Хомут (упряж)

Задовго до появи справжнього хомута застосовувалися менш ефективні шийні елементи упряжі. Французький дослідник Рішар Лефевр де Ноетт[3] припускав, що такі пристрої існували в багатьох цивілізаціях, включаючи стародавню Халдею (ІІІ тисячоліття до н. е.), Шумер й Ассирію (1400—800 до н. е.), Стародавній Єгипет часів Нового царства (1570—1070 до н. е.), Китай часів династії Шан (1600—1050 до н. е.), мінойський Крит (2700—1450 до н. е.), Грецію класичної доби (550—323 до н. е.) і Стародавній Рим (510 до н. е. — 476 н. е.)[4]. Для запрягання тварин у плуги й повозки використовувалася обв'язка з плоских ременів впоперек шиї і грудей тварини, посторонки кріпилися зверху, подібно тому, як кріпиться війя до ярма. Ремені тиснули на грудниноголовний м'яз і трахею, утрудняючи дихання і зменшуючи тягове зусилля коня[5]. Таким чином, чим сильніше тягнув кінь, тим трудніше йому було дихати. Внаслідок цих здогадних фізичних обмежень, для важких робіт воли використовувалися ширше порівняно з конями, оскільки їхня тілобудова уможливлювала застосування дерев'яного ярма, позбавленого цих недоліків.

Дослідник Дж. Спруйт у своїй праці Ancient Harness Systems, опублікованій у 1972 році, доводив, що існували принаймні три типи стародавніх упряжних систем, жоден з яких не обмежував дихання коней[6].

Конструкція упряжної обв'язки залишалася без істотних змін, аж доти, як у Китаї періоду Чжаньґо (481—221 до н. е.) з неї розвинулася шорка[7]. До VII століття н. е. китайський винахід поширився по Центральній Азії[8], а до VIII ст. проник й у Європу[8].

Перше зображення шорки знайдене на лаковій шкатулці з держави Чу[9]. Тиск у цій системі упряжі припадав на груднину, де лінія тяги утворювала механічно одне ціле зі скелетом коня, уможливлюючи докладання ним майже повного зусилля[5]. На період династії Хань (202 до н. е. — 220 н. е.) шорка вже використовувалася повсюдно, її зображення трапляються на різьбленні, кам'яних рельєфах і клеймах цегли[10]. Протягом VII—X століть вона проникла в Центральну Азію, а потім і до аварів, мадьярів, богемців, поляків і русів[11]. У Європі шорка узвичаїлася в IX столітті, доказом тому є зображення на драпуванні з озеберзького корабля[12].

Істотним недоліком тодішньої конструкції шорки було те, що голоблі чи посторонки кріпилися до попруги, а нагрудний ремінь слугував лише для того, що запобігав сповзанню попруги назад. До нього майже не докладалося тягове зусилля, тому кінь не штовхав, а тягнув повіз[13]. Сучасні шорки працюють на штовхання.

Наступним етапом вдосконалення упряжі стала поява жорсткого хомута. Він з'явився у Китаї часів Південних і Північних династій (V ст.)[7]. Перше (визнається не всіма дослідниками) його художнє зображення зустрічається на фасонній цеглі в похованні Бао Саньяна в Чжуохуа, провінція Сичуань, яке датується добою Трьох царств (220—265 рр.)[14]. На цих зображеннях убачають рясно набитий м'яким хомут, явно несхожий на ярмо[15]. Проте, першим безсумнівним зображенням хомута вважається стінопис з печер Моґао в Дуньхуані (печера № 257), часів династії Північна Вей, датований 477—499 рр.[16]. На ньому чітко видно дугоподібну раму з поперечиною, хоча й художнику не вдалося ясно зобразити хомутну підкладку, без якої характерна форма хомута втрачала б всякий сенс[16].

Та ж конструкція зустрічається і на інших китайських фресках: одна датується 520—524 рр. (з кінцами голобель, що виступають допереду для грудниної тяги), друга — бл. 600 р. (династія Суй)[17]. Остання (у печері № 302) становить особливий інтерес, оскільки містить не тільки точніше зображення хомута, але й показує використання його не з конем, а з верблюдом[18][19]. Китайці часто використовували верблюдів з II ст. до н. е. і далі протягом династії Хань, існували навіть верблюжі загони на кордоні Таримського басейну[19]. Проте, адаптований для верблюдів кінський хомут не був звичайним до VI століття[19]. У печері № 156 є панорамічне зображення воєначальника епохи династії Тан і намісника провінції Чжана Їчао під час його тріумфу з нагоди відвоювання Дуньхуану від Тибетської імперії в 834 році[20]. На думку доктора Чана Шухуна, зображення можна точно датувати 851 роком, хоча Дж. Нідгем вказує на те, що міжнародний консенсус істориків сходиться на грубому датуванні між 840 і 860 роками[21]. На ньому точно зображений хомут з розвинутою підкладкою на грудях[22].

Нарешті близько 920 р. хомут проник до Європи, поширившись у ній ближче до XII століття[23]. Завдяки новій упряжі кінні запряжки стали витісняти волячі. Для ефективного застосування важкого плуга було іноді потрібно до 8 пар волів, що робило такі плуги доступними лише достатньо заможним селянам. Використання ж хомута уможливлювало обійтися меншою кількістю коней[24].

Запряжений за допомогою хомута кінь може докласти на 50 % більше сили до вантажу, ніж віл — завдяки більшій швидкості[13][25]. Коні також як правило, відрізняються більшою витривалістю і можуть працювати більше годин у день. Поширення коней у Європі полегшило процес переходу від волячих упряжок до кінських[26].

Винайдення хомута усунуло колишні фізичні обмеження старих способів упряжі, і уможливило коням використовувати своє зусилля в повній мірі. Якщо раніші типи вимушували коня в буквальному сенсі тягнути вантаж[13], тепер хомут дозволяв його штовхати, підвищуючи продуктивність праці.

Услід за впровадженням хомута в Європі і його узвичаєнням ближче до 1000 р. н. е.[27], використання коней для оранки поширилося. Коні працюють майже на 50 % швидше, ніж воли. Хомут, у сполученні з підковами, важким плугом та іншими вдосконаленнями в рільничому господарстві підвищив продуктивність європейського селянина у виробництві продуктів харчування, сприяючи соціальному розвиткові в Європі[28]. Надлишок харчових продуктів сприяв і розділенню праці: частина селян могла залишити рільництво і перейти до занять ремеслами, торгівлею, що привело до виникнення класу купецтва в європейському суспільстві. Хомут став одним з чинників, що привели до занепаду феодальної системи й закінчення доби Середньовіччя[29].

Голобельно-посторонковий запряг з шоркою (нагрудною шлеєю) замість хомута

Трійка-«єдиноріг» (з одним виносним), де використовується шорка

При транспортуванні легких вантажів замість хомута можуть використовувати шорку (нагрудну шлейку). Вона складається з нагрудного та нашийного ременів з підкладками, з'єднаними з собою двома кільцями, двох кутових (підтримувальних) ременів, горти.

Шорка легша і дешевша у виготовленні, ніж хомут. Але під час роботи вона дуже стискує плечолопаткові суглоби, шию, грудну клітку, через що в коня порушуються кровообіг, дихання, нормальний рух, виникають намулення. Тому її краще використовувати в запрягах, де тяглове зусілля не перевищує 7-8 % від маси коня.