Мішель Платіні

Міше́ль Платіні́ (фр. Michel Platini, нар. 21 червня 1955, Жеф, Франція) — французький футболіст і тренер, спортивний функціонер. Президент УЄФА (2007—2016), колишній член виконкому ФІФА.

Мішель Платіні
Мішель Платіні
Особисті дані
Повне ім'я Мішель Франсуа Платіні
(Michel François Platini)
Народження 21 червня 1955(1955-06-21) (66 років)
  Жеф, Лотарингія,
Франція
Зріст 179 см
Вага 73 кг
Громадянство  Франція
Позиція атакувальний півзахисник
Професіональні клуби*
РокиКлубІгри (голи)
1972–1979 «Нансі» 183 (98)
1979–1982 «Сент-Етьєн» 96 (50)
1982–1987 «Ювентус» 147 (68)
Національна збірна
РокиЗбірнаІгри (голи)
1975–1976 Франція U21 3 (0)
1975–1976 Франція (олімп.) 7 (4)
1976–1987 Франція 72 (41)
Тренерська діяльність**
РокиКомандаПосада
1988–1992 Франція
Звання, нагороди
Нагороди
Орден Пошани (Молдова)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Чемпіон Європи 1984. Найсильніший французький гравець XX століття за версією видання «France Football»[1]. Входить у десятку найкращих футболістів XX століття за класифікацією IFFHS. До 2011 року був єдиною особою, що отримувала «Золотий м'яч» три роки поспіль (1983, 1984 і 1985), таким досягненням може похвалитися лише Ліонель Мессі, що перевершив цей рекорд і виграв «Золотий м'яч» чотири рази поспіль (2009, 2010, 2011 і 2012).

Дитинство

Дід Платіні приїхав до Франції на початку XX сторіччя із сусідньої Італії. Мішель народився у містечку Жеф на північному сході Франції. Його батько, Альдо Платіні, грав на любительському рівні та всіляко допомагав синові у всіх його футбольних починаннях. Першою командою Мішеля Платіні був юніорський склад місцевого клубу «Жеф». Коли «Жеф» у змаганнях регіонального кубка переміг юніорів «Меца», Мішеля запросили на оглядини. 16-річний юнак начебто годився, але не зумів пройти спірометричного тесту — не надмухав стільки повітря, скільки було потрібно. Тому з Платіні підписав контракт інший сильний клуб регіону «Нансі». Це сталося влітку 1972 року.

«Нансі» (1972—1979)

Дебютував у «Нансі» у кінці свого першого професіонального сезону — 1972/73, коли травму дістав головний бомбардир клубу. Першою грою стала зустріч «Нансі»—"Нім" 2 травня 1973 року. Вже у наступному матчі він забиває перші м'ячі за клуб — 2 голи у ворота «Ліона» (підсумок — 4:0). Вже тоді гравець виділявся точним виконанням штрафних ударів та пенальті. Мішель додатково залишався після тренувань і ставив штучну стінку на відстань 7-8 метрів, щоб навчитися перекидати її. Футбольний клуб «Нансі» і досі гордиться тим, що такі манекени для пробиття штрафних були одними з перших у світі.

У сезоні 1974/75 «Нансі» опустився до другої ліги. Там півзахисник забив 17 голів і став помітним на полі гравцем — лідером команди. Наступного сезону клуб повернувся до елітного дивізіону французького футболу.

20-річний Платіні дебютує у збірній Франції 27 березня 1976 у грі проти Чехословаччини. На 76-й хв. гри юнак забив перший гол за «ле бльо» — під час пробиття штрафного партнер відкотив м'яч Мішелеві і півзахисник «Нансі» обвідним ударом перекинув стінку та вразив ворота відомого Іво Віктора. Тоді Платіні саме відбував піврічну службу у війську, але не у звичайній частині, а в спортивному батальйоні, де він мав можливість їздити на тренування та ігри. Влітку 1976 року Мішель взяв участь у Олімпійському футбольному турнірі в Монреалі. Франція програла чвертьфінал збірній НДР, яка і виграла турнір. За підсумками 1976-го року Мішеля Платіні на батьківщині визнали футболістом року, а у класифікації «Золотого м'яча» 21-річний француз посів високе 5 місце, поступившись тільки Францу Бекенбауеру, Робу Ренсенбрінку, Іво Віктору і Кевіну Кіґану.

Завдяки грі Платіні середнячок «Нансі» інколи перемагав імениті французькі клуби «Монако», «Нант» чи «Сент-Етьєнн». У 1977 році лотарингці завершили першість на 4-му місці, у 1978 — на 6-му. Того року «Нансі» єдиний раз у своїй історії здобув Кубок Франції. «Ніцца» поступилася їм 0:1, а єдиний гол забив Мішель Платіні. Всього у 9 кубкових іграх сезону 1977/78 він забив 8 м'ячів.

На чемпіонаті світу 1978 року жереб вибрав для збірної Франції сильну групу: господарі турніру аргентинці, завжди сильні італійці та Угорщина. Перед турніром наставник Мішель Ідальґо повторював, що команда молода, потрібен час, є перспектива і т. д., але дві поразки на старті — від Аргентини та Італії викликали шквал критики на батьківщині. Дісталось і Платіні. Впевнена перемога над угорцями (3:1) в останньому турі вже нічого не вирішувала. «Ле бльо» посіли 3 місце і поїхали додому. Мішель Платіні провів усі 3 поєдинки і забив 1 гол (Аргентині).

«Сент-Етьєнн» (1979—1982)

Влітку 1979-го у гравця закінчився контракт з «Нансі». Мішель перейшов до одного з найсильніших тоді клубів Франції — «Сент-Етьєнна». Після переходу до нової команди півзахисник почав заробляти найбільше з усіх гравців французької ліги. Там його партнерами стали гравці збірної Франції Жан-Франсуа Ларіо, Жерар Жанвійон. Разом з Платіні обличчя нападу формували відомі Домінік Рошто і голландець Джонні Реп. У 1981 році «зелені» стають чемпіонами Франції. Після сезону 1981/82 контракт з «Сент-Етьєнном» закінчувався і французький гравець почав отримувати чимало пропозицій з провідних європейських клубів («Барселона», «Арсенал», «Інтер», «Ювентус»). Найпривабливішими виявилися умови туринського «Ювентуса». 30 квітня 1982 року Мішель Платіні підписав з італійською командою 2-річний контракт. Він набував чинності після чемпіонату світу 1982 у Іспанії.

Першу гру на чемпіонаті світу 1982 французи програли Англії — 1:3. Головний суперник у боротьбі за 2-е місце — Чехословаччина, теж програла британцям, а з Кувейтом зіграла тільки 1:1. Перемога над арабами і нічия з чехословаками вивела «ле бльо» у 2-ий груповий етап. Там французи впевнено обіграли австрійців (1:0) та північноірландців (4:1) після чого команду Платіні почали розглядати як одного з фаворитів чемпіонату. Півфінальним суперником стала збірна ФРН. Цей матч згодом називатимуть одним з найефектніших ігор за всю історію чемпіонатів світу, а гру обох команд подаватимуть як приклад атакувального і красивого футболу. Німець П'єр Літтбарскі відкрив рахунок, а французька збірна відігралася після пенальті, яке виконав Платіні. Основний час — 1:1. За перші 8 хвилин додаткового Франція двічі вразила ворота Гаральда Шумахера — 3:1. Тоді свої 2 шедеври створила «німецька машина» — голи Карла-Гайнца Румменігге та Клауса Фішера. У серії післяматчевих пенальті Платіні теж забив. Французький воротар відбив один пенальті, його німецький візаві — два і французи завершили похід за головним призом турніру. Матч за 3-є місце після такої гри виглядав непотрібним — резервний склад поступився Польщі 2:3. У складі поляків виступав нападник Збігнев Бонек — автор 4-х м'ячів на турнірі. Після чемпіонату світу він прийде до «Юве» разом з Платіні.

«Ювентус» (1982—1987)

Платіні (ліворуч) у боротьбі за м'яч проти захисника «Роми» Убальдо Рігетті, 1983 рік.

У 1970-х роках італійська футбольна федерація ввела заборону на іноземців у місцевих клубах. З 1980 року дозволили використовувати 1 легіонера на полі, а з сезону 1982/83 — двох. Саме ці два місця зайняли француз Платіні та поляк Бонек. В Італії, у одному з найкращих клубів світу, Платіні досяг найвищого рівня гри — він не тільки роздавав передачі, як справжній півзахисник, а й забивав багато — більше від багатьох нападників. Тричі поспіль (1982—1984) він ставав найкращим голеадором Серії «А». У підсумку чемпіонат Італії виграла «Рома», а туринці відстали на 4 очки. Пріоритетом стали ігри Кубка європейських чемпіонів. У чвертьфіналі італійці перемогли володаря трофею англійську «Астон Віллу» (2:1 і 3:1), в півфіналі подолали польський «Відзев» (саме звідти прийшов Збігнев Бонек). Фінал пройшов у Афінах, куди приїхало близько 10 000 уболівальників «бьянко-нері». Всі чекали перемоги «Ювентуса» над німецьким «Гамбурґом». Італійська команда невдало провела гру і заслужено поступилася — 0:1. Єдиним виграним трофеєм того року став Кубок Італії.

У грудні 1983-го видання «Франс Футбол» називає Мішеля Платіні найкращим футболістом Європи і вручає йому «Золотий м'яч». Інших серйозних кандидатур майже не було. Французький півзахисник зібрав 110 очок зі 130 можливих. Шотландець Кенні Далгліш з «Ліверпуля», який став другим, отримав тільки 26 балів.

Сезон 1983/84 «Ювентус» закінчив чемпіоном Італії. Мішель Платіні забив 20 м'ячів та став найкращим бомбардиром ліги. Туринська команда перемогла у Кубку володарів кубків — у фіналі «Порту» поступилося з рахунком 2:1.

Влітку 1984 Франція приймала чемпіонат Європи. Від Мішеля Платіні, що був капітаном ще з 1979 року, очікували ще яскравішої гри. У першій грі Франція з мінімальним рахунком подолала Данію — єдиний гол забив Платіні. За наступні дві гри він додав ще 6 забитих голів — по три Бельгії та Югославії. Ні до того, ні після того два гет-трики поспіль на чемпіонаті Європи не вдалося забити нікому. Господарі виглядали одноосібними фаворитами турніру. Півфінал проти португальців проходив у цікавій та рівній боротьбі. Основний час дав результат 1:1. У додаткових таймах команди забили ще по одному м'ячу а на останній 119-ій хвилині вирішальний гол забиває Платіні. «Ле бльо» вийшли до фіналу чемпіонату Європи, де мали помірятись силами з Іспанією. Піренейці несподівано пройшли Данію, яка у 1980-х роках зібрала чудове покоління гравців: Алан Сімонсен, Пребен Елк'яер-Ларсен, Міхаель Лаудруп. 27 червня 1984 року на стадіоні «Парк де Пренс» у Парижі збірна Франції вперше у своїй історії виграла титул чемпіона континенту. Гра відома, насамперед, «ляпом» воротаря іспанців Луїса Арконади, який на 57-й хв. випустив м'яч після нескладного удару зі штрафного Мішеля Платіні — шкіряний повільно закотився у ворота. На останній хвилині гри французи забили 2-й гол і перемогли 2:0. Найкращим футболістом і бомбардиром турніру став капітан збірної Франції Платіні, який відзначився у воротах суперників 9 разів протягом 5 матчів.

«Золотий м'яч» 1984 отримав саме французький півзахисник «Ювентуса». Цього разу він отримав приголомшливу перемогу — представники 24 країн поставили його на 1 місце, і лише двоє класифікували його другим. Тобто капітан чемпіонів Європи отримав 128 очок з 130 можливих (98,5 % голосів). Другим став його партнер зі збірної Жан Тіґана («Бордо»).

У квітні 1985 року за заслуги перед батьківщиною Платіні нагороджено найвищою державною нагородою Франції орденом Почесного легіону.

29 травня 1985 року став трагічним днем для всього футболу. На стадіоні «Ейзель» у Брюсселі у фіналі Кубка європейських чемпіонів «Ювентус» переміг «Ліверпуль» — єдиний м'яч забив Мішель Платіні з пенальті. До Бельгії прибуло багато тисяч англійських уболівальників, які славилися своєю войовничістю. Перед початком гри почалися безчинства та бійка на трибунах між англійськими фанатами та італійськими тифозі. Організатори не дотримали всіх правил безпеки і вага натовпу зруйнувала частину трибуни. Загинуло 39 осіб. УЄФА дискваліфікувала англійські клуби на 3 роки, а «Ліверпуль» не мав права виступати у єврокубках аж 5 років.

«Золотий м'яч» дістався Мішелю і втретє — у 1985 році. До того 3 «золоті» кулі мав Йоган Кройф, після Платіні Марко ван Бастен, але лише Мішель Платіні здобув ці нагороди за 3 роки поспіль.

Франція мала шанс виграти чемпіонат світу, але у 1986 році у Мексиці їй перекрила шлях Німеччина — поразка в півфіналі 0:2 і лише «бронза». 31-річний півзахисник вже починав думати про завершення кар'єри. Це сталося після сезону 1986/87.

Як футболіст я помер у 32-річному віці — 17 травня 1987 року...

…Цими словами починається його книга «Життя як матч»[2]. Але у 1988 році він повернувся до великого футболу — у ранзі наставника.

Найкращий бомбардир збірної

Зробивши 19 червня 1984 хет-трик у майже рідному місті Сент-Етьєнні в матчі чемпіонату Європи з Югославією (3:2), Платіні побив рекорд Жюста Фонтена — 30 голів, що тримався з 1960 року[3]. Всього за національну команду він забив 2 хет-трики і 4 дублі. Досягнення Платіні — 41 м'яч, перевершив Тьєрі Анрі у 2007 році[4].

Тренер і функціонер

Після слабкої гри збірної Франції у перших двох відбіркових іграх до чемпіонату світу 1990, Мішелю Платіні запропонували очолити національну команду. На кубок світу французи не пробилися, але у відборі до чемпіонату Європи 1992 здобули 8 перемог у 8 іграх. Лідерами нападу були зірки Жан-П'єр Папен та Ерік Кантона. «Ворлд Соккер» назвав Платіні найкращим тренером світу 1991. Турнір проходив у Швеції і за вихід до півфіналу боролися Франція та Данія. У вирішальній зустрічі навіть нічия влаштовувала «ле бльо», але команда поступилась 1:2. У команді дуже не вистачало якісних гравців середньої лінії — «золоте покоління» Платіні вже пішло з футболу.

Мсьє Платіні був одним з організаторів чемпіонату світу 1998 у Франції. У 2002 році став членом виконкомів ФІФА та УЄФА. У січні 2007 року Мішеля Платіні обрано президентом УЄФА.

22 березня 2011 року Платіні був переобраний на посаду президента УЄФА на новий термін.

8 жовтня 2015 року Арбітражна палата комітету з етики Міжнародної федерації футболу (ФІФА) під головуванням Ханса-Йоахима Еккерта відсторонила главу УЄФА Мішеля Платіні від виконання обов'язків на 90 днів[5]. Однак Союз європейських футбольних асоціацій (УЄФА) відмовився виконувати рішення ФІФА і усунути президента Мішеля Платіні. У заяві виконкому УЄФА сказано: «Виконавчий комітет УЄФА висловив абсолютну довіру і повну підтримку Президенту УЄФА Мішелю Платіні»[6].

21 грудня 2015 року комітет з етики ФІФА жорстко покарав Мішеля Платіні за фінансові махінації. Очільника УЄФА відсторонено від будь-якої футбольної діяльності на 8 років.

Статистика виступів

Статистика клубних виступів

Сезон Команда Чемпіонат Національний кубок Континентальні кубки Інші змагання Усього
Ліга Ігор Голів Ліга Ігор Голів Ліга Ігор Голів Ліга Ігор Голів Ігор Голів
1972–73 «Нансі»Л152КФ00------52
1973–74Л1212КФ30------242
1974–75Л232+1[7]17КФ813------4130
1975–76Л13122КФ56------3628
1976–77Л13825КФ10------3925
1977–78Л13618КФ107------4625
1978–79Л11912КФ53КВК00---2415
Усього за «Нансі»18398322900--215127
1979–80 «Сент-Етьєн»Л13316КФ75КУЄФА75---4726
1980–81Л13520КФ105КУЄФА74---5229
1981–82Л13622КФ85КЧ20---4627
Усього за «Сент-Етьєн»104582515169--14582
1982–83 «Ювентус»A3016КІ137КЧ95---5228
1983–84A2820КІ73КВК82---4325
1984–85A3018КІ74КЧ97СУ104729
1985–86A3012КІ41КЧ63МКК+ЛТ1+01+04117
1986–87A292КІ81КЧ42---405
Усього за «Ювентус»147683916361921224104
Усього за кар'єру4342249660522821584313
 Статистика матчів і голів за збірну —  Франція
Дата Місто Господарі Результат Гості Турнір Голи Примітки
27-3-1976ПарижФранція 2 – 2 Чехословаччинатовариський матч1
22-5-1976БудапештУгорщина 1 – 0 Франціятовариський матч-
1-9-1976КопенгагенДанія 1 – 1 Франціятовариський матч1
9-10-1976Софія (місто)Болгарія 2 – 2 ФранціяВідбір до ЧС 19781
17-11-1976ПарижФранція 2 – 0 ІрландіяВідбір до ЧС 19781
23-2-1977ПарижФранція 1 – 0 ФРНтовариський матч-
30-3-1977ДублінІрландія 1 – 0 ФранціяВідбір до ЧС 1978-
23-4-1977ЖеневаШвейцарія 0 – 4 Франціятовариський матч1
26-6-1977Буенос-АйресАргентина 0 – 0 Франціятовариський матч-
30-6-1977Ріо-де-ЖанейроБразилія 2 – 2 Франціятовариський матч-
8-10-1977ПарижФранція 0 – 0 СРСРтовариський матч-
16-11-1977ПарижФранція 3 – 1 БолгаріяВідбір до ЧС 19781
8-2-1978НеапольІталія 2 – 2 Франціятовариський матч1
1-4-1978ПарижФранція 1 – 0 Бразиліятовариський матч1
19-5-1978ЛілльФранція 2 – 0 Туністовариський матч1
2-6-1978Мар-дель-ПлатаІталія 2 – 1 ФранціяЧС 1978 - 1-й етап-
6-6-1978Буенос-АйресАргентина 2 – 1 ФранціяЧС 1978 - 1-й етап1
10-6-1978Мар-дель-ПлатаФранція 3 – 1 УгорщинаЧС 1978 - 1-й етап-
4-4-1979БратиславаЧехословаччина 2 – 0 ФранціяВідбір до ЧЄ 1980-
2-5-1979Нью-ЙоркСША 0 – 6 Франціятовариський матч-
5-9-1979СтокгольмШвеція 1 – 3 ФранціяВідбір до ЧЄ 19801кап.
10-10-1979ПарижФранція 3 – 0 СШАтовариський матч1кап.
27-2-1980ПарижФранція 5 – 1 Греціятовариський матч2кап.
26-3-1980ПарижФранція 0 – 0 Нідерландитовариський матч-кап.
23-5-1980МоскваСРСР 1 – 0 Франціятовариський матч-кап.
11-10-1980ЛімасолКіпр 0 – 7 ФранціяВідбір до ЧС 19822кап.
28-10-1980ПарижФранція 2 – 0 ІрландіяВідбір до ЧС 19821кап.
19-11-1980ГанноверФРН 4 – 1 Франціятовариський матч-кап.
18-2-1981МадридІспанія 1 – 0 Франціятовариський матч-кап.
9-9-1981БрюссельБельгія 2 – 0 ФранціяВідбір до ЧС 1982-кап.
14-10-1981ДублінІрландія 3 – 2 ФранціяВідбір до ЧС 19821кап.
18-11-1981ПарижФранція 2 – 0 НідерландиВідбір до ЧС 19821кап.
23-2-1982ПарижФранція 2 – 0 Італіятовариський матч1кап.
28-4-1982ПарижФранція 0 – 1 Перутовариський матч-кап.
2-6-1982ТулузаФранція 0 – 1 Уельстовариський матч-кап.
16-6-1982БільбаоАнглія 3 – 1 ФранціяЧС 1982 - 1-й етап-
21-6-1982ВальядолідФранція 4 – 1 КувейтЧС 1982 - 1-й етап1кап.
24-6-1982ВальядолідФранція 1 – 1 ЧехословаччинаЧС 1982 - 1-й етап-кап.
4-7-1982МадридФранція 4 – 1 Північна ІрландіяЧС 1982 - 2-й етап-кап.
8-7-1982СевільяФРН 3 – 3 д.ч.
(5-4 п.п.)
 ФранціяЧС 1982 - півфінал1кап.
6-10-1982ПарижФранція 1 – 0 Угорщинатовариський матч-
10-11-1982РоттердамНідерланди 1 – 2 Франціятовариський матч1кап.
16-2-1983ГімарайншПортугалія 0 – 3 Франціятовариський матч-кап.
23-3-1983ПарижФранція 1 – 1 СРСРтовариський матч-
7-9-1983КопенгагенДанія 3 – 1 Франціятовариський матч1кап.
5-10-1983ПарижФранція 1 – 1 Іспаніятовариський матч-
29-2-1984ПарижФранція 2 – 0 Англіятовариський матч2кап.
1-6-1984МарсельФранція 2 – 0 Шотландіятовариський матч-кап.
12-6-1984ПарижФранція 1 – 0 ДаніяЧЄ 1984 - 1-й етап1кап.
16-6-1984НантФранція 5 – 0 БельгіяЧЄ 1984 - 1-й етап3кап.
19-6-1984Сент-ЕтьєнФранція 3 – 2 ЮгославіяЧЄ 1984 - 1-й етап3кап.
23-6-1984МарсельФранція 3 – 2 д.ч. ПортугаліяЧЄ 1984 - півфінал1кап.
27-6-1984ПарижФранція 2 – 0 ІспаніяЧЄ 1984 - Фінал1кап.
13-10-1984ЛюксембургЛюксембург 0 – 4 ФранціяВідбір до ЧС 19861
21-11-1984ПарижФранція 1 – 0 БолгаріяВідбір до ЧС 19861кап.
8-12-1984ПарижФранція 2 – 0 НДРВідбір до ЧС 1986-кап.
3-4-1985СараєвоЮгославія 0 – 0 ФранціяВідбір до ЧС 1986-кап.
2-5-1985Софія (місто)Болгарія 2 – 0 ФранціяВідбір до ЧС 1986-кап.
21-8-1985ПарижФранція 2 – 0 УругвайКубок Артеміо Франкі-кап.
11-9-1985ЛейпцигНДР 2 – 0 ФранціяВідбір до ЧС 1986-
30-10-1985ПарижФранція 6 – 0 ЛюксембургВідбір до ЧС 1986-кап.
16-11-1985ПарижФранція 2 – 0 ЮгославіяВідбір до ЧС 19862кап.
26-2-1986ПарижФранція 0 – 0 Північна Ірландіятовариський матч-кап.
1-6-1986ЛеонКанада 0 – 1 ФранціяЧС 1986 - 1-й етап-кап.
5-6-1986ЛеонФранція 1 – 1 СРСРЧС 1986 - 1-й етап-кап.
9-6-1986ЛеонУгорщина 0 – 3 ФранціяЧС 1986 - 1-й етап-кап.
17-6-1986МехікоІталія 0 – 2 ФранціяЧС 1986 - 1/8 фіналу1кап.
21-6-1986ГвадалахараБразилія 1 – 1 д.ч.
(3-4 п.п.)
 ФранціяЧС 1986 - чвертьфінал1кап.
25-6-1986ГвадалахараФранція 0 – 2 ФРНЧС 1986 - півфінал-кап.
11-10-1986ПарижФранція 0 – 2 СРСРВідбір до ЧЄ 1988-кап.
19-11-1986ЛейпцигНДР 0 – 0 ФранціяВідбір до ЧЄ 1988-кап.
29-4-1987ПарижФранція 2 – 0 ІсландіяВідбір до ЧЄ 1988-кап.
Усього Матчів (17 місце) 72 Голів (2 місце) 41

Титули та досягнення

Примітки

Посилання

Література

  • часопис «Футбол» — 2007. — № 09, 10, 22, 23
  • «Великие сборные» — 2006 — № 3,
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.