Об'єкт 142

Об'єкт 142 радянський дослідний середній танк. У серію не пішов.

Об'єкт 142
Тип середній танк
Походження СРСР
Історія виробництва
Розробник Завод №183
Розроблено 1958
Виробник Завод №183
Виготовлення 1958
Виготовлена
кількість
1
Характеристики
Вага 36,5 т
Довжина 9,335 м (з гарматою)
Ширина 3,3 м
Висота 2,248 м
Екіпаж 4

Броня протиснарядна
Головне
озброєння
нарізна гармата 100-мм Д-54ТС
Другорядне
озброєння
2 х 7,62-мм СГМТ
Двигун дизельний двигун В-55
580
Підвіска індивідуальна, торсіонна
Дорожній просвіт 472 мм
Операційна
дальність
500 км
Швидкість дорога — 50 км/год

Історія створення

Після припинення в 1957 році робіт над створенням «Об'єкту 140» директор Заводу № 183 на прохання Карцева Л. Н. направив лист начальнику бронетанкових військ Полубоярову П. П. та Міністру оборони Устинову Д. Ф. з проханням про розробку нового середнього танку з індексом ГБТУ «Об'єкт 142»[1].

Машина повинна була оснащуватися танковою гарматою Д-54 і при цьому мати максимальну уніфікацію із середнім танком Т-54Б, від якого планувалося запозичувати моторно-трансмісійне відділення і елементи ходової частини. Корпус машини передбачалося створювати на базі «Об'єкту 140». У першій половині 1958 року було виготовлено перший дослідний зразок. Восени він пройшов випробування. Після аналізу даних роботи над «Об'єктом 142» були припинені[2][3].

Опис конструкції

Броньовий корпус і башта

Компонування машини було аналогічним танку «Об'єкт 140». У передній частині корпусу по лівому борту знаходилося відділення управління. На даху корпусу розташовувався вхідний люк механіка-водія. Місце механіка-водія було обладнано органами управління танком, а також контрольними приладами і допоміжним озброєнням танка (курсовим кулеметом). Для аварійного покидання машини, за сидінням механіка-водія розташовувався запасний люк. У середній частині корпусу знаходилося бойове відділення. Бойове відділення було аналогічно досвідченому танку «Об'єкт 140». У кормовій частині корпусу знаходилося моторно—трансмісійне відділення. Від бойового відділення МТВ розділяла сталева перегородка. Компонування МТВ було повністю аналогічне танку Т-54Б[4].

Корпус танка являв собою зварену конструкцію. Лобові листи мали товщину 100 мм. Верхній забезпечував захист на будь-якій дистанції від бронебійного тупоголового снаряда, який мав початкову швидкість до 930 м/с, нижній лист міг захистити від аналогічних снарядів з початковою швидкістю 865 ​​м/с. Верхня частина бортів виготовлялася з броньових вальцованих листів змінного перерізу. Перед зварюванням листи вигиналися, в результаті поперечний переріз корпусу мав форму чарки. Бронестійкість бортів корпусу була на рівні лобових листів в секторі обстрілу ± 22,5°. Кришка моторно-трансмісійного відділення виготовлялася методом штампування[4].

Верхня частина корпусу в зоні установки башти була аналогічна танку «Об'єкт 140», це дозволило встановити на танк башту зі збільшеним діаметром погона до 2250 мм. Конструкція башти була лита з вварним штампованим дахом. У секторі обстрілу ± 45° лобова частина башти забезпечувала захист аналогічну лобовим листам корпусу. У кормі башти був люк для викиду стріляних гільз. Зенітна кулеметна установка були скасована, однак висока башта над місцем заряджаючого залишилася[4].

Озброєння

Як основне озброєння використовувалася 100 мм нарізна танкова гармата Д—54ТС. Боєкомплект становив 45 пострілів. Додатково, з гарматою встановлювався спарений 7,62 мм кулемет. Крім того, у механіка водія встановлювався курсової кулемет. Загальний боєкомплект становив 3500 патронів. У комплект особистої зброї екіпажу входили два автомата АК, 12 ручних гранат Ф-1 і сигнальний пістолет[4].

Прилади зв'язку та спостереження

Місце механіка—водія оснащувалося двома перископічними оглядовими приладами. Прилади встановлювалися в шахти у верхньої кромки лобового листа і розташовувалися під кутом 15° один до одного. Прилади оснащувалися системою очищення від пилу і бруду. У нічний час механік водій використовував прилад нічного бачення ТВН—2, встановлюючи його, замість лівого оглядового приладу. Підсвічування місцевості здійснювалася за допомогою фари ФГ-100. Для наведення основної гармати місце навідника забезпечувалося телескопічним прицілом ТШ—2А для ведення вогню вдень і нічним прицілом ТПН-1 для роботи в нічних умовах[4].

Двигун і трансмісія

«Об'єкт 142» оснащувався дизельним двигуном В—55 потужністю 580 к.с. Основні вузли і агрегати силової установки були запозичені від серійного танка Т-54Б, винятком були: паливні баки і підігрівач, які запозичувалися від танка «Об'єкт 140». Сумарна ємність паливних баків становила 1000 літрів, а запас ходу по шосе — 500 км. Трансмісія відрізнялася від танка Т—54Б тільки комбінованими бортовими редукторами і приводом повітряного компресора від коробки передач[4].

Ходова частина

Ходова частина в цілому аналогічна Т-54Б. Змін зазнало розташування опорних котків, завдяки використанню нового корпусу та башти «Об'єкт 142» мав більш рівномірний розподіл маси по всій довжині машини[4].

Примітки

  1. М. В. Павлов, И. В. Павлов, 2011, с. 57.
  2. М. В. Павлов, И. В. Павлов, 2011, с. 58.
  3. М. В. Павлов, И. В. Павлов, 2012, с. 56—58.
  4. М. В. Павлов, И. В. Павлов, 2012, с. 56—58

Література

  • М. В. Павлов, И. В. Павлов. Отечественные бронированные машины 1945—1965 гг. // Техника и вооружение: вчера, сегодня, завтра. — Москва : Техинформ, 2011. № 3. С. 57. (рос.)
  • М. В. Павлов, И. В. Павлов. Отечественные бронированные машины 1945—1965 гг. // Техника и вооружение: вчера, сегодня, завтра. — Москва : Техинформ, 2012. № 4. С. 56—58. (рос.)
  • М. В. Павлов, И. В. Павлов. Отечественные бронированные машины 1945—1965 гг. // Техника и вооружение: вчера, сегодня, завтра. — Москва : Техинформ, 2012. № 8. С. 60. (рос.)
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.