Об'єкт 139
Об'єкт 139 — радянський дослідний середній танк. Розроблено в Нижньому Тагілі в конструкторському бюро Заводу №183. Серійно не випускався.
| Об'єкт 139 | |
|---|---|
| Тип | середній танк |
| Походження | СРСР |
| Історія виробництва | |
| Розробник | Завод №183 |
| Розроблено | з 1955 по 1959 |
| Виробник | Завод №183 |
| Виготовлення | 1956 |
| Виготовлена кількість |
3 |
| Характеристики | |
| Вага | 36,6 т |
| Довжина | 8,855 м (з гарматою) |
| Ширина | 3,27 м |
| Висота | 2,4 м |
| Екіпаж | 4 |
|
| |
| Броня | сталева |
Головне озброєння |
нарізна гармата 100-мм 2А24 |
Другорядне озброєння |
1 х 14,5-мм КПВТ 2 х 7,62-мм СГМТ |
| Двигун |
дизельний двигун В-54Г 520 |
| Підвіска | торсіонна |
| Дорожній просвіт | 425 мм |
Операційна дальність |
440 км |
| Швидкість | дорога — 50 км/год |
Історія створення
Середній танк «Об'єкт 139» розроблявся як глибока модернізована версія танка Т-54. У разі прийняття на озброєння танк повинен був отримати найменування Т—54М. Роботи велися в Нижнетагільскому конструкторському бюро Заводу №183 на підставі постанови Ради міністрів СРСР №347—205 від 24 лютого 1955 року. Головним конструктором проекту був призначений Л.Н. Карцев. У лютому 1956 року були зібрані три дослідні зразки машини і були відправлені на заводські випробування. У грудні 1956 випробування були закінчені і машини були передані замовнику на полігонно-військові випробування. Під час випробувань були виявлені серйозні зауваження. За результатами випробувань, два дослідні зразки були доопрацьовані і лютому 1959 року відправлені на повторні випробування. Випробування були не пройдені внаслідок роздуття ствола гармати. В результаті танк «Об'єкт 139» на озброєння прийнятий не був. Основною причиною відмови від постановки в серійне виробництво була складність відпрацювання конструкції нової гармати і боєприпасів до неї. В результаті, «Об'єкт 139» серійно не вироблявся, як і інші танки, озброєні гарматою Д—54ТС (Об'єкт 140, Об'єкт 430, Об'єкт 165). Деякий час по тому, конструкційні рішення ходової частини, а також прилади спостереження були використані при створенні танка Т-55. У зв'язку з тим, що «Об'єкт 139» не був прийнятий на озброєння, позначення Т—54М було присвоєно в 1970-і модернізованим Т-54[1][2].
Опис конструкції
Озброєння
Основним кроком вперед «Об'єкту 139» в порівнянні з Т-54 мало стати нове озброєння. Основною гарматою машини була 100-мм гармата Д-54ТС (Індекс ГРАУ — 2А24). Гармата забезпечувала дальність прямого пострілу бронебійним снарядом 1200 метрів. Початкова швидкість БС становила 1015 м/с, а осколково-фугасного снаряда 940 м/с при дульной енергії 847 тм. Боєкомплект становив 50 пострілів[3].
Додатково в «Об'єкті 139» було встановлено 14,5 мм зенітний кулемет КПВТ з боєкомплектом в 200 патронів. Крім того було встановлено 7,62 мм курсової кулемет СГМТ. Ще один кулемет СГМТ був спарений з гарматою. Загальний боєкомплект 7,62 мм кулеметів становив 3500 патронів[3].
Прилади спостереження і зв'язку
Націлювання гармати здійснювалося за допомогою прицілу ТШ—2. Для умов поганої видимості або нічного часу був нічний приціл ТПН—1. Для управління машиною вночі у механіка-водія також був встановлений нічний прилад спостереження ТВН—1. Зв'язок екіпажу машини з командуванням здійснювалося через радіостанцію 10—РТ—26[1][3].
Примітки
- А.В. Карпенко, На пути ко второму поколению советских послевоенных танков, стр.14
- М. В. Павлов, И. В. Павлов. Отечественные бронированные машины 1945—1965 гг. // Техника и вооружение: вчера, сегодня, завтра. — Москва : Техинформ, 2012. — № 1. — С. 59.
- А.В. Карпенко, На пути ко второму поколению советских послевоенных танков, стр.15
Література
- Карпенко А. В. Опытный средний танк Т-54М («Объект 139») // Бастион : военно-технический сборник. — Санкт-Петербург. — № 5. — С. 14,15.(рос.)
- М. В. Павлов, И. В. Павлов. Отечественные бронированные машины 1945—1965 гг. // Техника и вооружение: вчера, сегодня, завтра. — Москва : Техинформ, 2009. — № 8. — С. 56.(рос.)
- М. В. Павлов, И. В. Павлов. Отечественные бронированные машины 1945—1965 гг. // Техника и вооружение: вчера, сегодня, завтра. — Москва : Техинформ, 2012. — № 8. — С. 60.(рос.)