Волинські німці
Волинські німці (нім. Wolhyniendeutsche, Wolyniendeutsche) — одна з етнічних меншин, що проживала на Волині до Другої світової війни.
| Волинські німці | |
|---|---|
 Представники німецької громади Житомира, 1913 р. | |
| Раса | європеоїди |
| Походження | колоністи з Німеччини |
| Мова | німецька |
| Релігія | Лютеранство |
Історія
Початок колонізації
Першою німецькою колонією на Волині вважається поселення Голендрах у Володимир-Волинському повіті, засноване у 1797 р. У 1804 німці оселилися в Антонівці коло містечка Кунів, у 1817 р. з'явилася колонія Вальдгойм. У Рівненському повіті першою німецькою колонією стала Софіївка, це сталося у 1811 р. До 1840 р. виникло бл. 11 колоній, у наступні 20 років — ще 21 колонія. Найшвидший німецьких колоній розпочався у 1861 р. Протягом 1861—1871 рр. на Волині оселилося бл. 5500 німецький сімей. Якщо у 1862 р. у Волинській губернії проживало 4247 німців, то у 1864 р. — 6343, у 1866 р.- 11542, 1868 р. — 20505. Більшість колоністів були вихідцями з Пруссії та Австрії. Були серед них і німці, переселенці з Привіслянського краю.[1]
Німці у другій половині ХІХ ст.
Станом на 1871 р. німці проживали у 56 поселеннях Луцького повіту, 31 — Рівненського повіту, 28 — Житомирського, 22 — Новограда-Волинського, 9 — Володимир-Волинського, 8 — Дубенського (вихідці з Пруссії — меноніти). Незначне німецьке населення проживало у Заславському повіті (3 поселення). У Острозькому повіті до 1866 р. існувало дві колонії Ядвінік та Карлсвальд з протестантським населенням голландського походження. У Овруцькому повіті німці проживали у колонії Горщик.[1]
Німецькі колоністи жило замкнено, майже не контактуючи з місцевим українським населенням. Вони утворили своєрідну «державу в державі» з власним самоуправлінням, школами, храмами. Для вирішенням спірних питань з місцевим населенням залучалися дипломатичні агентства своїх країн походження (Пруссії та дрібних німецьких держав). З понад 20 тис. німців 3/4 не побажали отримувати російське підданство та продовжували проживали як іноземці. Тільки починаючи з 1870-х, після припинення заохочення німецької міграції та згортання пільг для колоністів, вони стали отримувати російське підданство, яке у 1897 р. вже мали абсолютна більшість німців Волині.[1]
За переписом 1897 р. у губернії було зафіксовано 171 331 осіб з рідною мовою німецькою. Найвища питома вага німецькомовних була характерна для повітів Луцького (30 255 осіб, 12,0 % населення), Новограда-Волинського (38 201 осіб, 10,9 %) та Житомирського (46 922 осіб, 10,8 %). Проживали вони також у повітах Рівненському (24 407 осіб, 8,9 %), Володимир-Волинському (15 739 осіб, 5,7 %) та Дубенському (6 942 осіб, 3,6 %). У Овруцькому та Острозькому повітах німці становило 1,2-1,5 % населення, у інших повітах їх було менше 1 %, найменше (0,1 %) у Старокостянтинівському та Кременецькому повітах. До 1911 р. кількість німців збільшилася до 200 938 осіб, проте їх частка зменшилася до 5,35 %.[2]
У релігійному складі серед німців абсолютно переважав протестантизм — за переписом 1897 р. протестантами (переважно лютеранами та менонітами) були 98,7 % німецькомовного населення. Римокатоликів серед німців Волині налічувалося 1,5 тис. (0,89 %), православних 0,5 тис. (0,33 %). Більшість німців займалися хліборобством, тваринництвом. До сфер зайнятості Волинської губернії з найвищою питомою вагою німців у 1897 р. відносилися тваринництво та лісництво (14-16 % зайнятого населення губернії), обробка поживних продуктів тваринного та рослинного походження (10,4 %), обробка волокнистих речовин (9,3 %).[2]
| Зайнятість німців Волинської губернії за переписом 1897 р.[2] | |||
|---|---|---|---|
| вид зайнятості | кількість зайнятих німецькомовних | питома вага німців | |
| Тваринництво | 890 | 16,0 % | |
| Лісництво | 403 | 14,0 % | |
| Обробка тваринних та рослинних поживн. продуктів | 750 | 10,4 % | |
| Обробка волокнистих речовин | 413 | 9,3 % | |
| Інші види виробництва | 78 | 8,9 % | |
| Землеробство | 29 308 | 7,2 % | |
| Богослужіння християнське неправославне | 17 | 7,1 % | |
| Прислуга, поденщики | 4 065 | 6,4 % | |
| Обробка металів | 473 | 6,3 % | |
| Обробка дерева | 539 | 6,1 % | |
| Наука, література, мистецтво | 14 | 5,5 % | |
| Навчальна та виховна діяльність | 317 | 5,1 % | |
| Добуток руд | 8 | 4,7 % | |
| Будівництво, ремонт | 452 | 4,3 % | |
| Особи, що не вказали заняття | 179 | 4,0 % | |
| Особи, що відбувають покарання, позбавлені волі | 62 | 3,8 % | |
| Бджолярство, шовківництво | 10 | 3,8 % | |
| Хімічне виробництво | 44 | 3,5 % | |
| Обробка мінеральних речовин (кераміка) | 116 | 3,1 % | |
| Доходи з капіталів, нерухомості | 320 | 2,9 % | |
| Вир-во екіпажів та дерев. суден | 2 | 2,8 % | |
| Торгівля питна | 41 | 2,3 % | |
| Обробка тваринних продуктів | 57 | 2,2 % | |
| Кошти від казни, сусп. закладів та приватн. осіб | 119 | 2,0 % | |
| Трактири, готелі, мебл. кімн та клуби | 27 | 2,0 % | |
| Торгівля буд. матеріалами, паливом | 48 | 1,9 % | |
| Лікарняна та санітарна діяльність | 35 | 1,8 % | |
| Виготовлення одягу | 421 | 1,7 % | |
| Чистота та гігієна тіла | 40 | 1,6 % | |
| Особи невизначених занять | 73 | 1,5 % | |
| Пошта, телефон, телеграф | 11 | 1,5 % | |
| Ювелірна справа, живопис, предмети культу | 7 | 1,4 % | |
| Винокуріння, пиво- та медоваріння | 11 | 1,0 % | |
| Торгівля предметами розкоші, науки, мистецтва та культу | 2 | 1,0 % | |
| Збройні сили | 521 | 1,0 % | |
| Поліграфічні виробництва | 7 | 0,9 % | |
| Залізниця | 31 | 0,8 % | |
| Торгівля металічними товарами, машинами, зброєю | 3 | 0,7 % | |
| Візницький промисел | 27 | 0,6 % | |
| Вир-во фізичних, оптичних, хірургічних інструментів | 2 | 0,6 % | |
| Адміністрація, суд, поліція | 22 | 0,6 % | |
| Рибальство та полювання | 2 | 0,6 % | |
| Суспільна та станова служба | 8 | 0,6 % | |
| Торгівля живою худобою | 12 | 0,4 % | |
| Приватна юридична діяльність | 1 | 0,3 % | |
| Торгівля іншими продуктами сільськ. госп. | 38 | 0,3 % | |
| Торгове посередництво | 3 | 0,3 % | |
| Торгівля тканинами та одягом | 6 | 0,3 % | |
| Торгівля без точного визначення | 26 | 0,3 % | |
| Богослужіння нехристиянське | 2 | 0,3 % | |
| Торгівля шкірами та хутрами | 1 | 0,1 % | |
| Торгівля іншими предметами | 1 | 0,1 % | |
| Особи при церквах, цвинтарях та ін. | 1 | 0,1 % | |
| Торгівля зерновими продуктами | 2 | 0,1 % | |
| Самодіяльного населення | 40 068 | 5,7 % | |
У 1861 р. у володінні німецьких колоністів знаходилося всього 0,1 тис. десятин землі у в 1868 р. — 20 тис. десятин землі, у 1871 — бл. 45 тис., у 1884 р. — 94 тис. і ще 17 тис. у орендному володінні. Станом на середину 1880-х німцям належало бл. 5 % сільськогосподарських земель губернії (полякам 69 %, українцям та росіянам 24 %)[2][3]
Перша світова війна
До Першої світової війни на Волині проживало близько 200 000 німців.
У роки Першої світової війни частина волинських німців була перенесена до Німеччини, інша зазнала великих втрат людських життів, депортацію на околиці царської імперії.
У 1915—1916 роках їх було депортовано до Сибіру і Середньої Азії. Щоб уникнути заслання до Сибіру, багато шлюбів укладалося з українцями.
Десятки тисяч людей померли від холоду, голоду та епідемій. Після революції на Волинь повернулася лише половина виселених.
Міжвоєнний період
Після Першої світової війни відбулася польсько-радянська війна, а територія поселення волинських німців була поділена між Польщею та Радянською Росією в 1921 році . До 1924 року чисельність волинських німців налічувала близько 120 000 людей.
За Всесоюзним переписом населення 1926 року німці становили 7,3 % населення Житомирської округи та 5,0 % Коростенської округи.
Розселення німців у районах Волинської (Житомирської) округи за даними перепису 1926 року:
| місто/район | населення | німців | частка |
| Пулинський район | 59 533 | 15 906 | 26,7 % |
| Володарський район | 48 607 | 8 386 | 17,3 % |
| Новоград-Волинський район | 63 084 | 8 129 | 12,9 % |
| Мархлевський район | 40 904 | 3 575 | 8,7 % |
| Романівський район | 43 330 | 3 177 | 7,3 % |
| Черняхівський район | 51 243 | 3 167 | 6,2 % |
| Ярунський район | 36 076 | 1 887 | 5,2 % |
| Троянівський район | 38 665 | 1 338 | 3,5 % |
| Потіївський район | 41 898 | 1 263 | 3,0 % |
| Баранівський район | 44 341 | 1 017 | 2,3 % |
| Радомишльський район | 59 424 | 1 272 | 2,1 % |
| Житомир | 76 597 | 713 | 0,9 % |
| Коростишівський район | 41 486 | 355 | 0,9 % |
| Іванківський район | 45 268 | 109 | 0,2 % |
Розселення німців у районах Коростенської округи за даними перепису 1926 року:
| місто/район | населення | німців | частка |
| Барашівський район | 36 160 | 6 540 | 18,1 % |
| Городницький район | 41 135 | 6 724 | 16,3 % |
| Ємільчинський район | 43 609 | 5 854 | 13,4 % |
| Ушомирський район | 59 411 | 2 978 | 5,0 % |
| Олевський район | 47 704 | 1 465 | 3,1 % |
| Лугинський район | 36 377 | 845 | 2,3 % |
| Коростень | 12 012 | 159 | 1,3 % |
| Малинський район | 64 219 | 748 | 1,2 % |
| Базарський район | 38 038 | 328 | 0,9 % |
| Словечанський район | 32 064 | 111 | 0,3 % |
| Народицький район | 46 639 | 65 | 0,1 % |
В радянський період, у 1930 році, в рамках політики коренізації був створений Пул́инський нім́ецький рай́он (нім. Deutscher Kreis Pulin; рос. Пулинский немецкий район) — адміністративно-територіальна одиниця, німецький національний район Української Соціалістичної Радянської Республіки (УСРР), з центром у селищі міського типу Пулини, нині — місто Пулини у Пулинському районі Житомирської області УСРР.
Район існував у 1930—1935 роках у складі Волинської округи, згодом — пряме підпорядкування УСРР, пізніше — у складі Київської області, а потім — у складі Новоград-Волинської округи Житомирської області УСРР.
У 1935 р. Пулинський район був ліквідований «в зв'язку з економічною слабкістю», «незручністю обслуговування МТС колгоспів, а також адміністративною черезполосицею» за постановою Політбюро КП(б)У «Про Мархлевський і Пулинський райони» від 17 вересня 1935 року і за постановою ВУЦВК під аналогічною назвою від 3 жовтня 1935 р.[4]
Насправді Мархлевський польський та Пулинський німецький райони були ліквідовані за очевидними політичними мотивами.
Друга Світова війна
Після початку Другої Світової війни у 1939 році з польської території волинських німців разом із галицькими німцями (загалом близько 45000) було переселено до Вартегау.
Із угод про відселення, що з 1939 по 1941 рік були узгоджені між Радянським Союзом і Німецьким рейхом, етнічні німці (близько 44600), які проживали в 1939 в радянській частині Волині, були виключені.
З жовтня 1943 р. по травень 1944 р. їх переселили служби СС як адміністративних переселенців спочатку до Білостока, а потім до Вартегау.
Після 1945 року
Частина волинських німців, переселених у 1943—1944 роках в Німеччину, після поразки Німеччини повернулася назад до Радянського Союзу. Частина за допомогою західних союзників (англійців і американців), як переміщені особи, були передані радянській військовій владі. Якщо вони відповідали якомусь з п'яти критеріїв Ялтинської Конференції, вони були примусово репатрійовані незалежно від їхніх особистих побажань. В очах Сталіна, всі радянські громадяни, які з будь-якої причини тимчасово опинилися під час Другої світової війни за межами СРСР, вважалися «зрадниками» і «пособниками нацистського режиму» і повинні були покарані відповідним чином.
Інші могли залишатися на постійній основі у Німеччині. У Лінстові була велика концентрація волинських німців. Вони зберігають свою історію і там з 1992 року працює Музей та унікальний Культурний і громадський центр волинян-переселенців. З великою хвилею еміграції, починаючи з кінця 1980-х років, багато хто з волинських німців прибув в якості емігрантів в ФРН. У Мекленбурзі нащадки волинських німців живуть в Лінстоу, Ней Шлоені і Даргуні.
Примітки
- Труды этнографическо-статистической экспедиціи въ Западно-русскій край, снаряженной Императорскимъ русскимъ географическимъ обществомъ собранныя д.чл. П. П. Чубинскимъ — С.-Петербургъ, 1872
- Первая всеобщая перепись населенія Россійской Имперіи 1897 г., VIII. Волынская губернія, подъ редакціею Н. А. Тройницкаго. — Центральный Статистическій Комитетъ МВД, 1904.
- А.Братчиковъ. Матеріалы для изслѣдованія Волынской губерніи въ статистическомъ, этнографическомъ сельско-хозяйственномъ и другихъ отношеніяхъ. — Типографія губернскаго управленія, Житомиръ, 1868—1869
- Центральний державний архів громадських об'єднань України (ЦДАГО України). — Ф. 1.– Оп. 1. — Спр. 489.
Джерела
- Всесоюзная перепись населения 1926 года. М.: Издание ЦСУ Союза ССР, 1928—29
Література
- Orłowicz, Mieczysław. Ludność // Ilustrowany przewodnik po Wołyniu. — Łuck, 1929. — С. 32. (пол.)