Окулярник анобонський

Окулярник анобонський[2] (Zosterops griseovirescens) — вид горобцеподібних птахів родини окулярникових (Zosteropidae)[3]. Ендемік Екваторіальної Гвінеї.

?
Окулярник анобонський
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина: Окулярникові (Zosteropidae)
Рід: Окулярник (Zosterops)
Вид: Окулярник анобонський
Біноміальна назва
Zosterops griseovirescens
Barboza du Bocage, 1893
Підвиди

(Див. текст)

Посилання
Вікісховище: Zosterops griseovirescens
Віківиди: Zosterops griseovirescens
ITIS: 563839
МСОП: 22713989
NCBI: 989651

Опис

Довжина птаха становить 12 см, довжина крила 6,2 см, довжина хвоста 2,1 см, вага 11 г[4]. Верхня частина тіла сіра з зеленуватим відтінком. Голова темно-оливково-зелена. Нижня частина тіла білувата, горло і живіт сірчано-жовті, гузка жовта, нижні покривні пера хвоста яскраво-жовті. Боки жовті з коричнюватим відтінком. Крила темно-коричневі з жовтувато-зеленими краями, нижні покривні пера крил білі. Навко очей харчактерні білі кільця. Очі карі, дзьоб чорний, лапи коричневі.

Поширення і екологія

Анобонські окулярники є ендеміками острова Аннобон в Гвінейській затоці. Вони живуть в тропічних лісах, чагарникових заростях і на плантаціях.

Збереження

Незважаючи на те, що птах є досить поширеним в межах свого ареалу, МСОП класифікує цей вид як вразливий через обмежений ареал поширення (15 км²) і невелику популяцію (600-1700 птахів).

Примітки
  1. BirdLife International (2016). Zosterops griseovirescens.
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  3. Gill, Frank; Donsker, David; Rasmussen, Pamela, ред. (January 2021). Sylviid babblers, parrotbills, white-eyes. IOC World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 1 вересня 2021.
  4. Harrison, Michael J.S. (1990). A Recent Survey of the Birds of Pagalu (Annobon). Malimbus (West African Ornithological Society) 11 (2): 135–143. Процитовано 24 листопада 2016.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.