Зятківці (село)
Зяткі́вці — село в Україні, у Гайсинському районі Вінницької області.
| село Зятківці | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| |||||
 | |||||
| Країна |  Україна | ||||
| Область | Вінницька область | ||||
| Район/міськрада | Гайсинський район | ||||
| Рада | Зятковецька сільська рада | ||||
| Код КАТОТТГ | UA05040030400023174 | ||||
| Основні дані | |||||
| Засноване | 1545 | ||||
| Населення | 1270 | ||||
| Площа | 4,157 км² | ||||
| Густота населення | 305,51 осіб/км² | ||||
| Поштовий індекс | 23751 | ||||
| Телефонний код | +380 4334 | ||||
| Географічні дані | |||||
| Географічні координати | 48°43′49″ пн. ш. 29°28′41″ сх. д. | ||||
| Середня висота над рівнем моря |
249 м | ||||
| Водойми | Кублич | ||||
| Місцева влада | |||||
| Адреса ради | 23751, Вінницька обл., Гайсинський р-н, с. Зятківці, вул. Соборна, 11-в | ||||
| Карта | |||||
  Зятківці | |||||
 Зятківці | |||||
| Мапа | |||||
 | |||||
|
| |||||
Географія
Село Зятківці лежить пообіч річки Кублич, за 12 кілометрів від районного центру Гайсин, за 1 кілометр від залізничної станції Зятківці.
Історія
Село належить до старовинних поселень Поділля, на його території археологи виявили пам'ятки черняхівської культури (II—IV ст. н. е.).
В середині XVI ст. воно було власністю Брацлавського замку (вперше згадується в опису 1545 p., тоді селом володів поміщик Мишко Мармулинський). У 1590 р. під час турецько-татарського нападу Зятківці дощенту зруйновано. Лише через півтора десятиліття село відродилося.
У 1609 р. воно дісталося Іванові Мелешку, який 1613 р. продав маєток поміщикові Василеві Рогозинському. Близько 1618 року місто Зятківці перейшли до шляхтича Олександра Пісочинського, який одружився з вдовою Івана Мелешка — Гальшкою з Рогозинських,[1] також виробив собі привілей на Зятківці у короля[2]. Після смерті Гальшки Пісочинський різними способами намагався «притримати» маєток за собою, який мав повернутись до Мелешків та Рогозинських.
Пізніше місто Зятківці потрапили до графа Мишки-Холоневського. 1774 р. село Зятківці знову здобуло статус містечка. Граф Мишка-Холоневський побудував на пагорбі великий цегляний триповерховий палац. Із того часу Зятківці стали постійною резиденцією графів Холоневських — аж до 1917 р. У ХІХ ст. Зятківці ще двічі воскресатимуть: навесні 1830 р. населення вирізане польською шляхтою; згодом зятківчани постраждали від чуми, епідемія якої на початку 1830-х років була поширена на великій території Російської імперії.
6 листопада 1919 року в Зятківцях було підписано перемир'я між Українською Галицькою Армією та білою Добрармією.
Відомі люди
Народилися
- Дмитренко Микола Костянтинович (1956) — український фольклорист, письменник.
- Керанчук Леонід Кирилович (1931) — український будівельник, лауреат Шевченківської премії.
- Танцюра Гнат Трохимович (1901—1962) — український фольклорист, етнограф, краєзнавець і педагог.
Див. також
Примітки
- Jerzy Urwanowicz, Piaseczynski (Piaseczynski) Aleksander h. Lis // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1980. — t. XXV/…, zeszyt …. — S. 802—803. (пол.)
- Ziatkowce, mstko… — S. 588.
Джерела
- Ziatkowce, mstko // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1895. — Т. XIV. — S. 587. (пол.) — S. 587—588. (пол.)
Література
- Зяткі́вці // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974 — том Вінницька область / А.Ф. Олійник (голова редколегії тому), 1972 : 788с. — С.212