Оділо Глобочник

Народився в сім'ї офіцера австрійської кавалерії у відставці Франца Ґлобочніка (Franc Globočnik), який працював поштовим чиновником; прізвище словенського походження. Діда звали Франц Йоганн Ґлобочніґ (Franz Johann Globotschnig). Освіту здобув в кадетському корпусі (1918). У 1923 році з відзнакою закінчив Вище ремісниче училище Клагенфурта, дипломований інженер. Працював в будівельних фірмах.

У 1919—1920 роках — член Каринтійської служби Батьківщини. У 1922 році приєднався до націонал-соціалістичного руху в Австрії.

1 січня 1931 року вступив у НСДАП (квиток № 442 939) 1 вересня 1934 — в СС (квиток № 292 776). У 1933 році — заступник гауляйтера Каринтії. У 1933—1934 роках неодноразово заарештовувався і утримувався у в'язниці за політичну діяльність. У 1933 році втік до Німеччини через звинувачення у вбивстві віденського ювеліра. У 1936 році увійшов до складу вищого керівництва НСДАП в Австрії, здійснював зв'язок між австрійськими нацистами і Центральним управлінням в Мюнхені.

З 10 березня 1938 року — організаціонсляйтер з питань об'єднання, з 13 березня — начальник штабу управління ландесляйтера Г. Клаусена. 15 березня 1938 року перед аншлюсом Австрії, призначений статс-секретарем в уряді Зейсс-Інкварта.

22 травня 1938 року призначений гауляйтером Відня і незабаром став депутатом рейхстагу.

Діяльність Ґлобочніка у Відні з переслідування опозиції викликала таке обурення, що вже 30 січня 1939 він був звинувачений у валютних махінаціях, знятий з поста гауляйтера і переведений у війська СС. З 9 листопада 1939 року — начальник СС і поліції округу Люблін. Одночасно з 17 липня 1941 року по 31 січня 1942 року був особистим представником рейхсфюрера СС зі створення структури управління СС і концтаборів (в тому числі таборів смерті) на території Генерал-губернаторства. Безпосередньо керував створенням таборів смерті Белжець, Майданек і Собібор — в околицях Любліна, а також Треблінки. Брав участь у знищенні Варшавського і Білостоцького гетто (1943). 14 липня 1943 підвищений рейхсфюрером СС Гіммлером до рангу статс-секретаря.

16 серпня 1943 року залишив пост у Любліні. 13 вересня 1943 року призначений вищим керівником СС і поліції оперативної зони Адріатичного узбережжя (нім. HSSPF Adriatisches Kustenland). Його головним завданням стала боротьба з партизанами, але він знову зіграв роль лідера в переслідуванні євреїв, цього разу — італійських.

В кінці війни з наближенням союзних військ втік до Каринтії (Австрія), в компанії найближчих колег піднявся в гори, сховавшись в альпійському будиночку біля Вайсензеє, де 31 травня 1945 року Глобочник разом зі своїм ад'ютантом Ернстом Лерховим заарештований англійцями. Покінчив життя самогубством (розкусив заховану в роті ампулу з ціанідом) в альпійській лікарні під час арешту британськими військами.

• Унтерштурмфюрер СС (9 листопада 1937)
• Штандартенфюрер СС (23 травня 1938)
• Оберфюрер СС (28 вересня 1938)
• Роттенфюрер резерву частин посилення СС (3 червня 1939)
• Унтерштурмфюрер резерву частин посилення СС (1 листопада 1939)
• Бригадефюрер СС (18 листопада 1939)
• Генерал-майор поліції (26 вересня 1941)
• Группенфюрер СС і генерал-лейтенант поліції (9 листопада 1942)

• Хрест «За відвагу» (Каринтія)
• Спортивний знак СА в бронзі
• Німецька імперська відзнака за фізичну підготовку в сріблі
• Медаль «У пам'ять 13 березня 1938 року»
• Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938»
• Почесний знак «За турботу про німецький народ» 2-го ступеня
• Хрест Воєнних заслуг 2-го і 1-го (21 квітня 1942) класу з мечами
• Залізний хрест
  • 2-го класу (вересень 1943)
  • 1-го класу (6 червня 1944)
• Орден Заслуг (Угорщина) 2-го і 1-го класу
• Нагрудний знак «За боротьбу з партизанами» в сріблі (17 серпня 1944)[3]
• Орден Корони короля Звоніміра 1-го класу з мечами (Хорватія) (14 листопада 1944)[3]
• Німецький хрест в сріблі (20 січня 1945)
• Німецький хрест в золоті (7 лютого 1945)

В особовій справі Глобочника була така характеристика: «Нерозсудливість і відчайдушність часто приводять його до порушення встановлених меж навіть в рамках есесівського ордена».

Ґлобочнік (Глобус) — головний негативний персонаж роману Роберта Гарріса «Фатерлянд» на тему альтернативної історії. Він носить звання обергруппенфюрера СС і особисто проводить операцію по зачистці учасників наради щодо остаточного вирішення єврейського питання.

Як незначний персонажі він з'являється в романі Гаррі Тертлдава «In the Presence of Mine Enemies». Він виступає під своїм ім'ям і у віці 50 років. Однак дія роману відбувається в 2010 році й історичний Глобочник, що народився в 1904, ніяк не може бути цим персонажем.

Глобочник з'являється в романі Джонатана Літтелла «Благочинні».

• 
  Гауляйтер Відня Ґлобочнік в своєму кабінеті (1938)
• 
  Ґлобочнік оглядає автомобіль KdF, виготовлений у відні, перед будівлею управління гау (листопад 1938)
• 
  Ґлобочнік (крайній праворуч, в шинелі) спостерігє за переселенням волинських німців (1940)

• Rieger, Berndt. Creator of Nazi Death Camps. The Life of Odilo Globocnik. — London/Portland OR : Vallentine Mitchell, 2007. — ISBN 9780853035237.
• Pucher, Siegfried J. … in der Bewegung führend tätig. Odilo Globocnik — Kämpfer für den «Anschluss», Vollstrecker des Holocaust. — Klagenfurt/Celovec: Drava Verlag, 1997. — ISBN 3-85435-278-6.
• Poprzeczny, Joseph. Hitler's Man in the East — Odilo Globocnik. — Jefferson and London: McFarland & Company, 2004. — ISBN 0-7864-1625-4.
• Hamilton, Charles. Leaders and Personalities of the Third Reich Vol.2. — San Jose: Bender, 1996.
• Snyder, Louis L. Encyclopedia of the Third Reich. — New York: Paragon House, 1989.
• Caldwell Stewart, Emilie. Signatures of the Third Reich. — New Jersey, 1996.
• Wistrich, Robert S. Who's Who in Nazi Germany. — London: Routledge, 1995.
• Yerger, Mark C. German Cross in Silver: Holders of the SS and Police. — San Jose: Bender, 2002.
• Josef Wulf. «Das Dritte Reich und seine Vollstrecker», München 1978, ISBN 3-598-04603-0
• Залесский К. А. Кто был кто в Третьем рейхе: Биографический энциклопедический словарь. — М.: АСТ; Астрель, 2003. — С. 227—228. — 942 [2] с. — ISBN 5-17-015753-3 (АСТ); ISBN 5-271-05091-2 (Астрель).
• Залесский К. СС. Охранные отряды НСДАП. — М.: Эксмо, 2004. — С. 181. — 656 с. — ISBN 5-699-06944-5.
• Залесский К. НСДАП. Власть в Третьем рейхе. — М.: Яуза; Эксмо, 2005. — С. 169—170. — 672 с. — ISBN 5-699-09780-5.
• Хёне Х. Чёрный орден СС. История охранных отрядов. — М.: ОЛМА-ПРЕСС, 2003. — 542 с. — 6000 экз. — ISBN 5-224-03843-X.
• Patzwall K., Scherzer V., Das Deutsche Kreuz 1941—1945, Geschichte und Inhaber Band II, Verlag Klaus D. Patzwall, Norderstedt, 2001, ISBN 3-931533-45-X
• Die Ordensträger der Deutschen Wehrmacht (CD), VMD-Verlag GmbH, Osnabrück, 2002
• Josef Wulf: Das Dritte Reich und seine Vollstrecker. Arani, Berlin 1961. (Nachdruck: Saur u. a., München u. a. 1978, ISBN 3-598-04603-0).
• Siegfried J. Pucher: «… in der Bewegung führend tätig». Odilo Globocnik. Kämpfer für den «Anschluß». Vollstrecker des Holocaust. (= Disertacije in razprave. Slowenisches Institut zur Alpen-Adria-Forschung 41). Drava, Klagenfurt 1997, ISBN 3-85435-278-6.
• Joseph Poprzeczny: Odilo Globocnik. Hitler's man in the East. McFarland, London u. a. 2004, ISBN 0-7864-1625-4.
• Berndt Rieger: Creator of Nazi Death Camps. The Life of Odilo Globocnik. Vallentine Mitchell, London 2007, ISBN 978-0-85303-523-7.
• Alfred Elste, Siegfried Pucher: Kärntens braune Elite. Hermagoras/ Mohorjeva, Klagenfurt/ Ljubljana/ Wien 1997, ISBN 3-85013-476-8.
• Wolfgang Graf: Österreichische SS-Generäle. Himmlers verlässliche Vasallen. Hermagoras-Verlag, Klagenfurt/ Ljubljana/ Wien 2012, ISBN 978-3-7086-0578-4.
• Johannes Sachslehner: Zwei Millionen ham'ma erledigt: Odilo Globocnik — Hitlers Manager des Todes. Styria Premium, Wien 2014, ISBN 978-3-222-13449-4.
• Johannes Sachslehner: Odilo Globocnik. Hitlers Manager des Todes. Molden Verlag Wien 2018, ISBN 978-3-222-15020-3
• René Moehrle, Judenverfolgung in Triest während Faschismus und Nationalsozialismus 1922—1945, Berlin 2014 (ISBN 978-3-86331-195-7), S. 331—460.
• Prominente ohne Maske — Drittes Reich, FZ-Verlag 1998, ISBN 3924309396