Олика

Оли́ка (пол. Ołyka, рос. Олыка, біл. Алыка, їд. אוליקה‎) — селище міського типу (смт/містечко) в Україні, адміністраційний центр Олицької селищної територіальної громади Луцького району Волинської області. Вперше згадується в Іпатіївському літописі під 1149 роком. Селище внесено до Списку історичних населених місць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 2001 р. № 878.

смт Олика
Країна  Україна
Область Волинська область
Район/міськрада Луцький район
Громада Олицька селищна громада
Код КАТОТТГ:
Основні дані
Засноване
Перша згадка 1149
Магдебурзьке право 1564
Площа 4,91 км²
Населення ▼ 3 060 (01.01.2021)[1]
Густота 637 осіб/км²
Поштовий індекс 45263
Телефонний код +380 3365
Географічні координати 50°43′14″ пн. ш. 25°49′00″ сх. д.
Водойма Путилівка, Осинище
Відстань
Найближча залізнична станція: Олика
До станції: 9 км
До райцентру:
 - автошляхами: 35 км
Селищна влада
Адреса смт Олика, вул. Замкова, 17
Карта
Олика
Олика

Олика у Вікісховищі

Етимологія (походження) назви

Перша версія — іменем своїм місто зобов'язане лику, з якого плели волиняки личаки. Саме тут був найбільший «взуттєвий» базар, куди плетений товар звозили звідусюди. Краєзнавець Аполлон Сендульський ще у 1878 році писав, що у місті було так багато лика, що ним були засипані цілі вулиці.
Друга версія — пов'язує слово «Олика» з вільхою.
Третя версія — походження назви від тюркського слова «aloka» — «яр».
Четверта версія — місто взяло собі назву від річки Оличі, що текла неподалік.
П'ята версія — назва міста походить від давньоруського «оуличка» — «вуличка», яке з часом трансформувалося в «Олика». Перша версія ґрунтується на випадковому співзвуччі і до реальної етимології не належить жодним чином. так само, як і виведення назви від вільхи або тюркського слова «алока». Річка ж, на берегах якої розташувалася Олика, на всіх картах XVIII—XX ст. має одну й ту ж назву — Осенище. Жодних підстав вважати, що в давнину вона називалася інакше, немає.

Географія

Розташування і фізична географія
План Олики

Селище Олика розташоване на південному сході Ківерцівського району, який розміщений в південно-східній частині Волинської області на північному заході України[2]. Олика розташована на перетині доріг з Рівного, Дубна та Луцька. У селі річка Осинище впадає у Путилівку.

За геоморфологічним поділом Волинської області Олика знаходиться на Волинській ерозійній височині в межах Луцького приполіського лесового пагорбкуватого району. Його абсолютні висоти в середньому перевищують 250 м над рівнем моря, і є помітним вплив древнього зледеніння на форми його рельєфу.

Північна межа цього району дуже виразна і проходить по лінії дороги Володимир-Волинський — Луцьк — Олика. Західна та східна границі також є чіткими і проходять відповідно по ріках Осинище і Путилівці. На південний схід від селища розташоване заповідне урочище «Божетарня і Культура».

Через Олику проходить умовна лінія розмежування Поліської низовини і Волинської височини[3].

Координати селища 50°43′14″ пн. ш. 25°49′00″ сх. д. Площа Олики 4,91 км².

Клімат

Клімат Олики помірно-континентальний, з м'якою зимою і теплим літом. Середньорічна температура повітря становить 7,4 °С, найнижча вона у січні (мінус 4,9 °С), найвища — в липні (18,0 °С).

У середньому за рік в Олиці випадає 560 мм атмосферних опадів, найменше — у березні, найбільше — в липні. Щороку утворюється сніговий покрив. Відносна вологість повітря в середньому за рік становить 78 %, найменша вона у травні (64 %), найбільша — у грудні (89 %).

Найменша хмарність спостерігається в серпні, найбільша — в грудні. Найбільшу повторюваність у місті мають вітри із заходу, найменшу — з північного сходу. Найбільша швидкість вітру — у листопаді, найменша — влітку. У січні вона в середньому становить 4,1 м/с, у липні — 2,8 м/с[4].

Спостереження за погодою веде метеостанція в Луцьку[5].

Клімат Олики
Показник Січ. Лют. Бер. Квіт. Трав. Черв. Лип. Серп. Вер. Жовт. Лист. Груд. Рік
Середній максимум, °C −2 −1 3 11 18 20 22 22 17 11 4 0 10
Середня температура, °C −4,9 −3,5 0,9 8,0 13,8 16,8 18,0 17,4 13,3 7,9 2,6 −2 7,4
Середній мінімум, °C −7 −6 −1 3 8 11 14 12 9 4 0 −4 3
Норма опадів, мм 31 31 27 39 60 68 76 61 56 37 36 38 560
Джерело: Кліматичні дані Олики на сайті«www.meteoprog.ua»

Історія
Герб міста в часи Речі Посполитої

Вперше назва містечка зустрічається в старовинному Іпатіївському літописі у 1149 році[6]:

Ізяслав рушив полки свої від Луцька і, пішовши, став біля Чемерина на Оличі.

За часів Галицько-Волинського князівства (Королівства Русі) неподалік сучасної Олики стояв укріплений град Чемерин. Чемерин мав свій торговий посад у місці злиття рік Путилівки та Осенища. З часом вир міського життя поступово перемістився саме сюди[7]. Новоутворене місто взяло собі назву від річки Оличі, що текла неподалік. А задокументованим першим власником Олики був «староста і жидачівський воєвода князя Федора Любартовича».[8] Ленько Зарубич (1433).

Великий маршалок литовський Петро Монтигердович у 1460 році надав кошти на побудову Петропавлівського костелу (найдавніший на теренах сучасної Волинської області). По його смерті Олику дідичили його син Іван, опісля онук Петро Іванович Монтигердович на прізвисько Білий та праонука Софія[9] Монтигердовичова, яка стала дружиною Станіслава Кішки.

Станіслав Кішка у 1512 році отримав дозвіл короля Сигізмунда І на проведення торгів у м. Олика з неділі до вівторка.[10]. Його син Петро після «інтервенції» короля у 1522 році переказав своїй сестрі Ганні маєтність Олику.[11]

Ганна з Кішків, онучка Софії Монтигердовичової,[12], у першому шлюбі стала дружиною Івана Миколая Радзивілла «Бородатого»[13]. Місто на 400 років стало вотчиною магнатів Радзивіллів — головних поборників та захисників самостійности Литовської держави.

У середині XVI ст. Оликою володів Микола Христофор Радзивілл «Чорний», 1547 р. отримав від імператора Карла V спадковий титул «Князя на Олиці та Несвіжу», затверджений у 1549 р. королем Сиґізмундом ІІ Авґустом.

Юзеф Іґнацій Крашевський. Олицька ратуша

31 травня 1564 р. місто отримало магдебурзьке право стараннями власника — М. Х. Радзивілла «Чорного».[14] Вибори урядовців урочисто проходили у ратуші, зведеній через кілька років після Троїцького костелу. Тут же в підземеллях відбували покарання ув'язнені. Місто вибирало лавників на чолі з війтом та райців на чолі з бургомістром. Обрані чиновники слідкували за станом міських укріплень, дотриманням норм торгівлі, за якістю виробів ремісників. Були допоміжні урядовці: возний, нічна сторожа, прокуратор, слуги, посланці, майстер справедливості (кат). Зазначимо, що мати власного ката могло дозволити собі лише багате місто, майстрів заплічних справ вчили лише у Львові.

11 жовтня 1593р. Луцький земський суд видає копію фундушевого запису князя на Олиці та Несвіжу Станіслава Радзивілла на заснування костьола (св. Трійці) і парафіяльної школи в Олиці[15].

21 червня 1612 року Князі на Олиці та Несвіжу Микола-Христофор та Альберт-Станіслав Радзивілли, на прохання війта, райців, лавників і громади Олики, підтверджують і повторюють грамоту їх діда віленського воєводи, найвищого маршалка Великого князівства Литовського Миколи Радзивілла та їх батька жамойтійського старости Станіслава Радзивілла, видану 31 травня 1564 р. і затверджену Сигізмундом Августом, про надання Олиці магдебурзького права.[15].

Коли помер, не залишивши спадкоємців, великий канцлер литовський, фундатор костелу Трійці та замку Альбрехт Станіслав Радзивілл (1595–1656), Олика відійшла до несвізького князя Михайла Казимира Паца — польного гетьмана литовського, до XIX ст. творила єдину цілість з Несвізьким майоратом.

З 1638 р. в Олиці активно діяла колегіата св. Трійці — філія Академії у Замості, де 5 професорів викладали логіку, риторику, граматику, теологію та основи наук.

У 1702 р. місто спалили шведи.

24 травня 1702 р. Канцлер Великого князівства Литовського кн. Карл-Станіслав Радзивілл забороняє євреям м. Олики наймати служниць християнок, у разі порушення цього магістрат повинен карати винних шеститижневим ув'язненням, а при повторенні — виганяти з міста.[15]

Останнім прямим нащадком князя Миколи Радзмвілла (Чорного) був Домінік Єронім Радзивілл (1786—1813) — полковник армій Князівства Варшавського та наполеонівської. За участь у анти-російській військовій кампанії всі його маєтки було секвестровано (тобто держава заборонила князю користуватися приватним майном). Інший магнат — Адам Чарторийський — добився у царя Алєксандра І наступного 1814 р. ліквідації секвестру. Олику отримав Антон Радзивілл (1775—1832) — представник Клецького майорату.

У 1803 та 1823 рр. Олику спустошили великі пожежі, під час війни 1812 року палац перетворили на військовий шпиталь — і використовували аж до 1837 р. Замок, позбавлений дбайливих господарів, почав занепадати та руйнуватися. Торгові центри відсуваються вглиб Російської імперії, Олику заселяють переважно бідні євреї. У 1838 р. завалилися будинки колегії та семінарії, а у 1870 р. згоріла ратуша з безцінним міським архівом.

Під час Першої світової війни південніше дороги на Олику австрійцями були збудовані оборонні споруди. На початку Брусиловського прориву 22 травня (4 червня) 1916 р. Олика була атакована російськими військами. Команди розвідників 5-го і 6-го стрілецьких полків проникли південніше дороги на Олику і Покащів в австрійські окопи першої лінії на широкому фронті, але при підході до другої лінії — були зустрінуті контратакою і відійшли.

1 січня 1934 р. орні землі сіл Горянівка, Залісоче і Завороття вилучені з території міської ґміни Олика і включені до сільської ґміни Олика Луцького повіту[16].

Януш Францішек Радзивілл — останній ординат міста та захисник інтересів міщан у польському сенаті — був заарештований в 1939 р., після Другої світової війни повернувся з таборів до рідної Польщі. У часи нацистсько-радянської війни існувало Олицьке гетто.

За радянських часів Олика перетворилася на занедбане провінційне містечко.

18-19 квітня 2006 року відбулася Всеукраїнська науково-практична історико-краєзнавча конференція «Минуле і сучасне Волині та Полісся. Олика і Радзивліли в історії Волині та України».

Демографія

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 2 865 осіб. На 1 січня 2021 року населення Олики становить 3 060 осіб[1].

18701959197020012010201120142017201820202021
1 073 3 905 3 965 2 865 3 141 3 127 3 138 3 083 3 079 3 046 3 060

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року (у % до загальної чисельності населення)

українськаросійськабілоруськавірменськапольськарумунська
98,25% 1,29% 0,21% 0,07% 0,03% 0,03%

Пам'ятки архітектури

Пам'ятки архітектури національного значення

Пам'ятки архітектури місцевого значення
  • Троїцька церква побудована у 1886 році у передмісті Олики Заворотті.
  • Цвинтарна каплиця, споруджена на католицькому цвинтарі на початку 20 століття, перебуває в стані руйнації.
  • Адмінбудівля, споруджена на вул. Радянській, 5 у 1901 році.
  • Житловий будинок, який знаходиться на вул. Радянській, 3; споруджений на початку 20 століття.
  • Житловий будинок по вул. Радянській, 3а; збудований на початку 20 століття[17].

Органи влади

Місцеві органи влади представлені Олицькою селищною радою, яка входить до складу Волинської області України. Окрім Олики, селищній раді підпорядковуються села Личани та Метельне. Селищний голова — Прендецький Олександр Миколайович[18].

Освіта та культура
  • середня школа
  • дитячий садок
  • Будинок культури
  • бібліотека
  • дитяча музична школа

Медицина
  • лікарська амбулаторія
  • обласна психіатрична лікарня № 2

Економіка

Сільське господарство, агропромисловість

Домінуючим в економіці селища є сільськогосподарське виробництво, напрямками спеціалізації якого є рослинництво, м'ясо-молочне тваринництво і птахівництво. Вирощуються зернові культури, цукровий буряк та овочеві культури. Діє рибне господарство. Виробляється екологічно чистий акацієвий, різнотравний і гречаний мед.

Потрібні інвестиції у поновлення машинного обладнання, розвиток центрів збирання і зберігання сільськогосподарської продукції, розвиток хлібопекарського виробництва, реконструкцію млина та будівництво міні-цехів по переробці сільськогосподарської продукції. Існує нагальна потреба в інвестиціях для відновлення племінного стада та розширення і реконструкції мережі пунктів збирання і переробки молока, створення центрів різки тварин та первинної переробки м'яса, а також створення центрів збирання шкур і вовни. Місцева влада планує також залучити інвестиції у будівництво ферм для розведення і утримання птахів та будівництво конюшень з метою відродження конеферми племінних рисаків. Необхідні інвестиції у омолодження саду, закупівлю нових саджанців, посадку молодих садів та відкриття міні-цехів з переробки фруктів.

Найбільшими сільськогосподарськими підприємствами є сільськогосподарський виробничий кооператив «Колос» (вирощування зернових і зернобобових культур, цукрового буряка, картоплі, кормових коренеплодів, утримання великої рогатої худоби і свиней, виробництво молока і м'яса), сільськогосподарський виробничий кооператив «Птахівник» (вирощування зернових культур, виробництво кормів та розведення птиці) і ТОВ «Фелікс Агро» (вирощування зернових та технічних культур).

Ліси займають невелику площу і мають практично лише рекреаційне значення.

Промисловість

Промисловість Олики представлене в основному підприємствами легкої, зокрема швейної промисловості (виробництвом робочого одягу займається лікувально-трудова майстерня обласної психіатричної лікарні № 2) та текстильної промисловості (виробництвом готових текстильних виробів займається ПП «Оксамит»), хімічної, зокрема хімією тонкого органічного синтезу (виробництвом клею, лаків та фарб займається ТОВ «Едем») та деревообробної галузей (ПП «Вопан» виробляє дерев'яну тару).

З корисних копалин є поклади глини, придатної для виготовлення цегли. Місцева влада планує залучити інвестиції у будівництво цегельного заводу.

Сфера послуг

У сфері послуг працює ТОВ «Побутовик» (перукарня, салон краси, швейна майстерня) та приватні підприємства різної спеціалізації[19].

Пошта, зв'язок, банківська сфера

Головним оператором надання населенню поштових послуг у селищі є філія національного оператора підприємства УДППЗ «Укрпошта».

Основний та єдиний оператор фіксованого зв'язку — ВАТ «Укртелеком». Код селища +380-3365.

Послуги стільникового зв'язку тут надають такі оператори, як Київстар[20], Vodafone[21] та lifecell[22].

Доступ до Інтернету забезпечує провайдер «Укртелеком».

Банківська сфера селища представлена 2 філіями та відділеннями:

Транспорт

Від селища Олика до міжнародної автомагістралі E85 (М19) Клайпеда—Каунас—Слонім—Луцьк—Дубно—Тернопіль—Чернівці 35 км. До національної автомобільної дороги Н22 Устилуг—Луцьк—Рівне 6 км. До аеропорту міста Луцьк 45 км.

У селищі працює автостанція, через яку автобусами та маршрутними таксі здійснюються перевезення Ківерцівським районом, Волинською областю та Україною.

Основні вантажопасажирські перевезення здійснюються через залізничну станцію Олика, відстань до якої 11 км[25].

Відстань від Олики до інших населених пунктів (автошляхами)
Варшава ~ 440 км
Ковель ~ 116 км
Ківерці ~ 38 км		 Несвіж ~ 430 км
Іванове ~ 204 км
Любешів ~ 152 км		 Брянськ ~ 850 км
Гомель ~ 492 км
Сарни ~ 120 км
Луцьк ~ 40 км
Володимир-Волинський ~ 116 км
Замостя ~ 200 км
Київ ~ 370 км
Суми ~ 703 км
Воронеж ~ 1090 км
Львів ~ 191 км
Перемишль ~ 285 км
Коросно ~ 395 км		Дубно ~ 50 км
Тернопіль ~ 160 км
Сучава ~ 410 км		Рівне ~ 43 км
Острог ~ 95 км
Вінниця ~ 325 км
Джерело: Карти Google

Релігія

Релігійні організації
№, п/п Конфесія Кількість релігійних громад
1 Українська православна церква (Московський патріархат) 1
2 Римо-Католицька Церква 1
3 ЄХБ 1
4 ХВЄ-П 1[26]

Культові споруди

Відомі особи

Уродженці Олики

Пов'язані з Оликою

Поховані

Галерея
Олицький замок

Примітки
  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2021 року (PDF)
  2. Карти Google
  3. Богдан Колосок «Природна підоснова як чинник містобудівного розвитку Олики» // Минуле і сучасне Волині та Полісся. Олика і Радзивіли в історії Волині та України: Матеріали XVIII Всеукраїнської науково-практичної історико-краєзнавчої конференції: Наук. зб.: — Луцьк, 2006.
  4. Кліматичні дані Олики на сайті«www.meteoprog.ua»
  5. Природа Волинської області
  6. «Історія Олики». Розділ «смт Олика» на порталі мерій України «MERIA online». Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 25 квітня 2019.
  7. Терський, Святослав (2001). Олика. Історичний нарис (українська). Львів: Видавництво "Новий час", Львівський історичний музей. с. 12–17. ISBN 966-95279-8-8.
  8. Михайловський В. Правління Коріатовичів на Поділлі (1340-ві — 1394 рр.): соціальна структура князівського оточення Архівовано 12 червня 2015 у Wayback Machine. // Український історичний журнал. — К., 2009. — № 5 (488) (вер.—жовт.). — 240 с. — С. 42. — ISSN 0130-5247.
  9. Жылко Вадзім . У складзе Вялікага княства Літоўскага[недоступне посилання з липня 2019]
  10. Boniecki A. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — Warszawa : Warszawskie Towarzystwo Akcyjne Artystyczno-Wydawnicze, 1907. — Cz. 1. — t. 10. — S. 102. (пол.)
  11. Spieralski Z. Kiszka Piotr h. Dąmbrowa (zm. 1534) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1966—1967. — Tom ХII/4, zeszyt …. — S. 514. (пол.)
  12. Kiszkowie Архівовано 21 вересня 2013 у Wayback Machine. (пол.)
  13. Radziwiłłowie (01) Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine. (пол.)
  14. Lulewicz H. Radziwiłł Mikołaj zwany Czarnym h. Trąby (1515—1565) // Polski Słownik Biograficzny: Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1987. — Tom XXX/2, zeszyt 125. — 193—384 s. — S. 345. (пол.)
  15. Я. Р. Дашкевич , Л. А. Проценко , 3. С. Хомутецька (1971). Каталог колекції документів Київської археографічної комісії (укр). Київ:: Наукова думка. с. 34,39, 75.
  16. Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 23 stycznia 1934 r. o zmianie granic miasta Ołyki w powiecie łuckim, województwie wołyńskiem. Dz.U. 1934 nr 16 poz. 127 (пол.)
  17. Пам'ятки містобудування і архітектури Волинської області. Архів оригіналу за 25 червня 2013. Процитовано 10 червня 2011.
  18. «Місцеві ради базового рівня» на офіційному сайті Ківерцівської райдержадміністрації. Архів оригіналу за 25 лютого 2012. Процитовано 27 березня 2012.
  19. «Економіка Олики». Розділ «смт Олика» на порталі мерій України «MERIA online». Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 17 липня 2019.
  20. Київстар: карта покриття. Архів оригіналу за 13 вересня 2011. Процитовано 5 квітня 2012.
  21. Vodafone Україна - Карта покриття по Україні.
  22. Індивідуальний lifecell>Покриття
  23. «Економіка Олики. Інфраструктурний розвиток». Розділ «смт Олика» на порталі мерій України «MERIA online». Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 17 липня 2019.
  24. Ківерцівський район: фінанси, страхування
  25. «Географічне положення Олики». Розділ «смт Олика» на порталі мерій України «MERIA online». Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 17 липня 2019.
  26. Олика: довідник підприємств
  27. Кобернюк В., Ткачов С. Осінський Алоїз // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 690. — ISBN 966-528-199-2.

Джерела

Література

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.