австрії під час війн коаліцій.

Після відмови від влади Наполеона І, Євген Богарне намагався коронуватись, але опозиція в Сенаті Королівства й повстання в Мілані (20 квітня 1814) зірвали його плани. Євгена було видано австрійцям, які окупували Мілан.