Озеро Щастя

Озеро Щастя
	лат. Lacus Felicitatis
	Озеро Щастя. Праворуч угорі — Озеро Ненависті. Мозаїка знімків «Клементини».
Координати центра	18.5° пн. ш. 5.4° сх. д.
Розмір	100 км
Епонім	щастя
Назву затверджено	1976
	; Озеро Щастя на Вікісховищі

Озеро Щастя (лат. Lacus Felicitatis) — маленька морська ділянка на видимому боці Місяця, в межах «Землі Снігів» — трикутної області між морями Ясності, Парів та Дощів. Розмір — близько 100 км. Назва цього озера з'явилася на карті[1], виданій 1974 року Військовим картографічним агентством США для НАСА, і 1976 року була затверджена Міжнародним астрономічним союзом[2][3].

Іна. Маленький кратер ліворуч угорі — Даґ, унизу — Осама; найбільший пагорб у правій частині Іни — гора Агнес. Ширина знімку — 3,5 км

Карта Озера Щастя та околиць

Розташування й суміжні об'єкти

Координати центру Озера Щастя — 18.5° пн. ш. 5.4° сх. д. / 18.5; 5.4[2]. На північному сході воно межує з Озером Ненависті. На південному сході від Озера Щастя лежить Озеро Смутку, на півдні — Море Парів, а на заході — Затока Вірності.

У 70–80 кілометрах на північний схід від Озера Щастя простягнулися Гемські гори (кільцевий хребет басейну Моря Ясності), а в 100 кілометрах на північний захід — Апенніни (аналогічний хребет басейну Моря Дощів). На півдні від Озера Щастя (на його межі з Морем Пари) розташований 8-кілометровий кратер Янгель, а біля північно-східного берега озера — 6-кілометровий кратер Конон A.

Опис

Озеро Щастя має форму бумеранга, кінці якого спрямовані на північний захід і на схід. Його розмір — близько 100 км, а разом із нечітким північно-західним кінцем — до 140 км. Поверхня озера лежить на 0,3–1,1 км нижче за місячний рівень відліку висот[4].

Східна третина озера — це сильно зруйнований та залитий лавою 50-кілометровий кратер Манілій E[5]. Центральна третина лежить на плато (горсті) шириною близько 30 км і висотою 200–600 м[6][7], що тягнеться з півночі на південь і виходить за межі озера. На цьому плато є округле підняття висотою 300 м і діаметром 17 км — ймовірно, давній вулкан[7]. На верхівці цього підняття знаходиться об'єкт дуже незвичного вигляду і загадкового походження — западина шириною 3×2 км і глибиною близько 30 м, всіяна амебоподібними пагорбами. Вона отримала назву Іна[8][7]. Це найбільший із кількох десятків подібних об'єктів на Місяці; схожі западини відомі також на Меркурії[9]. Разом з Іною імена отримали два звичайні кратери поблизу (Даґ та Осама) та один пагорб усередині неї (гора Агнес)[10]. Інших найменованих деталей в Озері Щастя станом на 2015 рік нема[5].

Кратер	Координати	Діаметр	Джерело назви
Даґ (Dag)	18.71° пн. ш. 5.26° сх. д. / 18.71; 5.26 (Даґ)	0,4 км	Скандинавське чоловіче ім'я
Іна (Ina)	18.66° пн. ш. 5.30° сх. д. / 18.66; 5.30 (Іна)	3 км	Латинське жіноче ім'я
Осама (Osama)	18.61° пн. ш. 5.27° сх. д. / 18.61; 5.27 (Осама)	0,4 км	Арабське чоловіче ім'я

Примітки

Sheet LTO-41C4: Yangel' // NASA Lunar Topographic Orthophotomap (based on Apollo 15 and 17 photos). Scale 1:250,000. — ed. 2. — Prepared and published by the Defence Mapping Agency Topographic Center, Washington, D.C, October 1974.
Lacus Felicitatis. Gazetteer of Planetary Nomenclature. International Astronomical Union (IAU) Working Group for Planetary System Nomenclature (WGPSN). Архів оригіналу за 20 листопада 2014. Процитовано 20 листопада 2014.
Transactions of the IAU: volume XVIB (Proceedings of the 16th General Assembly of the IAU) / E. Müller & A. Jappel. — D. Reidel Publishing Company, 1977. — P. 341. — ISBN 90-277-0836-3. Архів оригіналу.
За даними лазерного альтиметра на супутнику Lunar Reconnaissance Orbiter, отриманими через програму JMARS
Наведено за довідником МАС
Strain, P. L.; El-Baz, F. (1980). The geology and morphology of Ina. Proceedings of 11th Lunar and Planetary Science Conference, Houston, TX, March 17-21, 1980 3: 2437–2446. Bibcode:1980LPSC...11.2437S.
Garry, W. B.; Robinson, M. S.; Zimbelman, J. R.; Bleacher, J. E.; Hawke, B. R.; Crumpler, L. S.; Braden, S. E.; Sato, H. (November 2012). The origin of Ina: Evidence for inflated lava flows on the Moon. Journal of Geophysical Research 117: E00H31. Bibcode:2012JGRE..117.0H31G. doi:10.1029/2011JE003981. (міні-версія, Bibcode: 2011LPI....42.2605G, карта)
Chan, N. W.; Vaughan, W. M.; Head, J. W. (March 2014). Lunar Ina-Like Features: Maps and Morphometry. 45th Lunar and Planetary Science Conference, held 17-21 March, 2014 at The Woodlands, Texas. LPI Contribution No. 1777, p.1001. Bibcode:2014LPI....45.1001C. (poster)
Stooke, P. J. (March 2012). Lunar Meniscus Hollows. 43rd Lunar and Planetary Science Conference, held March 19-23, 2012 at The Woodlands, Texas. LPI Contribution No. 1659, id.1011. Bibcode:2012LPI....43.1011S.
Sheet 41C3S1(10) Ina // NASA lunar topophotomap (based on Apollo 15 photos). Scale 1:10,000. — ed. 1. — Prepared and published by the Defence Mapping Agency Topographic Center, Washington, D.C, 1974.

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[LTO_1974-1] Sheet LTO-41C4: Yangel' // NASA Lunar Topographic Orthophotomap (based on Apollo 15 and 17 photos). Scale 1:250,000. — ed. 2. — Prepared and published by the Defence Mapping Agency Topographic Center, Washington, D.C, October 1974.

[gazetteer-2] Lacus Felicitatis. Gazetteer of Planetary Nomenclature. International Astronomical Union (IAU) Working Group for Planetary System Nomenclature (WGPSN). Архів оригіналу за 20 листопада 2014. Процитовано 20 листопада 2014.

[Transactions_16B_1977-3] Transactions of the IAU: volume XVIB (Proceedings of the 16th General Assembly of the IAU) / E. Müller & A. Jappel. — D. Reidel Publishing Company, 1977. — P. 341. — ISBN 90-277-0836-3. Архів оригіналу.

[JMARS-4] За даними лазерного альтиметра на супутнику Lunar Reconnaissance Orbiter, отриманими через програму JMARS

[gazetteer_0-5] Наведено за довідником МАС

[Strain_1980-6] Strain, P. L.; El-Baz, F. (1980). The geology and morphology of Ina. Proceedings of 11th Lunar and Planetary Science Conference, Houston, TX, March 17-21, 1980 3: 2437–2446. Bibcode:1980LPSC...11.2437S.

[Garry_2012-7] Garry, W. B.; Robinson, M. S.; Zimbelman, J. R.; Bleacher, J. E.; Hawke, B. R.; Crumpler, L. S.; Braden, S. E.; Sato, H. (November 2012). The origin of Ina: Evidence for inflated lava flows on the Moon. Journal of Geophysical Research 117: E00H31. Bibcode:2012JGRE..117.0H31G. doi:10.1029/2011JE003981. (міні-версія, Bibcode: 2011LPI....42.2605G, карта)

[Chan_2014-8] Chan, N. W.; Vaughan, W. M.; Head, J. W. (March 2014). Lunar Ina-Like Features: Maps and Morphometry. 45th Lunar and Planetary Science Conference, held 17-21 March, 2014 at The Woodlands, Texas. LPI Contribution No. 1777, p.1001. Bibcode:2014LPI....45.1001C. (poster)

[Stooke_2012-9] Stooke, P. J. (March 2012). Lunar Meniscus Hollows. 43rd Lunar and Planetary Science Conference, held March 19-23, 2012 at The Woodlands, Texas. LPI Contribution No. 1659, id.1011. Bibcode:2012LPI....43.1011S.

[Map_Ina_1974-10] Sheet 41C3S1(10) Ina // NASA lunar topophotomap (based on Apollo 15 photos). Scale 1:10,000. — ed. 1. — Prepared and published by the Defence Mapping Agency Topographic Center, Washington, D.C, 1974.