Олів'є Мартінес

Олів'є́ Мартіне́с (фр. Olivier Martinez; нар. 12 січня 1966, Париж, Франція) французький актор. Лауреат французької національної кінопремії «Сезар» 1994 року в категорії «Багатонадійний актор»[2] .

Олів'є Мартінес
фр. Olivier Martinez
Олів'є Мартінес з Мірою Сорвіно на Каннському МКФ у 2000 році
Дата народження 12 січня 1966(1966-01-12) (56 років)
Місце народження Париж, Франція[1]
Громадянство  Франція
Конфесія католик
Професія актор
Alma mater Вища національна консерваторія драматичного мистецтва
Роки активності 1990 наш час
Діти Maceo Martinezd
IMDb ID 0553648
Нагороди та премії
Сезар (1994)
Олів'є Мартінес у Вікісховищі

Біографія та кар'єра

Олів'є Мартіес народився 12 січня 1966 року в передмісті Парижа в робітничій сім'ї.[3] Його батько Робер Мартінес, іспанець родом з Іспанського Марокко, понад десять років був професійним боксером, а потім став механіком.[4] Мати, француженка Розмарі, працювала секретарем. Олів'є також декілька років займався боксом, проте автомобільна аварія змусила його відмовитися від спортивної кар'єри.

У 23 роки Олів'є Мартінес поступив до Національної академії драматичного мистецтва.[5] Під час навчання на нього звернули увагу продюсери, і вже наприкінці першого навчального року він отримав епізод у фільмі. У 1992 році Мартінес дебютував великою роллю у фільмі Жан-Жака Бенекса «Острів мастодонтів», який став останньою роботою видатного французького актора Іва Монтана. У 1993 році за роль в «Острові мастодонтів» актор номінувався як багатонадійний актор на французькі національну кінопремію «Сезар». У 1993 році Мартінес знявся в дуеті з Марчелло Мастроянні в експериментальній стрічці Бертрана Бліє «Раз, два, три… сонце»,[6] отримавши премію «Сезар» 1994 року як «багатонадійний актор».[2]

Фільми 1995 року «Гусар на даху», що став хітом у Європі, в якому його партнеркою виступила Жульєт Бінош, зробив Олів'є Мартінеса відомим в середовищі шанувальників арт-хаусного кіно в США. Ще більшу увагу в Голлівуді він звернув на себе після стрічки Бігаса Луни «Покоївка з „Титаніка“» (1997).[7] У подальші роки актор зіграв в декількох іспанських та французьких кінофільмах.

У 2000 році Олів'є Мартінес уперше знявся в англомовному фільмі — схваленій критиками драмі «Поки не настане ніч».[8] У 2002 році Мартінес приїхав у США і привернув до себе увагу Едріана Лайна, який запросив Олів'є у свою еротичну мелодраму «Невірна» на роль спокусника Поля Мартеля. Партнерами Мартінеса тепер стали Даян Лейн та Річард Гір. Після успіху «Невірної» Мартінес переїхав до Лос-Анджелеса і почав працювати над своєю англійською, намагаючись згладити сильний акцент. Він з'явився на телеекранах у «Римській весні місіс Стоун», а також у бойовику «S.W.A.T.: Спецназ міста ангелів» (2003), трилері «Забираючи життя» (2004) та у фільмі про вампірів «Кров і шоколад» (2007).

Особисте життя

У Олів'є Мартінеса є молодший брат, також актор, Венсан Мартінес.

З 1999 по 2002 рік Мартінеса пов'язували романтичні стосунки з акторкою Мірою Сорвіно.

Найгучніший роман Мартінеса почався у 2003 році — разом з поп-зіркою Кайлі Міноуг він прожив чотири роки. Олів'є підтримав Кайлі, коли у неї виявили рак, та допоміг їй впоратися із страшною хворобою. Проте через деякий час, у 2007 році, коли вона почала одужувати, вони все ж розлучилися.[9]

Після розриву стосунків з Кайлі Міноуг у Мартінеса були короткі романи з ізраїльською моделлю і актрисою Сараї Ґіваті та британською моделлю Розі Гантінгтон, яка удвічі молодша від нього.

У 2010 році Олів'є Мартітес почав зустрічатися з акторкою Голлі Беррі, з якою познайомився на зйомках стрічки «Заклиначка акул»[10][11], з якою одружився 13 липня 2013 році в Парижі.[12] Їхній син, Maцeo, народився в жовтні 2013 року в Лос-Анджелесі.[13][14] Після двох років шлюбу, в 2015 році пара оголосила, що вони розлучалися.[15] Остаточно шлюб було розірвано в грудні 2016 року.[16]

Фільмографія

Рік Українська назва Оригінальна назва Роль
19892006сКомісар НаварроNavarroРолло
1990фПовне залізоPlein ferПаскаль
1992тфOdyssée bidonФіл
1992фОстрів мастодонтівIP5: L'île aux pachydermesТоні
1992тфНевидимі пароліLes paroles invisibles
1993фРаз, два, три, сонцеUn, deux, trois, soleilмалий Поль
1995фГусар на дахуLe hussard sur le toitполковник Анджело Парді
1996фМій чоловікMon homme
1997фПокоївка з «Титаніка»La femme de chambre du TitanicОрті
1999фМісто чудесLa ciudad de los prodigiosОнофре Бувіля
2000фВ'язничкаLa tauleнімий
2000фТореадориTorerosМануель
2000фПоки не настане нічBefore Night FallsЛазаро Гомкс Каріллес
2000фМиNosotrasДавид
2000фТореадорBullfighterЖак
2002фСтрасний тижденьSemana Santa
2002фНевірнаUnfaithfulПоль Мартель
2003тфРимська весна місіс СтоунThe Roman Spring of Mrs. StoneПаоло ді Ліо
2003фS.W.A.T.: Спецназ міста ангелівS.W.A.T.Алекс Монтель
2004фЗабираючи життяTaking LivesПакетт
2006фКров і шоколадBlood and ChocolateГабрієль
2010фЛицар дняKnight and Day
20112015сРеваншRevenge
2011фЗаклиначка акулDark TideДжефф
2012сКібергеддонCybergeddonГустоф Добрефф
2013фЛікар. Учень АвіценниThe PhysicianШах Ала ад-Даула
2015сПовстання ТехасуTexas RisingАнтоніо Лопес де Санта Анна
2016сМарсMarsЕд Ґранн
2018фПавло, апостол ХристаPaul, Apostle of Christ

Визнання

Нагороди та номінації Олів'є Мартінеса[17]
Рік Категорія Фільм Результат
1993 Приз Жана Габена Нагорода
Премія «Сезар»
1993 Багатонадійний актор Острів мастодонтів Номінація
1994 Раз, два, три… сонце Нагорода

Примітки

  1. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #138188122 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. Olivier Martinez, César 1994 du Meilleur Jeune Espoir Masculin dans UN DEUX TROIS SOLEIL на сайті Vimeo
  3. Today in History - Jan. 12. Associated Press. 12 січня 2007. Процитовано 22 січня 2018.
  4. Olivier Martinez - Interview Magazine May 2002. Cinetropic.com. Процитовано 22 січня 2018.
  5. Olivier Martinez Interview, Blood & Chocolate
  6. Ebert, Roger (1 жовтня 1998). Roger Ebert's movie yearbook 1999. Andrews McMeel Publishing. с. 395. ISBN 978-0-8362-6831-7. Процитовано 22 січня 2018.
  7. Craddock, Jim (20 січня 2005). Videohound's Golden Movie Retriever 2005. Thomson/Gale. ISBN 978-0-7876-7470-0. Процитовано 22 січня 2018.
  8. The Advocate. Here Publishing. 19 грудня 2000. с. 57. ISSN 0001-8996. Процитовано 22 січня 2018.
  9. Kylie Minogue & Olivier Martinez Split. People.com. 3.02.2007. Процитовано 22 січня 2018.
  10. The Carousel of Hope Ball. Marie Claire. 25 жовтня 2010. Архів оригіналу за 15 жовтня 2013. Процитовано 22 січня 2018.
  11. Are Halle Berry and Olivier Martinez getting married?. Marie Claire. 4 січня 2012. Процитовано 22 січня 2018.
  12. Ehrich Dowd, Kathy; Mikelbank, Peter (13 липня 2013). Halle Berry Is Married: Photos. People. Процитовано 22 січня 2018.
  13. Silverman, Stephen M. (5 жовтня 2013). Halle Berry & Olivier Martinez Welcome Their Son!. People. Процитовано 22 січня 2018.
  14. Chen, Joyce (8 жовтня 2013). Halle Berry and Olivier Martinez names baby son, Maceo Robert Martinez. US Magazine. Процитовано 22 січня 2018.
  15. Zauzmer, Emily (27 жовтня 2015). Halle Berry and Olivier Martinez Are Divorcing After Two Years of Marriage. People magazine. Процитовано 22 січня 2018.
  16. Fisher, Kendall (30 грудня 2016). Halle Berry Finalizes Divorce from Olivier Martinez. E! News. Процитовано 22 січня 2018.
  17. Нагороди та номінації Олів'є Мартінеса на сайті IMDb (англ.)

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.