Озеберзький корабель

Озеберзький корабель — дубовий корабель вікінгів (дракар), виявлений в 1904 року поблизу Тенсберга в норвезькій провінції Вестфолл. Лодія та її вміст були з землі і нині виставлені в Музеї кораблів вікінгів (норв. Vikingskipshuset) в Осло. Судячи з дендрохронологічних даних, корабель був спущений на воду біля 820 року і до 834 використовувався в прибережній навігації, після чого був використаний як похоронний корабель.

Озеберзький корабель
59°54′00″ пн. ш. 10°41′00″ сх. д.
Тип	Дракар
Матеріал	деревина дубаd
Медіафайли у Вікісховищі

Озебергзький дракар

Довжина корабля 21,6 метра, ширина 5,1 метра, розмір щогли міг коливатися від 6 до 10 м. При площі вітрила в 90 м² корабель міг розвивати швидкість до 10 вузлів. 15 пар кочетів свідчить про те, що судно приводили в рух 30 веслярів. Ніс і корма корабля прикрашені вигадливою різьбою у вигляді сплетених тварин, а також з'єднаними у валкнут трикутниками[1].

Хоча курган ще в середині століття піддався розграбуванню, археологи виявили в човні останки двох жінок високого соціального становища (молодої і старої), фрагменти східних шовкових тканин, непогано збереженого дерев'яного воза і навіть кістки павича. Це свідчить про жваву торгівлю вікінгів зі Сходом по Волзі і Дніпру.

Скандинавські вчені довгий час намагалися зв'язати похованих в кораблі з династією Інглінгів і навіть називали одну з жінок бабкою Гаральда I Норвезького. Попередній аналіз ДНК вказує на те, що молодша з них мала гаплогрупу U7, яка практично відсутня серед європейців, але нерідко зустрічається на Близькому Сході, особливо серед іранців[2][3].