Одайпіль

• 18.06.1995 — 31.10.2010 — Мостіпан Антоніна Володимирівна (1954). Член Селянської партії України.
• 31.10.2010 — 2015 — Рокша Валерій Васильович (01.02.1968). Безпартійний. Самовисуванець.
• 2015 — н.ч. — Артеменко Тетяна Вікторівна (16.05.1975). Безпартійна. Самовисуванець.

Кількість виборців станом на 31.10.2020 - 171

В індексі Географічного словника Королівства Польського та інших слов'янських країн є | розділ під назвою Odajpol

У XIX столітті Одайпіль був приселком (в російських документах — «деревней»). Одайпіль та П'ятигори історично об'єднувалися в одну Свято-Успенську парафію, осередок якої перебував у містечку П'ятигорах. (Окрасою даного населеного пункту і зараз є Успенський храм). Оскільки парафія була єдиною, то спільною була і церковнопарафіяльна школа. Вона з'явилася у П'ятигорах в 1860 р. стараннями настоятеля п'ятигірської Успенської церкви священика о. Олександра Миколайовича Пленецького — представника стародавньої місцевої династії, який служив у містечковій церкві рівно 30 років — з 1831 по 1861 роки.

У Одайполі в 1878 р. було споруджено Покровську церкву. Вона з часом мала утворити окрему парафію. Миряни даного села в дореволюційну епоху так і не наважилися здійснити цей намір, але оскільки певні заходи вживалися, то логічним кроком в даному напрямку стало заснування наприкінці XIX ст. окремої парафіяльної школи грамоти — нижчого типу церковнопарафіяльних навчальних закладів. Нею завідував п'ятигірський священик, проте викладали наймані світські вчителі. У 1915 р. в школі с. Одайполя навчалося 42 хлопчики та 25 дівчаток.

Згідно з невідомим джерелом, на початку ХХ ст.: "Отдайполь (владельческое). В нем дворов 114, жителей обоего пола 606 человек, из них мужчин 294 и женщин 312. В деревне числится земли 1638 десятин, из них принадлежит: помещикам 1190 десятин и крестьянам 448 десятины. Деревня принадлежит наследникам Ивана Генриховича Липковского. Хозяйство в имении ведет арендатор дворянин Осип Францевич Запольский. Хозяйство ведется по трехпольной системе."

Згідно з «Весь Юго-Западный Край.1913» село належало Чечелю Юзефу Генриховичу: «В деревне имеются: 1 православная школа, 1 школа грамоты, 2 ветряные мельницы и 2 кузницы».

З 1917 — у складі УНР. З 1921 — стабільний комуністичний режим, який 1929 почав терор голодом. Під час Голодомору 1932—1933 років, за свідченнями Євдокії Родіонівни Піскун (нар. 1914) та Ганни Степанівни Шугайло (1918—2009), масових поховань, як по інших селах району, нібито не було. Але в такий спосіб інформанти страхувалися від кримінальної відповідальності, яка існувала в СРСР за свідчення про голод і смерті, пов'язані з ним. З інших джерел відомо про 90 убитих голодом селян.

З 1991 — у складі України.

• 
  Вулиця Гагаріна
• 
  Сільрада
• 
  Автобусна зупинка
• 
  Ставок
• 
  Пам'ятник воїнам-односельцям
• 
  Братська могила радянських воїнів

"Одайпіль — село, центр сільської ради. Розташоване за 23 км від районного центру м. Тетіїв. Найближча залізнична станція — Тетіїв, за 23 км. Площа населеного пункту — 80,5 га. Населення — 242 особи. Кількість дворів — 148. Походження назви села — невідоме. Село Одайпіль цікаве тим, що має в Індії свого двійника — раджпутське місто Удайпур: піль і пур у цих назвах тотожні й означають «місто», первісно «укріплення, фортеця». У раджпутів побутує ім'я Удай, в Індії є Удайґірі «Удай-гора», а в Україні — Удай-ріка. Одайпіль і Тетіїв входили до володінь української шляхти половецького походження. Перша писемна згадка про село датується 1864 р. У Л. Похилевича в «Сказаниях о населенных местностях Киевской губернии» вказано: «Пятигоры местечко лежит при р. Молочной в 60-ти верстах от города Таращі…Южная часть местечка называется Одайполем». Про дореволюційні часи в селі не збереглося жодної інформації. У роки Голодомору 1932—1933 рр., за свідченнями Євдокії Родіонівни Піскун (1914 р.н.) та Ганни Степанівни Шугайло (1918—2009), страшного голоду і масових поховань, як по інших селах району, не було. Люди масово не вмирали, тому що в колгоспі була кухня, де варили куліш, яким годували людей. У роки Німецько-радянської війни на території села бойових дій не було. На фронт пішли воювати багато односельців, 56 з них не повернулося. На території села в парку Слави встановлено меморіальну плиту, на якій викарбувано імена загиблих одайпільців. Після Перемоги на території села проживало 6 інвалідів Німецько-радянської війни. 18 червня 1995 р. в селі було створено Одайпільську сільську раду, до цього Одайпіль відносився до П'ятигірської сільської ради. Протягом п'яти скликань сільським головою обиралася Антоніна Володимирівна Мостіпан. На виборах до місцевих рад 31 жовтня 2011 р. громадою села сільським головою обрано Валерія Васильовича Рокшу. Впродовж п'яти скликань секретарем сільської ради та виконкому обиралася Тетяна Вікторівна Артеменко. В Одайполі пишаються людьми, які славлять рідне село, це: Тихін Ємельянович Мусієнко — за мужність, виявлену на фронтах Німецько-радянської війни, нагороджений орденом Червоної Зірки; Григорій Романович Гаврилюк — доцент Української сільськогосподарської академії; Яків Іванович Гаврилюк — майор, інженер авіації; Григорій Сергійович Корда — кандидат педагогічних наук, викладач Білоцерківської сільськогосподарської академії; Сухий Іван Іванович — заслужений працівник культури; Антон Іванович Погребняк (1939—2011) — заслужений працівник охорони здоров'я України, що з 1961 по 2011 рр. працював завідувачем Одайпільського ФАПу.

За трудові досягнення в різні роки нагороджені: Петро Харитонович Поліщук — орденом Трудової Слави ІІІ ступеня; Володимир Карпович Ковригін — орденом Трудової Слави ІІІ ступеня; Петро Іванович Лукавський — орденом «Знак пошани»; Антоніна Петрівна Лукавська — орденом Трудового Червоного прапора; Іван Трохимович Скібіцький — орденом Трудового Червоного прапора.

На сьогодні на території Одайпіля знаходиться Одайпільський відділок ДП ДГ «Шевченківське», керуючим якого 3 1996 р. і по наш час працює Валентин Володимирович Прокопчук. У господарстві займаються вирощуванням зернових і технічних культур та вирощуванням великої рогатої худоби. На території села працюють такі установи: сільська рада, ФАП, клуб, бібліотека, контора відділку, 2 продуктових і промисловий магазини. Село газифіковано, вулиці заасфальтовані, є централізоване водопостачання з артсвердловини.

Автор тексту — В. В. Рокша "

Згадки про село в Національній Книзі Пам'яті[1]

сторінка 1050: "В районному архіві ніяких документів про голод на Тетіївщині не збереглось. Лише записи про смерть жителів сіл Стадниця (тоді Ставищанського району) та Одайполе (тоді Оратівського району) збереглися в державному архіві Київської області."

сторінка 1061: "с. Одайполе Засноване у ХVІІІ ст. Серед населених пунктів району найменше постраждало від голоду 1932-1933 рр. На той час село було небагаточисельним і найвіддаленішим від райцентру. Репресивні заходи до селян не застосовувались, «комуністичний актив» села був поблажливим і смертність у селі була невисокою. У державному архіві Київської області збереглись книги запису актів про смерть, де за 1932 рік записано 12 померлих мешканців села Одайполе. Причиною смерті вказані хвороба або старість. Однак з розповідей старожилів села біда прийшла взимку 1933 року, а масова смертність була навесні та влітку того ж року. Називається приблизна кількість померлих – 90-120 чол. Хрест пам’яті жертв Голодомору 1932-1933 рр., встановлений у 1998 році на сільському кладовищі."

• АНДРІЙЧУК М. А.
• БАРАНІВСЬКИЙ В. В.
• БАРАНІВСЬКИЙ Г. Ф.
• БАРАНОВ О. А.
• БОРЩІВСЬКИЙ В. С.
• БОРЩІВСЬКИЙ Є. С.
• БОРЩІВСЬКИЙ О. О.
• ВАКАЛЮК М. С.
• ГАВРИЛЮК М. М.
• ДАНІШЕВСЬКИЙ С. Т.
• ДЯЧЕНКО І. Г.
• ДЯЧУК К. Є.
• ЗАГОРОДНІЙ Н. К.
• ЗАЄЦЬ О. А.
• КОНЬОВСЬКИЙ С. С.
• КОХНО В. М.
• ЛИМАРСЬКИЙ Ф. Є.
• ЛИЧАК Ф. П.
• МАЗУРОК Г. Н.
• МАЗУРОК О. Н.
• МАКСИМЕНКО Г. Й.
• МАКСИМЕНКО Ф. В.
• МОТУЗ Д. С.
• МУСІЄНКО А. Я.
• ПЕТРАЧЕНКО Р. Д.
• ПИСАРЕЦЬ Н. К.
• ПІСНИЙ І. М.
• ПОГАНЕНКО Т. А.
• ПОНОЧОВНИЙ Г. Й.
• РАТУШНИЙ А. М.
• РОКША С. П.
• РУДЮК І. П.
• РУДЮК Н. П.
• СКИБІЦЬКИЙ Т. М.
• СКОРОБРЕХ К. С.
• СКОРОБРЕХ С. С.
• СОЛОВЕЙ М. Д.
• СТЕПАНЮК М. Т.
• СУТКОВИЙ Д. О.
• СУТКОВИЙ І. Й.
• ТАРАН В. М.
• ХУТОРЯНСЬКИЙ Ф. І.
• ЧОРНИЙ А. П.
• ШАПОВАЛ М. С.
• ШЕВЧУК М. А.
• ШЕВЧУК М. І.
• ШЕВЧУК П. А.
• ШУЛЯК А. М.
• ЩЕРБАТЮК А. П.
• ЩЕРБАТЮК М. К.
• ЩЕРБАТЮК Т. К.
• ЩУР А. К.
• ЩУР В. С.
• ЩУР І. В.
• ЯЩУК Л. Л.

• Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Київська область)

• http://tetiy.at.ua/publ/istorija_tymoshni/vse_pro_pjatigori/22
• http://who-is-who.ua/main/page/msukuivshuna11/614/539