Окалина

Ока́лина, також ожарина[1] (діал. жужелиця, циндра) — продукт окиснення поверхні металу у газовому середовищі[2]. Зазвичай окалиною називають продукт окиснення лише заліза і його сплавів. У широкому сенсі слова окалиною можна вважати утворення на поверхні будь-якого металу його хімічної сполуки не тільки з киснем, але й іншими окислювачами, наприклад, сіркою, азотом і т. д.

Окалина

Окалина на сталевих виробах
Окалина на поверхні слябів.

На сталевих напівфабрикатах зазвичай існує окалина товщиною < 20 мкм (частіше 7…15 мкм). Зовнішній шар окалини — переважно FeO (в'юстит), внутрішній шар, що прилягає до металу — Fe2O3 (сесквіоксид заліза). На поверхні легованих сталей утворюються складні оксиди (NiO·Fe2O3, FeO·Cr2O3 тощо).

Розрізняють первинну окалину, що утворюється при нагріванні під деформацію, і вторинну окалину, котра з'являється в процесі деформації і при наступному охолодженні. Утворення окалини найінтенсивніше відбувається при температурах вищих за 900…1000 °C, при вальцюванні воно приводить до втрат металу до 3…4 %.

Здатність матеріалу протистояти утворенню окалини при підвищених температурах називається окалиностійкістю або жаротривкістю.

Мідна окалина

Окалина на поверхні виробів з міді має вигляд крихкої, темно-сірого кольору маси, що складається з оксидів міді Cu2O (близько 75 %) CuO (близько 25 %). Так же як у залізної окалини, склад її не є сталим і може коливатись у залежності від температури і надлишку кисню при отриманні. У внутрішніх шарах переважає Cu2O, у зовнішніх — CuO. При червоному гартуванні і при достатній кількості кисню Cu2O окиснюється до CuO, тому в цих умовах мідна окалина буде складатись переважно з CuO, а при температурах вищих за 1100 °С, внаслідок розкладання CuO на Cu2O і кисень, в мідній окалині буде переважати Cu2O.

Методи очищення поверхні металів від окалини

Відомі такі методи очищення поверхонь деталей від окалини:

  • механічний (піскоструменевий, дробоструменевий, окалиновідламування, очистка щітками);
  • тепловим ударом;
  • гідродинамічний;
  • хімічний;
  • плазмово-дуговий.

Примітки
  1. Великий тлумачний словник сучасної української мови. — «Перун». 2005.
  2. ДСТУ 3830-98 Корозія металів і сплавів. Терміни та визначення основних понять.

Джерела
  • Томашов Н. Д. Теория коррозии и защиты металлов, М., 1959.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.