Кунів

Перша згадка про цю оселю датується 1545 роком, в описі Кременецького замку, де в числі городень була городня Семена і Михайла Яловицьких з Кунева. Крім цього в 1569 році в грамоті короля Жигимонта Августа про прилучення Волинської землі до Польщі. В 1582 році платив з Кунева Пйотр Бучацький-Творовський[1] від 8 «димів» і 3 город. Після Єловицьких, село перейшло до Малинських, а від них до Яблоновських. В містечку була дерев'яна церква на місці старої 16 століття, церковно-парафіяльна школа з 1886 року, 2 гарбарні й броварня, мурований костел. В другій половині 19 століття в селі 131 двір, 1036 українців, 75 поляків і 800 євреїв. В 1831 році Кунів конфісковано і передано до московської казни. Колись в селі стояв палац Яблоновських, оточений гарним парком, від якого залишилися тільки руїни. За переписом 1911 року в Куневі було 2826 жителів, волосна і міщанська управа, пошта, телеграф, земська поштова станція, агроном, акушерка, аптека, 3 аптечні склади, 32 крамниці, водяний млин, позичкова каса, 1 ресторан і 12 ярмарків щорічно. В містечку були залишки валів старого замку.

• Цинкаловський О. Стара Волинь і Волинське Полісся. Краєзнавчий словник — від найдавніших часів до 1914 року. — Вінніпег : Накладом Товариства «Волинь», 1986. — Т. 2 : Л — Я. — 578 с.

• Микола Крикун, Олекса Піддубняк. Волинський маєток Лаврина Пісочинського (придбання села Кунева і захист права власності на нього)
• Kuniw, Kuniów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1883. — Т. IV. — S. 879. (пол.)
• Паспорт територіальної громади Кунівської сільської ради
• Погода в селі Кунів