Олександр Пісочинський
Олександр Пісочинський, або П'ясечинський гербу Лис (бл. 1580 — січень 1646) — шляхтич, воєначальник та урядник в Українських землях Королівства Польського. Представник роду Пісочинських.
| Олександр Пісочинський | |
|---|---|
| Народився | 1580 |
| Помер | січень 1646 |
| Країна |
 Річ Посполита |
| Посада | кам'янецький каштелян і київський каштелян |
| Рід | Пісочинські |
| Батько | Лаврин Пісочинський |
| Діти | Q11718669? |
З життєпису
Батько — Лаврін, жив у серпні 1604, у 1606 справи вели сини; мав багаторічні процеси майнові з воєводою Іваном (Янушем) Збаразьким; володів, зокрема, містечком Жорнище (Іллінецький район). Мати — дружина батька дружина Дубинська.
З 1603 навчався у Краківському університеті. У 1604 році в Кракові надрукували його твір, присвячений консекрації луцького єпископа Марціна Шишковського. 1 квітня 1605 «вписався» до Вюрцбурзького університету.
У 1620 — посол Сейму, правдоподібно, від Брацлавського воєводства. У 1627 підтримував контакт зі Стефаном Хмелецьким, правдоподібно, як староста уланівський (був ще у 1630) брав участь в осінніх боях проти татар 1629 року (наприкінці вересня командував передовою сторожею, яку складали кілька корогв кварцяного війська та кількасот запорожців). В лютому 1630 як придворний короля представляв Сигізмунда ІІІ на похоронах С. Хмелецького. Того року як посланець короля мав дипмісію в Порті (у серпня був у Царгороді), поврнувся 1 лютого 1631. У 1632 як представник Подільського воєводства підписав «пакт конвента» вибору королем Владислава Вази.
9 березня 1633 з Яремою Вишневецьким та козаками обложив Путивль. Після невдалого штурму розташував військо «на лежах». Призначений королем Владиславом IV головнокомандуючим на Задніпров'ї, напередодні 1633 року прибув до Ніжина з 4-ма ротами жовнірів.
Учасник посольства Корони до Московії 1635 року (ВКЛ представляв Казимир Лев Сапіга).
Помер у січні 1646.
Посади
У 1620 сурогат-суддя земський вінницький[1] (заступав Олександра Балабана, який перебував у полоні), потім кам'янецький та київський каштелян (винагорода за дипмісію до Московії, номінований 10 серпня 1635), новгород-сіверський (новогродський, надав король 22 жовтня 1633) та уланівський староста, воєвода новогродський.
Маєтки
Через неповноліття брата Якова керував дідичними маєтками батька: Жорниська волость (м. ін. Старі та Нові Жорнища, Пісочин), кам'яногірські маєтки (м.ін. Стара і Нова Кам'яногірки, Крута Долина, Польхова, Велика Руда, Осники, Велика Могила), Старостівці (Бундурівці), Заріччя, Гоголів (Михайлівське Село), також Кунів на Волині. Близько 1618 набув Зятківці, Ометинець, Луку. Отримав чимало маєтків на Сіверщині, частину яких після обміну територіями між РП та Московією втратив без відшкодування, тому неодноразово звертався з проханнями до сеймиків та сеймів (по його смерті — син Іван).
Сім'я
Перша дружина — Гальшка з Рогозинських, друга — Ельжбета Констанція Остроруг, донька Яна — познанського воєводи.
Джерела
- Jerzy Urwanowicz. Piaseczynski (Piaseczynski) Aleksander h. Lis // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1980. — t. XXV/…, zeszyt …. — S. 800—803. (пол.)
Посилання
- Aleksander Piaseczyński h. Lis
- [недоступне посилання з липня 2019]