Йоганн Штраус (син)

Народився 25 жовтня 1825 у Відні. У 1844 році організував власний концертний ансамбль, що потім переріс в оркестр і незабаром приніс популярність Штраусу-диригенту й композиторові. По смерті батька Штраус об'єднав його оркестр і свій й здійснив концертні поїздки по європейських містах; в 1856-65 роках й 1869 році бував у Російській імперії, керував літніми концертними сезонами в Павловську, де виконував твори західноєвропейських, російських композиторів і власну музику. У 1863-70 роках — диригент віденських придворних балів.

1870 року відмовився від роботи придворного диригування, що, однак, не завадило йому продовжувати гастролі з тріумфальним успіхом. У 1872 році Штраус гастролював у США, в 1872 й 1886 роках виступав у Москві й Петербурзі. У 1871 році Штраус написав свою першу оперету — «Індіго та 40 розбійників», а після успішної прем'єри третьої оперети Штрауса — «Кажан»[4], він здобув всесвітнє визнання як оперетний композитор.

Йозеф Штраус і Йоганнес Брамс у Відні

У 1862 році Йоганн Штраус одружився зі співачкою Етті Треффц (Henrietta Treffz), яка вже мала до нього трьох дочок і чотирьох синів, що, однак не завадило їхньому шлюбу. Разом вони прожили до 1878 року, коли Етті Треффц померла. Вважають, що саме вона надихнула Штрауса до роботи в оперетному жанрі.

Другий шлюб Штрауса з актрисою Анжелікою Дітріх не був щасливим, що змусило композитора подати на розлучення. Відмова Римо-католицької церкви у розлученні змусила Штрауса перейти у протестантизм та змінити громадянство, у 1887 році він прийняв громадянство держави Саксен-Кобург-Готи. У серпні 1887 року Штраус одружився втретє з Адель Штраус, якій пізніше він присвятив популярний вальс «Адель».

У 1892 році Йоганн Штраус спробував себе в оперному жанрі, проте його єдина опера — «Лицар Пасман» (Ritter Pásmán) не набула популярності. У травні 1899 року він простудився на ранку в придворному театрі, де диригував увертюрою до «Кажана», почалося запалення легенів, яке стало для композитора фатальним. 30 червня 1899 року Штраус помер. Похований Йоганн Штраус на центральному цвинтарі Відня «Zentralfriedhof».

Штраус — найвидатніший майстер віденського вальсу й віденської оперети. Написав близько 500 творів танцювальної музики (вальси, польки, мазурки у), які підняв на високий художній рівень. Опирався на традиції Франца Шуберта, Клода Вебера, І. Ланнера, а також свого батька (у тому числі розвинув форму 5-частинного вальсового циклу з інтродукцією і кодою), симфонізував вальс і додав йому індивідуальну образність. Романтична натхненність, мелодійна гнучкість і краса, опора на австрійський міський фольклор, практику побутового музикування обумовили популярність вальсів Штрауса «Прощання з Петербургом» (1858 рік), «Життя артиста», «На прекрасному блакитному Дунаї» (обидва — 1867 рік), «Казки Віденського лісу» (1868 рік), «Віденська кров» (1873 рік), «Весняні голоси» (1883 рік), «Імператорський вальс» (1890 рік) як в Австрії, так й в інших країнах.

Штраус почав писати оперети під впливом Жака Оффенбаха в 1870-х роках. Однак, на відміну від драматургично насиченої французької оперети, в опереті Штрауса панує стихія танцю (залучається головним чином вальс, а також чардаш, галоп, мазурка, кадриль, полька тощо). Вершини творчості Штрауса в цьому жанрі — «Кажан» (1874 рік), «Циганський барон» (1885 рік). Штраус вплинув на творчість Оскара Штрауса, Франца Легара, Імре Кальмана, а також Ріхарда Штрауса (опера «Кавалер троянди»). Музику Штрауса цінували його сучасники — Й. Брамс, М. А. Римський-Корсаков, П. І. Чайковський та інші.

• Йозеф Штраус (1827–1870 роки) — автор популярних оркестрових п'єс; диригент в оркестрі Штраусів з 1853 року, з яким гастролював по європейських містах (у 1862 році — в Павловську).
• Едуард Штраус (1835–1916 роки) — автор танцювальних творів; скрипаль і диригент в оркестрі Штраусів, з яким в 1865 й 1894 роках виступав з концертами в Петербурзі й Павловску; з 1870 року став спадкоємцем Йоганна Штрауса на посаді диригента віденських придворних балів.

Пам'ятник Й. Штраусу у Віденському міському парку

• Комічна опера Лицар Пасман (1892, Відень);
• балет Попелюшка (дороблений Й. Баєром, 1901, Берлін);
• оперети (16)
  • Індіго і 40 розбійників (1871)
  • Римський карнавал (1873),
  • Кажан (1874),
  • Каліостро у Відні (1875),
  • Принц Мафусаїл (1877),
  • Жмурки (1878),
  • Мереживна хустка королеви (1880),
  • Весела війна (1881; усе — Відень),
  • Ніч у Венеції (1883, Берлін),
  • Циганський барон (1885),
  • Сімпліцій (1887),
  • Принцеса Нінетта (1893),
  • Яблучне свято (1894),
  • Маренка запашна (1895),
  • Богиня Розуму (1897; усе — Відень);
• оркестрові —
  • вальси (близько 160)
    • Пісні кохання (1852),
    • Прощання з Петербургом (1858),
    • На прекрасному блакитному Дунаї (1867),
    • Життя артиста (1867),
    • Казки Віденського лісу (1868),
    • Вино, жінки та пісні (1869),
    • Тисяча і одна ніч (1871),
    • Віденська кров (1873),
    • Каліостро (1875),
    • Прекрасний травень (1877),
    • Троянди з півдня (1880),
    • Поцілунок (1881),
    • Весняні голоси (1883),
    • Лагуни (1883),
    • Віденські жінки (1886),
    • Імператорський вальс (1888) та інші;
  • польки (117),
  • кадрилі (понад 70),
  • галопи (32),
  • мазурки (31),
  • марші (43) та інші.

Українська поетеса і перекладачка Тетяна Череп-Пероганич переклала з російської інструментальні твори Йоганна Штрауса для голосу «Блакитний Дунай» (слова невідомого автора), «Казки Віденського лісу» (слова С. Степанової) з концертно-камерного репертуару Євгенії Мірошниченко. Ці переклади увійшли до видання «Душа — се конвалія ніжна…», що вийшло друком в 2021[5].

• 4559 Штраус — астероїд, названий на честь композитора[6].
• Курсалон

• Біографія(рос.)
• Й. Штраус на сайті А.Чубрика(рос.)
• Johann Strauss, the Younger (AUSTRIAN COMPOSER) // «Encyclopaedia Britannica» (англ.)
• Johann Strauss Biography / IMDB (англ.)