Одеський музей Олександра Пушкіна

На початку XIX століття Одеса була молодим містом, котре, однак, інтенсивно забудовувалось. Порт і вільна торгівля (режим порто-франко) швидко привабили сюди торговців і авантюристів з усього Середземномор'я. З'явились і перші готелі. Володарем одеського готелю Норд («Hotel du Nord») у 1820-ті роки був купець Шарль Сікар[1].

Формально культурні надбання доби були монополізовані дворянством. Тому мером міста був призначений князь Рішельє, родич колишнього кардинала. Губернатором призначили князя Михайла Воронцова, що обрав своєю резиденцією Одесу. Серед перших палаців міста — палац Воронцова і палац Потоцького (нині Одеський художній музей). Дворянство теж втягнуто в комерціалізацію. Власне виробництво вина налагодив сам генерал-губернатор Михайло Воронцов. Величне зерносховище вибудував в Одесі поміщик Сабанський (пізніше Сабанські казарми). Відбитком дворянської культури в місті був і перший в Одесі театр (архітектор Тома де Томон).

Двоповерхова споруда готелю Норд мала кімнати для подорожніх, а у дворі — возовні для збереження і ремонту візків і карет та стайні. Саме в готелі Норд один місяць і прожив дворянин, колезький радник, російський поет Олександр Пушкін.

Одеський рік Олександра Пушкіна.

Худ. П. Ф. Соколов. «Портрет історика Тургенєва Олександра Івановича», 1816 р.

За свідоцтвами біографів поета, Пушкін бував в Одесі неодноразово. Восени 1820 року він приїздив до Одеси, коли мандрував з Криму до Бессарабії. В березні 1821 року він пробув в Одесі декілька днів, офіційно перебуваючи у засланні та підпорядкуванні у генерала Інзова. Два тижні 1823 року він теж мешкав в місті. Тоді ж стало відомо, що на посаду генерал-губернатора краю цар Олександр I призначив графа М. С. Воронцова[2].

Поціновувачі творчості Пушкіна забажали переведення поета з провінційно-незначущого на той час Кишинева в Одесу. Справою переведення поета опікувався Олександр Іванович Тургенєв, вельможа з високою посадою, історик і прихильник творчості Пушкіна (багато років пізніше саме Олександр Тургенєв відвіз тіло померлого Пушкіна в садибу Михайлівське на вічне упокоєння).

Клопоти Тургенєва були вдалими й Пушкіна переводять в галасливу Одесу. Занепокоєння це викликало у генерала Інзова, котрий розумів, що зміни очільника не приведуть до добра. Віддалена від столиць імперії Одеса вже контролювалась Особливою канцелярією, пізніше Третім відділком канцелярії імператора з 1826 р., що займалася політичним стеженням за неблагонадійними та засланими. В переліку засланих був і поет Пушкін. Це викликало занепокоєння навіть у самого Олександра Тургенєва, що знав нещасні долі інших російських літераторів. В листі до кн. Петра Вяземського Олександр Тургенєв писав :

Я одного боюся : тебе висилали в Варшаву. Батюшкова — в Італію — збожеволів. Що ж буде з Пушкіним (на засланні в Одесі ) ?[3]

Мета заслання поета на південь імперії, тодішнього «теплого Сибіру», позначена ще указом царя Олександра I: аби той «набув там правильний стан думок християнина та вірно підлеглого».

Зовнішньо життя Пушкіна в Одесі пожвавилось. Він зустрів в місті декотрих знайомих ще із Петербурга та Москви. Повернулись і атрибути світського дворянського побуту — театр, прогулянки, флірт з різними панянками, без якого Пушкін — не жив.

Головне для прихильників поета і нащадків — пожвавлення творчості Пушкіна. За висновками науковців поет створив в Одесі (де відвідував театр, гуляв і фліртував з панянками) близько тридцяти різних віршів, закінчив поему «Бахчисарайський фонтан» в стилі романтизму, створив три окремі відділки роману у віршах «Євгеній Онєгін», де безліч нарисів, спостережень за життям і мудрих висновків, прихованих за жвавою і легкою манерою текстів Пушкіна-поета.

• 
  Художник Світальський Володимир Олександрович. Масове видання 1984 року.
• 
  В. Світальський, В Літньому саду
• 
  В. Світальський, Візит в родину Ларіних.
• 
  В. Світальський, Дуель з Ленським.
• 
  В. Світальський, Відвідини поховання Ленського.
• 
  В. Світальський Уривки з подорожі Онєгіна.

Пушкін — це особа з розвиненою уявою, тому він штучно пришвидшив перебіг власного життя. Тому, попри мандрівне життя і перебування в довгих переїздах, багато встигав у творчості.

Серед його пристрастей — книги, їх розшуки та читання. Він відрізнявся схильністю до читання вже в батьківському домі. Перебування в ліцеї запам'яталось багатьом тим, як багато юнак Пушкін вже прочитав і як багато пам'ятав із прочитаного.

В Одесі розпочалося збирання власної бібліотеки. Зацікавленість в книзі й літературі в Одесі тільки розпалилась. В місті відкрили крамничку з російськими та іноземними виданнями. Володар крамнички — купець Ширяєв (можливо, родич московського книгопродавця Ширяєва), торгував в Одесі різноманітним товаром. За свідченням сучасника :

(Одеський) Ширяєв торгував книгами разом із посудом та хомутами, тими товарами, що надходили йому із Москви. (Дехто) Рубо в одній кімнаті пропонував книги та іноземні товари, тобто знаряддя духовне, а в другій — вино, лікер, сир та французькі консерви, тобто знаряддя їстівне. Казати правду, їстівний відділ його крамниці відвідували охоче, ніж відділ книжковий [4].

За висновками науковців, поет в Одесі розпочав збирати приватну бібліотеку, хоча не був багатим за часів перебування в Одесі[5].

В Одеському музеї поета демонструють гравюри XIX століття з зображеннями міста, портрети сучасників і ворогів поета. В Одесі роками мешкав молодший брат поета — Лев Сергійович. Окрема експозиція — копії рукописів Пушкіна з його малюнками. Літературний музей репрезентує також відвідувачам прижиттєві або рідкісні видання творів поета.

Музей — як місце, де можна зустрітися з минулим, побачити сьогодення, середовище проведення тематичних виставок, відкритих уроків для школярів, наукових зустрічей тощо.

• Сборник «Одесский год Пушкина», Одесса, «Маяк», 1979
• Бозырев В. С. «По пушкинскому заповеднику» (Михайловское), М. Профиздат, 1977
• Одеський музей О. С. Пушкіна на офіційному сайті Одеси
• Державний музей Пушкіна (рос.)

• Поема
• Заслання
• Садиба Михайловське
• Пушкінський Дім, Санкт-Петербург