Олефір Володимир Андрійович

Володи́мир Андрі́йович Олефір (26 лютого 1980, Полтава[1], Українська РСР, СРСР) — український футболіст, захисник.

Володимир Олефір
Особисті дані
Повне ім'я Олефір Володимир Андрійович
Народження 26 лютого 1980(1980-02-26) (41 рік)
  Полтава, УРСР
Зріст 185 см
Вага 82 кг
Громадянство  Україна
Позиція захисник
Номер 3
Професіональні клуби*
РокиКлубІгри (голи)
1997—2000 «Ворскла» (Полтава) 0(0)
1997—2000→ «Ворскла-2» (Полтава) 48(1)
2001 «Агро» (Кишинів) 7(0)
2001 «Пресня» (Москва) 20(1)
2002 «Прикарпаття» (Івано-Франківськ) 4(0)
2002→ «Лукор» (Калуш) 1(0)
2003 «Лада»-СОК (Тольятті) 35(4)
2004 «Спартак» (Суми) 4(0)
2004—2006 «Ворскла-Нафтогаз» (Полтава) 15(0)
2006 «Кривбас» (Кривий Рік) 13(1)
2007 «Іллічівець» (Маріуполь) 12(1)
2007→ «Іллічівець-2» (Маріуполь) 1(0)
2007—2008 «Нафтовик-Укрнафта» (Охтирка) 7(1)
2008—2009 «Нефтчі» (Баку) 14(1)
2009 ПФК «Олександрія» 1(0)
2010—2001 «Оболонь» (Київ) 3(0)
2010→  «Буковина» (Чернівці) 12(0)
2011→  «Закарпаття» (Ужгород) 3(0)
2011 «Буковина» (Чернівці) 9(0)
2012 МФК «Миколаїв» 13(0)
2012 «Зірка» (Кіровоград) 7(0)
2013 «Кремінь» (Кременчук) 16(1)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Ігрова кар'єра

У дорослому футболі дебютував 1997 року в дублі полтавської «Ворскли».

У вищій лізі чемпіонату України грав з 2004 по 2010 роки (з перервою) в командах «Ворскла», «Кривбас», «Іллічівець», «Нафтовик-Укрнафта» та «Оболонь»[2]. Всього 49 матчів.

Після успішної гри в «Ворсклі» та «Кривбасі» перейшов в «Іллічівець». З цією командою втратив місце у вищому дивізіоні, і вже через півтора місяця втратив місце в складі команди Семена Альтмана[3]. Як вільний агент ще до закриття трансферного вікна перейшов в «Нафтовик-Укрнафта»[3]. У складі команди-новачка вищого дивізіону 3 листопада 2007 забив один з голів у ворота «Ворскли». Цей матч приніс охтирській команді першу історичну перемогу у вищій лізі[4][5].

Після завершення сезону Анатолій Дем'яненко запросив Олефіра в «Нефтчі»[6] напередодні матчів Кубка Інтертото. Олефір непогано показав себе в матчах єврокубків. Але після відходу з команди Анатолія Дем'яненка та приходу німця Юргена Геде, Олефір втратив місце в основі[7].

Після повернення з Азербайджану безуспішно намагався працевлаштуватися спочатку в «Таврії», а потім у «Зорі». Підтримував форму у складі полтавських аматорських команд[8], поки не уклав контракт з «Оболонню». Ця команда стала останньою для Олефіра в Прем'єр-лізі.

Примітки
  1. Досье (рос.). Официальный сайт ФК «Одесса». Архів оригіналу за 1 квітня 2014. Процитовано 26 червня 2014.
  2. Кремень подписал опытного защитника (рос.). FOOTBALL.UA. 15 лютого 2013. Архів оригіналу за 1 квітня 2014. Процитовано 26 червня 2014.
  3. Владимир Олефир: «Впору идти в церковь» (рос.). Газета «Спорт Экспресс в Украине». 22 вересня 2007. Архів оригіналу за 1 квітня 2014. Процитовано 26 червня 2014.
  4. Владимир Олефир: «Я просто очень хотел забить» (рос.). Официальный сайт ФК «Ворскла» Полтава. 6 листопада 2007. Архів оригіналу за 1 квітня 2014. Процитовано 26 червня 2014.
  5. Владимир Олефир: «Главное, чтобы тренер доверял» (рос.). Sport.ua. 6 листопада 2007. Архів оригіналу за 1 квітня 2014. Процитовано 26 червня 2014.
  6. Владимир Олефир: «Мы с Герасимюком усилим «Нефтчи» (рос.). UA-футбол. 18 червня 2008. Архів оригіналу за 1 квітня 2014. Процитовано 26 червня 2014.
  7. Владимир Олефир: «Тяжело играть с молодыми футболистами» (рос.). extratime.echo.az. 26 листопада 2008. Архів оригіналу за 1 квітня 2014. Процитовано 26 червня 2014.
  8. Полтавчанин Владимир Олефир будет выступать за «Оболонь»? (рос.). Полтавщина. 22 січня 2010. Архів оригіналу за 1 квітня 2014. Процитовано 26 червня 2014.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.