Обов'язковий технічний контроль транспортних засобів

У США уряд кожного штату може вирішувати, чи слід запроваджувати перевірку безпечності експлуатації ТЗ, а також особливості програм контролю. 18 штатів мають періодичну (щорічну або дворічну) програму перевірки безпеки, тоді як Меріленд вимагає перевірку лише до реєстрації або передачі права власності. Декілька штатів скасували їхні програми контролю безпеки в останні роки, стверджуючи, що ці заходи не зменшують ризиків та є лише податковим тягарем для власників автомобілів[5][6].

Згідно з екологічним законом 1990 року, штати зобов'язані впроваджувати програми контролю викидів автомобілів у столичних районах, якість повітря котрих не відповідає федеральним стандартам. Специфіка цих програм варіюється. Деякі штати, включаючи Флориду, Кентуккі та Міннесоту[7], припинили свої програми контролю протягом останніх років.

У деяких штатах перевірки проводяться на інспекційних станціях, що належать місцевій владі. В інших — приватні автомайстерні виконують перевірки з дозволу штату[8][9].

Автомобілі, старші трьох років, повинні проходити щорічний контроль, що є умовою володіння водійськими правами[10]. Автомобіль, який не пройшов перевірку, не повинен використовуватися протягом семи днів, щоб надалі йому було дозволено експлуатацію[11]. Предметом контролю є: ідентифікація транспортного засобу та власника, включаючи номерний знак; викиди; рульовий механізм; нижня частина; світлові прилади; гальма; кути установки коліс[12]. Автомобілі, старші п'ятнадцяти років, вважаються «антикварними», і вони повинні перевірятися кожні шість місяців, включно з додатковою перевіркою гальм[10].

Директива Європейського Союзу 2014/45 від 3 квітня 2014 року[13] зобов'язує всі держави-члени проводити періодичні перевірки безпеки та викидів (перевірки працездатності) більшості типів автотранспортних засобів, включаючи легкові автомобілі, вантажівки, причепи, трактори з розрахунковою швидкістю понад 40 км/год і — з 1 січня 2022 року — мотоцикли з об'ємом двигуна понад 125 см³. Вона також визначає мінімальні вимоги до цих перевірок та їх інтервали. Для транспортних засобів до 3,5 т і тракторів перший контроль повинен відбутися не пізніше, ніж через 4 роки після першої реєстрації та з частотою до 2 років після цього. Транспортні засоби вагою понад 3,5 т повинні пройти перевірку не пізніше, ніж через 1 рік після першої реєстрації та кожного року в наступному.

До 2011 року технічний контроль в Україні називався державним технічним оглядом, і був, власне, загальнообов'язковим для переважної більшості транспортних засобів, що беруть участь у дорожньому русі.

За інформацією журналістів, близько 90 % власників автомобілів отримували талони про техогляд корупційним шляхом: без будь-яких перевірок, за допомогою усталених «зв'язків». За висновками експертів, обсяг таких неофіційних платежів на рік становив близько 1 млрд грн. Між тим, ДТП в Україні відбуваються здебільшого внаслідок порушень правил дорожнього руху, а несправність автомобілів сягає у таких випадках менше 1 %[14].

5 липня 2011 року Верховна Рада внесла зміни до Закону «Про дорожній рух», якими скасувала обов'язковий техогляд для легкових авто, які використовуються не в комерційних цілях[15].

Сьогодні в Україні підлягають ОТК наступні види транспортних засобів:

1. легкові автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, із строком експлуатації більше двох років — періодичність кожні два роки;
2. вантажні автомобілі вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепи до них із строком експлуатації більше двох років — періодичність кожні два роки;
3. вантажні автомобілі вантажопідйомністю більше 3,5 тонни, причепи до них та таксі незалежно від строку експлуатації — періодичність щороку;
4. автобуси та спеціалізовані ТЗ, що перевозять небезпечні вантажі, незалежно від строку експлуатації — періодичність двічі на рік.

Процедура передбачає перевірку технічного стану транспортного засобу, а саме:

• Ідентифікація (дані у свідоцтві про державну реєстрацію ТЗ повинні відповідати даним його ідентифікації)
• Гальмові системи
• Система керування
• Оглядовість з місця водія
• Зовнішні світлові прилади, електроустатковання
• Пневматичні шини і колеса
• Двигун та його системи
• Газобалонне обладнання
• Негативний вплив на навколишнє природне середовище
• Інші елементи, які впливають на безпечність.

Крім того, передбачена додаткова перевірка для автобусів, таксі, автомобілів швидкої медичної допомоги, великогабаритних, великовагових ТЗ, і тих, що використовуються для перевезення небезпечних вантажів[16].

ОТК проводять не державні, а приватні суб'єкти. Це юридичні або фізичні особи-підприємці, інформація про яких внесена до відповідного реєстру. Вони повинні мати у власності чи користуванні необхідне обладнання (у тому числі: підйомні пристрої, стенди, вимірювачі, газоаналізатор, димомір тощо)[16][17].

Документами, що підтверджують успішне проходження ТЗ перевірки технічного стану, є паперовий бланк протоколу в комплекті з самоклейною міткою радіочастотної ідентифікації (кріпиться із внутрішнього боку в правій верхній частині вітрового скла автомобіля)[18].

У країні обговорюється відновлення загального періодичного ОТК дорожніх автомобілів, оскільки реформа цієї сфери випливає з Угоди про асоціацію з ЄС[19][20]. Міністерство інфраструктури пропонує відновити обов'язковий техогляд приватних автомобілів з 2022 року[21].