Танкова гармата

Та́нкова гарма́та — артилерійська система, що входить до комплексу озброєння танку, в переважної більшості, як основна складова озброєння бойової машини.

Французький танк St Chamond з 75-мм танковою гарматою. 1917

Заміна танкової гармати 7.5 cm KwK 40 на Sturmgeschütz III в польових умовах. Серпень 1943

Радянська 85-мм танкова гармата зразка 1944 року. Встановлювалася на радянських танках Т-34-85

M1A1 Abrams веде вогонь з гармати. 2003

Основні типи танків оснащуються 90-152-мм гладкоствольними або нарізними гарматами, призначеними перш за все для боротьби з броньованими цілями — танками, БМП, БТР, самохідними гарматами. Звідси важливість дальності прямого пострілу, котра забезпечується великою початковою швидкістю снаряда. Проте зі збільшенням цієї швидкості можливі випадки зриву провідних пасків снаряду. Тому для озброєння танків застосовуються гладкоствольні гармати, що не мають нарізів в каналі ствола. На легких (в тому числі плаваючих) танках зазвичай застосовуються 75-76-мм гармати. Як правило, гармати на танках розміщуються в баштах.

Більшість танкових гармат мають ежектори для продування каналу ствола після пострілу. У комплект боєприпасів до гармат входять артилерійські постріли з різними типами снарядів: бронебійними, кумулятивними, підкаліберними, з пластичним ВВ, осколково-фугасними та тощо. Для збільшення точності стрільби танкових гармат з ходу танки оснащуються стабілізаторами озброєння.