Оленівка (Ніжинський район)

Село розташоване в центральній частині району, за 7 км від районного центру — міста Борзна (автошлях Т 2552) та за 20 км від залізничної станції Плиски. Висота над рівнем моря — 117 м[2].

Селом протікає річка Оленівка, ліва притока Борзни.

У цій місцевості люди мешкали з давніх-давен. Поблизу села виявлено два поселення доби бронзи (II тисячоліття до н. е.).

Перша письмова згадка про Оленівку відноситься до 1654 року у Присяжних книгах Ніжинського та Білоцерківського козацьких полків. Відомо також, що в Оленівці певний час містилася канцелярія Борзнянської сотні Ніжинського полку: її сотником був Олексій Веридарський, який разом із дружиною Марією, дочкою полковника Василя Часника, мали тут володіння[3].

Але більше Оленівка відома завдяки хутору Мотронівка, розташованому поруч із селом. Хутір був заснований батьком української письменниці Олександри Михайлівни Білозерської-Куліш, яка більше відома як Ганна Барвінок, Михайлом Білозерським серед старого гаю. Це була предківщина його дружини Мотрони Василівни — тому і хутір, на честь її, було названо Мотронівкою. Інші назви — Кулішівка, Ганнина Пустинь. Коли згорів перший український рукописний переклад Біблії, Пантелеймон Куліш на честь дружини перейменував Мотронівку на Ганнину пустинь, а та в свою чергу назвала хутір Кулішівкою по смерті Куліша.

22 січня 1847 року Оленівку та хутір Мотронівку відвідав Тарас Шевченко, який був боярином на весіллі Пантелеймона Куліша і Ганни Барвінок. Самі Куліш із дружиною остаточно оселилися в Мотронівці лише в 1883 році. Тут видатний письменник і філософ писав «Чорну Раду», тут він перекладав Шекспіра, Гете, Байрона, завершив працю «Отпадение Малоросии от Польши». Тут видатний українець і українка знайшли останній спокій.

У роки громадянської війни житель Оленівки М. Г. Коваленко організував партизанський загін, який вів боротьбу проти кайзерівців. Командирами Червоної армії в той час були А. Т. Похітушка і П. Я. Кривець.

Православні села мали дві церкви: Свято - Семенівська (зруйнована більшовиками у 1930 році) та Свято - Вознесенська (згоріла від попадання бомби у вересні 1941 року).

750 жителів села брали участь у Другій світовій війні, 183 із них удостоєні урядових нагород, 376 — віддали життя за свободу і незалежність Батьківщини. На їх честь у селі споруджено обеліск. Важкі бої точилися в Оленівці восени 1943 року: після звільнення радянськими військами 7 вересня Борзни, німці перейшли в контрнаступ з боку Іллінців і Мавошино. Запеклі бої тривали до 12 вересня[4].

У повоєнний період у селі була центральна садиба колгоспу імені Фрунзе, за яким було закріплено 7964 гектарів сільськогосподарських угідь, у тому числі 4044 га орної землі. Це було багатогалузеве господарство, де вирощували зернові культури, картоплю, цукровий буряк, льон, коноплі, овочі, займалося м'ясо-молочним тваринництвом. Спеціалізувався колгосп у виробництві шерсті і м'яса баранини.

У селі є загальноосвітня школа 1-3ст., будинок культури, бібліотека, фельдшерсько-акушерський пункт, магазини, кафе, відділення зв'язку.

• Плющ Олексій Львович — перекладач, письменник, просвітянин.
• Білозерський Василь Михайлович — член Кирило-Мефодіївського товариства.

• Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Чернігівська область)

• Історія міст і сіл Української РСР. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР. — 15 000 прим.

• Оленівка // Шевченківська енциклопедія: — Т.4:М—Па : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський.. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2013. — С. 700.
• Оленівка на вебсайті Верховної Ради України
• Офіційний вебсайт Борзнянської райдержадміністрації
• Прогноз погоди в селі Оленівка