Лені Ріфеншталь

Лені Ріфеншталь, Берта Елена Амалія Ріфеншталь (нім. Leni Riefenstahl; 22 серпня 1902, Берлін 8 вересня 2003, Пекінг, Німеччина) — німецька акторка, спортсменка та кінорежисерка епохи нацизму.

Лені Ріфеншталь
Leni Riefenstahl
Лені Ріфеншталь. Фотопортрет А. Біндера, 1928
Лені Ріфеншталь. Фотопортрет А. Біндера, 1928
Ім'я при народженні Гелена Берта Амалія Ріфеншталь
Дата народження 22 серпня 1902(1902-08-22)
Місце народження Берлін, Німецька імперія
Дата смерті 8 вересня 2003(2003-09-08) (101 рік)
Місце смерті Пекінг, Німеччина
Поховання
Громадянство  Німеччина[1]
Релігія лютеранство
Професія кінорежисерка, акторка, танцівниця
Кар'єра 1926 2003
Нагороди
IMDb ID 0726166
leni-riefenstahl.de
 Лені Ріфеншталь у Вікісховищі

Життя і творчість

Відома акторка і режисерка була в тісних дружних відносинах з Адольфом Гітлером. Ріфеншталь за її фільми, передусім «Тріумф волі» і «Перемогу віри», досі звинувачують у прославлянні забороненої після Другої світової війни ідеології націонал-соціалізму. Ці звинувачення Ріфеншталь відкидала.

Завдяки фільму «Блакитне світло» Лені Ріфеншталь стала відомою режисеркою, і свою увагу на неї звернув сам Адольф Гітлер. У лютому 1932 року вона присутня на його виступі в берлінському Палаці спорту. У травні 1932 року Ріфеншталь пише йому лист. Незабаром між ними відбувається зустріч. Після їх першої зустрічі, Ріфеншталь виїжджає до Гренландії на знімання чергового фільму Арнольда Фанка «SOS — айсберг». Зйомки фільму завершуються в кінці травня.

У серпні 1933 року Ріфеншталь прийняла пропозицію зняти фільм про п'ятий з'їзд НСДАП в Нюрнберзі. Вона працювала над фільмом разом із відомими операторами (Зепп Алльгайер, Франц Ваймайр і Вальтер Френц) і сама монтувала фільм. Продюсером фільму виступає міністерство пропаганди на чолі з Ґеббельсом. Прем'єра «Перемоги віри» відбулася 1 грудня 1933 року. Проте, в результаті ночі довгих ножів, фільм практично відразу після прем'єри вийшов із прокату. Причиною цього, серед іншого, стало відносне рівне зображення у фільмі начальника штабу нацистських штурмових загонів Ернста Рема і Адольфа Гітлера, чого, природно, Гітлер не міг допустити.

Можна вважати, що для Ріфеншталь цей фільм став своєрідною «пробою пера» у порівнянні з її ж пізнішою картиною «Тріумф волі».

У 1936—1938 роках Лені Ріфенштайль займалася зніманням і монтажем фільму «Олімпія», присвяченого Олімпійським іграм 1936 року в Берліні. Фільм мав дві частини: «Олімпія. Частина 1: Свято народів», «Олімпія. Частина 2: Свято краси». Фільму було високо оцінено за музику і звукові ефекти, за красу гірських пейзажів і сцен світанку, а також за чудовий монтаж. Фільм отримав кілька міжнародних нагород.

1939 року для знімання фільму «Пентезіл'ї» вона заснувала власну кінокомпанію «Leni Riefenstahl Film GmbH». Ріфеншталь працювала над сценарієм і також вела підготовчі роботи до знімань. Проте робота уривається 1 вересня 1939 року через початок Другої світової війни. Вона сама і співробітники її кінокомпанії вступають до армії, як військові кореспонденти, для висвітлення військових дій в Польщі. Жорстокі вбивства солдатами вермахту польських цивільних осіб в місті Конське наводять на неї жах, і вона відмовляється від подальшої роботи. За твердженням самої Ріфеншталь, вона також написала скаргу на дії військових у відповідну інстанцію.

У період з 1949 по 1987 роки відбулося декілька судових процесів з приводу насильницького залучення циган з табору Максглан до зйомок у фільмі «Низина» під час нацистської диктатури. У деяких з них Лені Ріфеншталь була звинуваченою. У ході всіх процесів причетність Ріфеншталь до насильницького залучення циган до знімань була названа наклепом.

Її остання акторська робота — знятий 1993 року режисером-документалістом Реєм Мюллером фільм «Сила образів: Лені Ріфеншталь, або дивне, страшне життя Лені Ріфеншталь». Цей фільм отримав премію «Еммі» і спеціальний приз кінокритиків в Японії. 2001 року президент МОК Хуан Антоніо Самаранч у швейцарській Лозанні нарешті вручає їй Золоту медаль Міжнародного олімпійського комітету за фільм «Олімпія» (хоча медаль і була присуджена її ще в далекому 1938 році, проте отримати її вона довгий час не могла).

2002 року Лені Ріфеншталь святкувала свій столітній ювілей у колі безлічі зірок (серед інших, наприклад, Зігфрід і Рой).

8 вересня 2003 року, через два тижні після свого 101-го дня народження, Лені Ріфеншталь померла у власному будинку в містечку Пекинг, що на Штарнберзькому озері.

Останні фільми Лені Ріфеншталь — «Кораловий рай» і «Мрії про Африку», були показані й в Україні (старт прокату відбувся 4 жовтня 2007 року).

Особисте життя

У 1940 році на зніманнях фільму «Долина» Лені Ріфеншталь познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком Петером Якобом (Peter Jacob). Лейтенант альпійських стрільців Якоб перебував в Австрії на відпочинку після поранення і знімався в кіно як каскадер. Згодом він воював на східному фронті (за полярним колом) і в Італії. Ріфеншталь і Якоб одружилися 21 березня 1944 року в Кіцбюелі.

30 березня 1944 року Ріфеншталь востаннє зустрілася з Адольфом Гітлером в його резиденції Бергхоф.

Влітку 1944 року помер її батько, на східному фронті загинув її брат Гайнц (який за доносом був звинувачений в купівлі м'яса на чорному ринку й антивоєнних висловлюваннях, позбавлений звання і відправлений у штрафний батальйон).

Незадовго до кінця війни до неї до Кіцбюеля приїхала мати.

Фільмографія

Режисерські роботи

Акторські роботи

  • 1925: «Wege zu Kraft und Schönheit — Ein Film über moderne Körperkultur» — «Шляхи до сили і красі — фільм про сучасну фізичну культуру»
  • 1926: «Der heilige Berg» — «Священна гора», режисер Арнольд Фанк
  • 1927: «Der große Sprung» — «Великий стрибок», режисер Арнольд Фанк
  • 1928: «Das Schicksal derer von Habsburg» — «Доля Габсбургів», режисер Рудольф Раффе
  • 1929: «Die weiße Hölle vom Piz Palü» — «Біле пекло Піц Палю», режисери Арнольд Фанк і Георг Вільгельм Пабст
  • 1930: «Stürme über dem Montblanc» — «Бурі над Монбланом», режисер Арнольд Фанк
  • 1931: «Der weiße Rausch — neue Wunder des Schneeschuhs» — «Біле божевілля — нове лижне диво», режисер Арнольд Фанк
  • 1932: «Das blaue Licht» — «Блакитне світло»
  • 1933: «SOS Eisberg» — «SOS — айсберг», режисер Арнольд Фанк
  • 1954: «Tiefland» — «Долина»
  • 1993: «Die Macht der Bilder» — «Влада образів», режисер Рей Мюллер
  • 2003: «Leni Riefenstahl — Ein Traum von Afrika» — «Лені Ріфеншталь — мрія про Африку», режисер Рей Мюллер

Нагороди

Державні нагороди

Джерела

  • Angolia, John (1989). For Führer and Fatherland: Political & Civil Awards of the Third Reich, p. 21.

Примітки

  1. Museum of Modern Art online collection

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.