Ольянта Умала

Син Ісаака Умали Нуньєса, засновника індіанського націоналістичного Етнокасерістського руху. Його брат Антауро Умала очолив заколот в місті Андауайлас 1 січня 2005 і кілька днів утримував поліцейський комісаріат міста[1].

Ольянта Умала вчився на військовика. Взяв участь у зіткненнях з бойовиками організації Сяючий шлях (Сендеро луміносо), в 1995 році брав участь у збройному конфлікті з Еквадором (війна Альто-Сенепі). У 2000 році підняв невдалий заколот проти президента Альберто Фухіморі. Після закінчення повноважень Фухіморі Умала був прощений Конгресом і якийсь час був військовим аташе у Франції та Південній Кореї. Після піднятого його братом заколоту пішов у відставку з військової служби і заснував Перуанську націоналістичну партію. У 2006 році взяв участь в президентських виборах. Набрав 30,62 % голосів у першому турі і 45,5 % — у другому, поступившись апрісту Алану Ґарсія.

У 2011 році знову брав участь у президентських виборах. Кандидати у віце-президенти — конгресмен Марісоль Еспіноза Крус і прокурор Омар Чеаде[2]. Умала спочатку вважався фаворитом першого туру виборів. У ході передвиборчої кампанії Умала обіцяв справедливіший розподіл доходів, єдину систему безплатної охорони здоров'я, боротьбу з корупцією, а також закон щодо обов'язкового виконання передвиборчих обіцянок. У той же час, незважаючи на лівий характер своєї передвиборчої програми, Умала прагнув дистанціюватися від Уго Чавеса та його ідей[3]. Умала вийшов у другий тур виборів, отримавши відносну більшість голосів — 31,76 %[4].

Тоді перуанський лауреат Нобелівської премії з літератури Маріо Варґас Льйоса називав вибір між ультралівим націоналістом Ольянтою Умалою і ультраправою консерваторкою Кейко Фухіморі «вибором між раком і СНІДом».[5]

5 червня 2011 відбувся другий тур виборів, де Умала здобув перемогу. Наступного дня Національна виборча комісія Перу офіційно оголосила про перемогу Ольянти Умали. За попередніми підрахунками, він набрав 50,5 % голосів.[5]

Серед головних зобов'язань переможця президентських виборів — збільшити на 20 % мінімальну заробітну плату, розширити кредитування незаможних, підвищити оподаткування і обмежити прибутки гірничодобувних компаній, ввести заборонні мита на експорт газу для насичення внутрішнього ринку, а також схвалити закон про обов'язкове виконання передвиборчих обіцянок.