Олімпія (фільм)

Пролог першої частини «Олімпії»: на екрані видно руїни Акрополя, потім камера показує окремі голови античних атлетів і богинь, плавно переходячи на скульптуру дискобола роботи Мирона, а з неї здійснюється перехід до «живого зображення» голих атлетів, які на морі в уповільненій зйомці представляють такі античні змагання як метання диска, списа і ядра. Далі глядач бачить голих гімнасток, рухами яких, через запалювання олімпійського вогню і естафету факелоносців, що несуть вогонь через Грецію, переноситься в сучасність — на Олімпійський стадіон Берліна 1936 року. Але і в другій частині «Олімпії» є пролог: уранішній ліс, в якому бігуни по пересіченій місцевості, немов тіні, виникають перед глядачем і голими стрибають у воду, сауна, блискучі тіла атлетів, березові віники, особи під душем, що сміються. Але ще відомішим є кінець фільму: стрибки у воду чоловіків, які переходять в невагомий політ у небо. Потім на екрані виникає олімпійський стадіон увесь у вогнях, чутний дзвін, видно олімпійський вогонь і прикрашені лавровими гілками флагштоки, які схиляються один до одного. Олімпійські прапори і «Храм світла», створені молодим архітектором Альбертом Шпеєром, є фіналом фільму.

В обох частинах «Олімпії» один одного змінюють такі операторські прийоми, як панорами репортажів, уповільнене відтворення, панорамування, пасажі з виглядом знизу, з суб'єктивної камери, паралельна зйомка з декількох камер. Основне смислове навантаження при монтажі було покладене на символічне підвищення, що було зроблено за допомогою оптичних переходів, а також на емоційну музику і на напругу, що виникає у момент спортивного змагання, як у спортсменів, так і в уболівальників. Монтаж створює прямі зорові зв'язки між волею до перемоги німецьких олімпійців і оплесками Гітлера (чи Геббельса і Герінга). Іншими прийомами монтажу є: імпресіоністський монтаж тіла у польоті (стрибки з жердиною і у воду); монтаж безпрецедентної за напруженням боротьби сцени в марафонському бігу між силами (рухи ніг в уповільненому відтворенні), що покидають тіло, і величезною волею (сцени вулиць в прискореному відтворенні і з динамічною музикою); силуети на землі (фехтування); а також переходи між музично ілюстрованими пасажами і частинами, в яких присутні коментарі диктора і глядацька реакція на те, що відбувається на арені. Коментар до німецької версії фільму риторично підкреслює аналогію між спортивною боротьбою і військовими діями.

• 1938 — Державна премія
• 1938 — Головний приз Венеційського кінофестивалю (Кубок Муссоліні) за найкращий фільм; також призи у Швеції та Греції
• 1948 — Золота медаль Олімпійського комітету
• 1948 — Олімпійський диплом Міжнародного кінофестивалю в Лозанні
• 1956 — Фільм включено до десяти найкращих фільмів усіх часів[4]

• Кадри з «Олімпії» були використані німецькою індастріал-групою Rammstein у відеокліпі на пісню «Stripped».
• Кадри з «Олімпії» використовувалися у відеоряді на концертних виступах норвезької групи Ulver.

• «Олімпія. Частина 1: Свято народів» на сайті IMDb (англ.) (станом на 31.01.2015)
• «Олімпія. Частина 2: Свято краси» на сайті IMDb (англ.) (станом на 31.01.2015)
• «Олімпія» і класика олімпійського кіно. Матеріал кінознавчого часопису «Сеанс» (рос.)