Олів'є Рує

Вихованець клубу «Нансі», де навчався разом із Мішелем Платіні. У дорослому футболі дебютував 1973 року і за сезон 1973/74 взяв участь у 10 матчах чемпіонату, в яких забив лише 1 гол, тому на наступний сезон був відданий в оренду в клуб другого дивізіону «Шомон».

Повернувшись 1975 року до «Нансі» Рує зумів таки закріпитись в основі та відіграв за команду з Нансі ще шість сезонів своєї ігрової кар'єри. Більшість часу, проведеного у складі «Нансі», був основним гравцем атакувальної ланки команди та одним з головних бомбардирів команди, маючи середню результативність на рівні 0,36 гола за гру першості. У 1978 році він з командою виграв Кубок Франції.

Згодом протягом 1981—1984 років захищав кольори клубу «Страсбур», а 1984 року уклав контракт з клубом «Ліон», у складі якого провів наступні два роки своєї кар'єри гравця. Граючи у складі «Ліона» також здебільшого виходив на поле в основному складі команди.

Завершував кар'єру в аматорських клубах зі Страсбурга «Нойдорф» і «Кенігсгоффен», за які виступав протягом 1986—1990 років.

У 1976 році захищав кольори олімпійської збірної Франції на Літніх Олімпійських іграх, разом з якою дійшов до чвертьфіналу. А за рік до того у її складі здобув Срібну медаль на Середземноморських іграх 1975 року в Алжирі.

9 жовтня 1976 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Франції в грі відбору на чемпіонат світу 1978 року проти Болгарії (2:2).

У складі збірної був учасником чемпіонату світу 1978 року в Аргентині, зігравши на турнірі у двох матчах, а його команда не подолала групового етапу.

Загалом протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 6 років, провів у її формі 17 матчів, забивши 2 голи.

Розпочав тренерську кар'єру невдовзі по завершенні кар'єри гравця, 1991 року, очоливши тренерський штаб клубу «Нансі», де працював до 1994 року

1999 року недовго був головним тренером швейцарського «Сьйона».

Після закінчення своєї спортивної кар'єри у французькій газеті L'Équipe Magazine від 16 лютого 2008 року Рує зробив камінг-аут, заявив, що він гомосексуал і відкрито живе своєю сексуальністю з моменту прибуття до «Страсбурга» в 1981 році. За його словами, це була причина, яка коштувала йому посади тренера в «Нансі» в 1994 році[1][2][3].

Також працював футбольним експертом та коментатором на французьких телеканалах Canal+ та L'Équipe[4].