Ой рано-рано та й загадано

«Ой, рано-рано та й загадано» — історична колядка, в якій поєднуються мотиви військових походів (напучування матір'ю сина, хоробрість козака) з християнськими мотивами «святого Рожества» і колядниковими рефренами «Святий вечір».

Зразок архаїчної поліської гетерофонії (вид багатоголосся) з ладовою змінністю.[1]

Цікавий варіант колядки знайшли В. Антонович і М. Драгоманов у рукописній збірці Штангея (Київська губернія) про дівчину Катерину, яку на війну відправила мати-вдова.[2] Сюжет про жінку-воїна, зокрема про Хуа Мулань з китайської легенди VI ст., Жанну д'Арк та ін., відомий з давніх часів.

Текст
Ой рано-рано та й загадано
Святий вечер, та й загадано усім на войну
Святий веч[ір]!
Та й загадано усім на войну
Святий вечер, по самім вперьод молодому Івану
Святий веч’
А його ненька та й відправляла,
Святий вечер, та й відправляла, приказувала:
Святий веч’
Єдь же мой синку, єдь же, не гайся!
Святий вечер, поперед войска не виникайся!
Святий веч’
Поперед войска не виникайся
Святий вечер, а позад войска не зоставайся
Святий веч’
Вон молоденький не слухав неньки
Святий вечер, поперед войска конем іграє
Святий веч’
Поперед войска конем іграє
Святий вечер, а позад войска шаблею махає
Святий веч’
Зобачив його сам цар у двору
Святий вечер, коли б вже я знав, чий то син іграв
Святий веч’
Коли б вже я знав, чий то син іграв
Святий вечер, то я б за его, царівну отдав,
Святий веч’
Дав би я коня неученого
Святий вечер, дав би я гроша неліченого
Святий веч’
А за цим словом, бувай же здоров!
Святий вечер, не сам собою, з отцем, мамкою
Святий веч’
Не сам собою з отцем, мамкою
Святий вечер, Ісусом Христом, святим Рожеством!
Святий веч’
Святе Рожеством радость принесло
Святий вечер, а Матір Божа розвеселила
Святий веч’

Варіант П.Лукашевича
Ой заказано і зарадано
Святий вечор!

(або Славен есі наш милий Боже!)

Всем козаченькам у войсько ітти:
Пану Іванку корогов нести;
А у його ненька,
Вельми старенька,
Випровожала
І научала:
Ой, сине мой, синку!
Не попережай у перед войська,
І не оставайся позади войська:
Держися войська - все середнього
І козаченька все статечного.
Молодий Іванко непослухав нені своеї,
У перед войська конем играє,
А позад войська мечем махає.
Угляне, се, сам царь на креслі:
Ой коли б я знав,
Чий то син гуляв:
То я б за його, свою дочь отдав,
Половину царства йому би отдав.[3]

Варіант В.Антоновича і М.Драгоманова
Тай чую загадано та заповідано,
Усім козаченькам та в військо йти
У кого в сини то висилати
А в кого нема, — то наймати.
Жила вдова на край села,
Та не мала ні одного сина,
Тілько мала одну дочку Катериночку,
Тай тую в військо виряжала,
А виражаючи наущала:
—Дочко моя, Катериночко!
Як будеш ти в військо йти,
То не попережайся поперед війська
І не оставайся позад війська
Та держись війська середнього
І козаченька сердешного.
Дочка Катериночка не послухала
Конем попереду поїхала.
Усі козаченьки у плин пішли
А Катеринин коник ве перейшов,
Десь узявся та татарин
Та узяв кониченька за повідовьки,
А Катериночку за білую ручку,
Повів кониченька у станечку
Катериночку у світлицю,
Дав коникові вівса-сіна
А Катериноньці меду-вина
Кінь ірже сіна-вівса не їсть
Катерина плаче, меду-вина не п’є,
Кінь ірже та по станеці —
Катерина плаче та по матінці.

Див. також

Примітки
  1. Українська епічна традиція (Електронний ресурс). — К.: Проект "Моя Україна-Берви", 2003. — 1 електрон. опт. диск (CD-ROM).
  2. В. Антонович, М. Драгоманов. Исторические песни малорусского народа. – К., 1874. – Т. 1. – С. 314.
  3. Лукашевич Платон. Малороссийские и червонорусские народные думы и песни. СПб, 1836. - С. 168-169. Архів оригіналу за 26 листопада 2010. Процитовано 12 січня 2011.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.