Окулярник реюньйонський

Окулярник реюньйонський[2] (Zosterops olivaceus) — вид горобцеподібних птахів родини окулярникових (Zosteropidae)[3]. Ендемік Реюньону.

?
Окулярник реюньйонський

Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина: Окулярникові (Zosteropidae)
Рід: Окулярник (Zosterops)
Вид: Окулярник реюньйонський
Біноміальна назва
Zosterops olivaceus
(Linnaeus, 1766)
Синоніми
Certhia olivacea Linnaeus, 1766
Посилання
Вікісховище: Zosterops olivaceus
Віківиди: Zosterops olivaceus
ITIS: 563863
МСОП: 22714000
NCBI: 364584

Опис

Верхня частина тіла оливково-зелена, гузка жовта, живіт сірий, лоб чорний, навколо очей білі кільця. Виду не притаманний статевий диморфізм.

Поширення і екологія

Реюньонські окулярники живуть в рівнинних і гірських тропічних лісах острова Реюньон.

Систематика

В 1760 році французький зоолог Матюрен Жак Бріссон описав реюньонського окулярника в своїй книзі «Ornithologie» за зразком, привезеним до Парижу з острова Бурбон (нині — Реюньон), однак помилвковво вважаючи, що птах походить з Мадагаскару. Він дав птаху французьку назву Le grimpereau olive de Madagascar і латинську назву Certhia Madagascariensis Olivaceus[4]. Однак, хоч Бріссон і навів латинську назву, вона не відповідає принципам біноміальної номенклатури і не визнана Міжнародною комісією із зоологічної номенклатури[5]. Коли в 1766 році шведський натураліст Карл Лінней писав двадцяте видання своєї «Systema Naturae», він включив в книгу опис 240 видів, раніше описаних Бріссоном[6]. Одним з цих видів був реюньонський окулярник. Ліней в книзі навів короткий опис птаха, придумав біномінальну назву Certhia olivacea і процитував працю Бріссона. За Бріссоном, він помилково вказав місцем поширення птаха Мадагаскар. Пізніше птах був переведений до роду Окулярник (Zosterops)[7]. Не виділяють підвидів.

Примітки
  1. BirdLife International (2016). Zosterops olivaceus.
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  3. Gill, Frank; Donsker, David; Rasmussen, Pamela, ред. (January 2021). Sylviid babblers, parrotbills, white-eyes. IOC World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 1 вересня 2021.
  4. Brisson, Mathurin Jacques (1760). Ornithologie, ou, Méthode contenant la division des oiseaux en ordres, sections, genres, especes & leurs variétés (French, Latin). Volume 3. Paris: Jean-Baptiste Bauche. с. 625–626, Plate 33 fig 1.
  5. Allen, J.A. (1910). Collation of Brisson's genera of birds with those of Linnaeus. Bulletin of the American Museum of Natural History 28: 317–335.
  6. Linnaeus, Carl (1766). Systema naturae : per regna tria natura, secundum classes, ordines, genera, species, cum characteribus, differentiis, synonymis, locis (Latin). Volume 1, Part 1 (вид. 12th). Holmiae (Stockholm): Laurentii Salvii. с. 185.
  7. Vigors, Nicholas Aylward; Horsfield, Thomas (1827). Australian birds in the collection of the Linnean Society; with an attempt at arranging them according to their natural affinities. Transactions of the Linnean Society of London (English, Latin) 15 (1): 170–334 [234]. doi:10.1111/j.1095-8339.1826.tb00115.x.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.