Ольбрахт Радзивілл (1558—1592)

Ольбрахт Радзивілл (пол. Albrecht Radziwiłł; 8 березня 1558 — 13 червня 1592[1]) — державний, військовий і політичний діяч Великого князівства Литовського в Речі Посполитій. Представник княжого роду Радзивіллів гербу Труби. Перший ординат на Клецьку.

Ольбрахт Радзивілл
пол. Albrecht Radziwiłł
Народився 8 березня 1558(1558-03-08)
Лукішки, тепер Вільнюс
Помер 13 червня 1592(1592-06-13) (34 роки)
Краків
Поховання Вільнюс
Підданство

Велике Князівство Литовське

Річ Посполита
Національність литвин
Діяльність політик, Староста
Титул князь
Посада ординат, маршалок, староста
Конфесія католицтво
Рід Радзивілли
Батько Миколай Радзивілл «Чорний»
Мати Ельжбета Шидловецька
Брати, сестри Христина Радзивілл, Станіслав Радзивілл, Миколай Кшиштоф Радзивілл (Сирітка), Юрій Радзивілл і Elżbieta Radziwiłłd
У шлюбі з Ганна Кеттлер
Діти Ганна, Катерина, Барбара, Ян-Ольбрахт
Герб

герб Труби

Біографія

Син Миколая Радзивілла «Чорного» та його дружини Ельжбети Шидловецької, брат Станіслава, кардинала Юрія та Миколи Христофора «Сирітки» Радзивіллів.

В дитинстві перебував під опікою стрия Миколи «Рудого». Початкову освіту здобув під керівництвом педагогів-кальвіністів у Несвіжі. Після переходу під опіку старшого брата Миколи «Сирітки» був ним зі значним оршаком висланий для навчання за кордон. Разом з братами Юрієм та Станіславом записався для навчання в університеті Липська 1570 р. Навчався 3 роки, у 1571—1572 р. записався як поляк. В лютому 1573 познайомились з гугенотом Жаном де Пуа де Сешелем — агентом французького двору, який збирався до Польщі агітувати серед шляхти різних визнань за кандидатуру Генріха Валуа. Під впливом брата Миколи «Сирітки» разом з братами Юрієм, Станіславом у Вільному перед Пасхою 1574 р. перейшли на католицизм, склавши обітницю Пйотру Скарзі.[2]

Через епідемію в Кракові в 2-й половині 1591 р. перебував біля короля у Вісьліці, Яновці. Разом з кількома сенаторами підписав у Яновці лист до шляхти, в якому осторожно вказувалось на нелегальність з'їздів шляхти в Хмільнику та Радомі.[3]

Брав участь в перемовинах щодо одруження короля з Анною Габсбург (була горбатою) з цісарем у Празі (виїхав з Кракова 21 лютого 1592, підписав 17 квітня уклад про весілля). Замість короля був присутнім на церемонії зашлюбин 3 травня в базиліці св. Августина у Відні. Потім супроводжував дружину короля до Кракова. 30-31 травня брав участь в урочистій церемонії шлюбу королівської пари та коронації Анни Австріячки. За ці заслуги отримав від короля державлення у Віштині (Ковенський повіт, 25 травня 1592) в доживоття.

Невдовзі після повернення з Відня захворів та помер у Кракові. Єзуїти (П.Скарґа, Велевіцкі) підозрювали, що причиною смерті була якась «алхімічна наливка», яку дав випити аріянин, краківський підкоморій Станіслав Ціковскі. За останньою волею О.Радзивілла, тіло було перевезене до Вільного, було поховане в єзуїтському костелі св. Яна 17 (26) січня 1593 р.[4]

Посади

Староста ковенський, румборський,[1] луцький, маршалок народовий литовський (від 1579), маршалок великий литовський (від 1586), перший ординат в Клецьку з 1586 р.,[1] Олиці та Несвіжі.

Сім'я
Ян-Ольбрахт Радзивілл (1591–1626) — литовський князь, 2-й ординат Клецький[5].
  • Доньки:
Анна Радзивіл — померла до досягнення повноліття.
Катерина Радзивілл — померла до досягнення повноліття.
Барбара Радзивіл (1590–1614) ∞ Миколай Кішка (?—1644), воєвода дерптський.

Меценат
  • мурований парафіяльний костел, шпиталь для убогих у Клецьку (1590 р.)
  • орган, великий (ймовірно, головний) вівтар (костел єзуїтів у Вільному)
  • дерев'яні костели св. Юрія в Суботниках, в Лаздунах (філіяльний для парафії в Суботниках)

Примітки
  1. Radziwillowie.2 (пол.)
  2. Lulewicz H. Radziwiłł Albrycht h. Trąby (1558—1592)… — S. 135—136.
  3. Lulewicz H. Radziwiłł Albrycht h. Trąby (1558—1592)… — S. 138.
  4. Lulewicz H. Radziwiłł Albrycht h. Trąby (1558—1592)… — S. 138—139.
  5. Lulewicz H. Radziwiłł Albrycht h. Trąby (1558—1592)… — S. 139.

Джерела
  • Lulewicz H. Radziwiłł Albrycht h. Trąby (1558—1592) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1987. — T. XXX/1, zeszyt 124. — 1—192 s. — S. 135—140. (пол.)

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.