Крупник Семен Самійлович

Крупник Семен Самійлович
Народився	5 квітня 1928; Вінниця, УРСР
Помер	2 грудня 2008 (80 років); Одеса, Україна
Поховання	Новоміське кладовище
Громадянство	УРСР → Україна
Діяльність	актор театру та кіно
Alma mater	Театральний інститут імені Бориса Щукіна
Роки діяльності	1955—2008
IMDb	nm0472793
	Нагороди та премії

Семе́н Самі́йлович Кру́пник (5 квітня 1928, Вінниця, УРСР — † 2 грудня 2008, Одеса, Україна) — радянський, український актор театру і кіно. Народний артист України (1993). Присвятив життя театру Одеси в 1960-1990-х роках.

Біографія

Закінчив авіаційний технікум, поступив на вечірнє віддлення МАТІ, не закінчивши, переходить в театральне училище ім. Щукіна, працював на вертольотному заводі.

Акторську роботу розпочав у Челябінському театрі музичної драми (1955—1960).

1960 року почав працю актором Одеського театру музичної комедії, 1990 — як актор Одеського російського драматичного театру ім. Іванова.

Товаришував з одеським актором Михайлом Водяним, ім'я котрого носить Одеський театр музичної комедії, кілька років працював у музичному театрі «Рішельє».

У кіно почав зніматися 1963 року, знявся у 31 кінострічці. Відомість як кіноактору приніс фільм 1965 року «Ескадра вирушає на Захід» — зіграв роль матроса Фукса.

Брав участь у багатьох програмах та документальних стрічках, присвячених Одесі, виступав на Гуморині.

Разом з дружиною Оленою Василівною виховали двох синів.

Фільмографія

Знімався у фільмах:

«Мрії назустріч» (1963, журналіст Сантос Рем)
«Тиха Одеса» (1967, Фалін)
«Якщо є паруси» (1969, Ілля Семенович, керівник постачання)
«Небезпечні гастролі» (1969, «Алі-Баба аравійський, маг та чарівник індійський» — разом з Володимиром Висоцьким і Бориславом Брондуковим, зіграв роль Алі-Баби)
«Море нашої надії» (1971, працівник пароплавства)
«Здрастуйте, лікарю!» (1971 — товариш Олександра, серед акторів — Микола Волков-ст.)
«Факір на годину» (1972, Кулик-Куликовський, конферансьє, реж. Д. Нижниківська)
«Прощавайте, фараони!» (1974, продавець, режисери В. Винник, Давид Черкаський)
«Місто з ранку до півночі» (1976, батько біля пологового будинку)
«Чарівний голос Джельсоміно» (1977, продавець)
«Де ти був, Одіссею?» (1978, комісар французької поіції безпеки)
«В одне прекрасне дитинство» (1979, фотограф)
«Вторгнення» (1980, фотограф, серед акторів — Віктор Фокін)
«Депутатська година» (1980, будівельник, оператор Віктор Кабаченко)
«Бережіть жінок» (1981, Микола Миколайович — батько Люби, оператор Олександр Полинніков)
«Довгий шлях в лабіринті» (дід з онуком у поїзді, 1981)
«Весільний подарунок» (1982 — фотограф, оператор Євген Козинський)
«Трест, що луснув» (1982, серія «Поросяча етика» — негр Мера)
«Зелений фургон» (1983)
«Серед тисячі доріг» (1983, актор театру музкомедії)
«Спокуса Дон-Жуана» (1985 — Соломон)
«А чи був Каротин?», 1989)
«Дежа вю» (1989, професор психіатрії, серед акторів — Віталій Шаповалов)
«Обережно: відьми!» (1990 — лікар-психіатр, режисер Олександр Амелін)
«Блукаючі зірки» (1991, глядач, художник Валентин Гідулянов)
«Повернення „Броненосця“» (Білорусь — Росія, 1996)
«Кредитка» (2004, реж. Л. Павловський, серед акторів — Валерій Бассель, Ірина Охотниченко)
«Мелодія для катеринки» (2009, режисер Кіра Муратова, оператор Володимир Панков, серед акторів — Яків Кучеревський) та ін.

Джерела

Посилання

Крупник Семен Самійлович // Українська музична енциклопедія. Т. 2: [Е – К] / Гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : Видавництво Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології НАН України, 2008. — С. 622.

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.