Омікрон2 Великого Пса

ο² Великого Пса (ο² CMa, омікрон2 Великого Пса) — блакитно-білий надгігант у сузір'ї Великого Пса. З 1943 спектр цієї зорі застосовується як одна зі стабільних якірних точок для класифікації інших зір[3].

ο² Великого Пса

Location of ο2 CMa (circled)
Дані спостереження
Епоха J2000
Сузір’я Великий Пес
Пряме піднесення 07г 03х 01.47211с[1]
Схилення –23° 49′ 59.8523″[1]
Видима зоряна величина (V) 3.043[2]
Характеристики
Спектральний клас B3 Ia[3]
Показник кольору (B−V) –0.107[2]
Показник кольору (U−B) –0.778[2]
Тип змінності типу α Лебедя[4]
Астрометрія
Променева швидкість (Rv) 48.4[5] км/c
Власний рух (μ) Пр.сх.: –2.21[1] мас/р
Схил.: +3.61[1] мас/р
Паралакс (π) 1.18 ± 0.40 мас[1]
Відстань прибл. 2800 св. р.
(прибл. 800 пк)
Абсолютна зоряна
величина (MV)		 –7.3[6]
Фізичні характеристики
Маса21.4 ± 2.2[7] M☉
Радіус65[6] R☉
Світність220,000[6] L☉
Ефективна температура15,500[6] K
Інші позначення
24 Canis Majoris, CD −23°4797, FK5 270, HD 53138, HIP 33977, HR 2653, SAO 172839.
Посилання
SIMBADдані для HD+53138

Характеристики

ο² Великого Пса є масивним надгігантом спектрального класу B3 Ia[3][8], що вказує на те, що у віці бл.7 мільйонів років[7], зоря вичерпала запаси водню у ядрі та почала спалення гелію для утворення енергії[9]. Вона має видиму зоряну величину у +3,043[2], та є однією з найяскравіших зір сузір'я. Відстань до цієї зорі оцінюється приблизно у 2 800 світлових років (800 парсек), з можливою похибкою 34 %[1].

Зоря має масу приблизно 21 M☉[7] та радіус близько 65 сонячних[6]. Імовірно у майбутньому зоря вибухне як наднова типу II (колапсом ядра)[9].

ο² Великого Пса є однією з найбільш яскравих відомих зір — її світність оцінюється бл. 220 000[6] світностей Сонця (оцінка на підставі температури зовнішньої оболонки у 15 500 K.[6].

Зоря є змінною типу α Лебедя, яка нерадіально пульсує, що спричиняє зміну яскравості з +2,93 до +3,08 видимих зоряних величин з періодом 24,44  дні[4]. ο² Великого Пса втрачає масу за рахунок зоряного вітру зі швидкістю 2 × 10−9 мас Сонця на рік (екв. 1 маси Сонця за кожні 500 мільйонів років)[10].

Хоча ця зоря розташована на ділянці розсіяного скупчення Collinder 121, малоймовірно, що вона до нього належить. Навпаки, її оптична сусідка, помаранчевий надгігант ο1 Великого Пса належить до цього скупчення з більшою ймовірністю у 23,1 %, на підставі того, що його власний рух краще узгоджується з рухом скупчення[11]. Хоча ці дві зорі розташовані на небесній сфері поруч, ο1 CMa та ο2 CMa швидше за все гравітаційно не пов'язані, бо між ними дуже велика відстань[1][9].

Історія назви

У зоряному каталозі «Calendarium of Al Achsasi Al Mouakket», зоря мала назву Таніх аль Адзарі (تاني ألعذاري — taanii al-aðārii), що перекладалось лат. Secunda Virginum, тобто друга діва[12]. Разом з Адарою (ε CMa), Везеном (δ CMa) та Алудрою (η CMa) вони складають астеризм Аль Адара (ألعذاري), «Діви»[13][Прим. 1]

Примітки
  1. ε CMa мала назву Ауль аль Адзарі або Prima Virginum (Перша Діва), ο2 CMa — Таніх аль Адзарі (Друга Діва) та δ CMa — Талат аль Адзарі (Третя Діва).

Джерела
  1. van Leeuwen, F. (November 2007). Validation of the new Hipparcos reduction. Astronomy and Astrophysics 474 (2): 653–664. Bibcode:2007A&A...474..653V. arXiv:0708.1752. doi:10.1051/0004-6361:20078357.
  2. Gutierrez-Moreno, Adelina та ін. (1966). A System of photometric standards 1. Publicaciones Universidad de Chile, Department de Astronomy. с. 1–17. Bibcode:1966PDAUC...1....1G.
  3. Garrison, R. F. (December 1993). Anchor Points for the MK System of Spectral Classification. Bulletin of the American Astronomical Society 25: 1319. Bibcode:1993AAS...183.1710G. Процитовано 4 лютого 2012.
  4. Lefèvre, L. та ін. (November 2009). A systematic study of variability among OB-stars based on HIPPARCOS photometry. Astronomy and Astrophysics 507 (2): 11411201. Bibcode:2009A&A...507.1141L. doi:10.1051/0004-6361/200912304.
  5. Wielen, R. та ін. (1999). Sixth Catalogue of Fundamental Stars (FK6). Part I. Basic fundamental stars with direct solutions (35). Astronomisches Rechen-Institut Heidelberg. Bibcode:1999VeARI..35....1W.
  6. Crowther, P. A.; Lennon, D. J.; Walborn, N. R. (January 2006). Physical parameters and wind properties of galactic early B supergiants. Astronomy and Astrophysics 446 (1): 279–293. Bibcode:2006A&A...446..279C. arXiv:astro-ph/0509436. doi:10.1051/0004-6361:20053685.
  7. Tetzlaff, N.; Neuhäuser, R.; Hohle, M. M. (January 2011). A catalogue of young runaway Hipparcos stars within 3 kpc from the Sun. Monthly Notices of the Royal Astronomical Society 410 (1): 190–200. Bibcode:2011MNRAS.410..190T. arXiv:1007.4883. doi:10.1111/j.1365-2966.2010.17434.x.
  8. The Colour of Stars. Australia Telescope, Outreach and Education (Commonwealth Scientific and Industrial Research Organisation). 21 грудня 2004. Архів оригіналу за 10 березня 2012. Процитовано 16 січня 2012.
  9. Kaler, James B. OMI-2 CMA (Omicron-2 Canis Majoris). Stars (University of Illinois). Процитовано 28 лютого 2012.
  10. Prinja, R. K.; Massa, D. L. (October 2010). Signature of wide-spread clumping in B supergiant winds. Astronomy and Astrophysics 521: L55. Bibcode:2010A&A...521L..55P. arXiv:1007.2744. doi:10.1051/0004-6361/201015252.
  11. Baumgardt, H.; Dettbarn, C.; Wielen, R. (October 2000). Absolute proper motions of open clusters. I. Observational data. Astronomy and Astrophysics Supplement 146: 251–258. Bibcode:2000A&AS..146..251B. arXiv:astro-ph/0010306. doi:10.1051/aas:2000362.
  12. Knobel, E. B. (June 1895). Al Achsasi Al Mouakket, on a catalogue of stars in the Calendarium of Mohammad Al Achsasi Al Mouakket. Monthly Notices of the Royal Astronomical Society 55: 429–438. Bibcode:1895MNRAS..55..429K. doi:10.1093/mnras/55.8.429.
  13. Allen, R. H. (1963). Star Names: Their Lore and Meaning (вид. Reprint). New York: Dover Publications Inc. с. 130. ISBN 0-486-21079-0. Процитовано 12 грудня 2010.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.