Шлюп (бойовий корабель)

Шлюп (англ. sloop) у Британському королівському флоті XVIII − середини XIX в — корабель, що не має рангу, з рейтингом «24-гарматний» або нижче, і тому що не вимагає командира в званні капітан (captain).

«Бігль» (в центрі) на акварелі Оуена Стенлі 1841 р. під час своєї третьої подорожі поблизу берегів Австралії.

Визначення не було універсальне. За традицією, в нього не включалися сталі типи малих кораблів, наприклад тендер (англ. tender) або шхуна (англ. schooner).

У Королівському флоті у 20 столітті термін «шлюп» застосовувався також до кораблів протичовнової оборони, аналогічних за функціями до сучасних їм корветів та фрегатів. Ці кораблі не мали вітрил.

Походження

Відсутність рангу у шлюпів пояснюється тим, що основою флоту вважалися лінійні кораблі, при допоміжній ролі фрегатів.[1] Усі інші сили розглядалися лише як другорядні, і уваги їх розвитку приділялося мало. Часто (але не завжди) їх зазначали загальним терміном англ. sloop-of-war.

Така класифікація була дуже розпливчата, що і відбилося на практиці. До шлюпів часом відносили як спеціально побудовані кораблі, так і мобілізовані судна, захоплені призи і ін., що підходили під визначення. Відповідно, в ходу були ряд уточнювальних термінів, з яких жоден не був цілком строгим: корабель-шлюп (англ. ship-sloop), бриг-шлюп (англ. brig-sloop, brig-of-war), озброєний бриг (англ. gun-brig), корабель (англ. bomb) бомбардира, і т. д.

Британські шлюпи епохи вітрила відрізнялися один від одного розмірами, числом щогл, вітрильним озброєнням, артилерією і чисельністю команд. Найбільші були мініатюрними 20-24 гарматні фрегати з трищогловим прямим озброєнням, мали батарейну палубу, напівбак і шканці. Найменші були просто озброєними ботами з однією щоглою, 1-4 гарматами або фальконетами. На відміну від більших кораблів, шлюпи могли мати і весла.[2]

Серед шлюпів у британській службі попадалися шняви (англ. snow), бретонські люггери (англ. lugger), середземноморські шебеки (англ. xebec), і навіть арабські доу (англ. dhow). Траплялися навіть берегові споруди, внесені в списки флоту як шлюпи. Більшість же складали гладкопалубні шлюпи з батареєю на верхній палубі, озброєні трищогловим кораблем[3] (у французькому флоті їх аналогом були корвети) або бриги.[4]

Французькі Революційні і Наполеонівські війни
Кораблі-шлюпи
Гладкопалубні[5] Полубачні[6]
Рік В строю В ремонті

або в резерві

 В строю В ремонті

або в резерві

1794 0 0 32 1
1797 10 0 43 2
1799 23 0 38 0
1801 22 3 34 0
1804 37 0 19 2
1808 27 7 49 3
1810 19 2 54 2
1812 12 1 50 1
1814 9 1 43 1

Приведена динаміка чисельності відповідає змінам у пріоритетах Британського Адміралтейства. До 1805 року основними завданнями були генеральна битва лінійних кораблів (для яких шлюпи, через хронічну нестачу фрегатів, часто вели розвідку) і захист від вторгнення через Ла-Манш (знищення десантних засобів і їхнє прикриття). Ці наступальні завдання вимагали швидкохідних і маневрених кораблів.

Відповідно, число швидких, здатних на гострі курси гладкопалубних шлюпів стало рости.

До кінця 1805 року лінійні флоту супротивників Британії були витіснені з морів або знищені. На перший план все більше виступають «другорядні» завдання флоту: блокада, захист торгівлі, захист свого узбережжя, конвої, патрульна і посильний служба. Для цього краще підходили сильніше озброєні, більше морехідні, хоча і повільніші, важчі і увалисті трищоглові шлюпи напівбачного типу.

Зниження їх чисельності в 1801−1804 рр. пояснюється пріоритетом гладкопалубного типу, а також загальним скороченням флоту в результаті Ам'єнського миру 1802 р.

З ростом Британської імперії до цих завдань додаються дослідження, гідрографічна служба, підтримка віддалених баз. Значення легких сил, особливо шлюпів, ще зростає. Потреба в них перевищує можливості кораблебудування і людські ресурси. Характерно, що саме розвитком шлюпів викликано введення у Британському флоті звання коммандер (англ. Commander, повністю — англ. Master and Commander), проміжного між капітаном і лейтенантом.

Англо-американська морська війна 1812 року ще більше загострила цю тенденцію.[7]

Перехідний період

1817 року було переглянуто британську систему рейтингів по числу гармат. Визначення шлюпа, отже, усе більш розмивалося.

З кінця Наполеонівських воєн шлюпи починають проникати у флоту інших країн. Одночасно, Британія починає для тих же цілей будувати і інші класи, наприклад такий типово французький, як корвет.

За межами Англії, типовий шлюп — це трищогловий корабель другої половини XVIII — почала XIX віків з прямим вітрильним озброєнням. Водотоннажність до 900 т. озброєння 10 − 28 гармат. У російському флоті використовувався для дозорної і посильної служб і як транспортне і експедиційне судно.

Починаючи з 1820-х років з'являються вітрильно-парові шлюпи. Озброєння їх відходить від стандартного для століття вітрила. Зустрічаються варіанти з гарматами старого зразка числом 30 і більше, або з малим числом нарізних гармат великого калібру.

З переходом на повністю паровий флот клас шлюпів відмирає до початку Першої світової війни.

Шлюпи XX століття

У Королівському флоті термін «шлюп» застосовувався також до військових кораблів, які будували для захисту конвоїв, насамперед від атак підводних човнів у Першу та у Другу світову війну. Вони не призначалися для бойових дій у складі ескадри. Після завершення Першої світової війни шлюпи Королівського флоту стали класифікувати як корвети. Більші шлюпи, які будували з 1939, класифікували після після 1945 як фрегати.

Найвідоміші шлюпи
  • Греція - Картеріа (Καρτερία), перший пароплав, застосований у бою.
  • Велика Британія — «Бігль» (HMS Beagle).
  • Шлюп «Аметист» під час Другої світової війни. На час участі у інциденті на Янцзи 1949 корабель вже класифікували як «фрегат».
    "Аметист" — головний учасник інциденту на Янцзи
USS Constellation
  • США — «Констеллейшн» (Constellation)

Один з довгожителів епохи вітрила. Перебудований в шлюп 1854 року з фрегата 1797 року побудови. За іншими даними, закладений 1853 року, названий на честь фрегата 1797 року побудови.[8] Виконував дипломатичні місії (1854 − 1858), припинення работоргівлі (1859 − 1861), морську блокаду південних штатів в час Американської Громадянської війни, інші завдання. З 1894 р. навчальний корабель. Числився в списках флоту до 1955 року. Зберігся досі (початок XXI ст.)

Примітки
  1. Mahan A.T. The Influence of Sea Power Upon History, 1660 − 1783. Dover Publications, Inc., New York, 1987
  2. The Trafalgar Campaign : 1803 − 1805. Robert Gardiner, ed. Chatham Publishing, 1997, pp. 8-11, 122 − 123.
  3. Fleet Battle and Blockade: French Revolutionary Wars 1793 − 1796. Robert Gardiner, ed. Chatham Publishing, 1997, pp.113-115.
  4. Victory of Seapower. Winning the Napoleonic War 1806 − 1814. Robert Gardiner, ed. Chatham Publishing, 1998 .
  5. Fleet Battle and Blockade…, p.115.
  6. The Trafalgar Campaign…, p. 123.
  7. The Naval War of 1812. Robert Gardiner, ed. Chatham Publishing, 1997.
  8. USS Constellation Архівовано 11 травня 2008 у Wayback Machine.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.