Оніщук Микола Васильович

Народився 26 жовтня 1957 р. у с. Долинівка Брусилівського району  Житомирської області.

У 1977 р. закінчив Житомирський будівельний технікум, а в 1982 р. з відзнакою – юридичний факультет Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка за спеціальністю “Правознавство”. Протягом 15 років обіймав різні наукові посади: від стажиста-дослідника до старшого наукового співробітника, докторанта в Інституті держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. За підсумками конкурсу наукових праць в 1991 р. удостоєний Золотої медалі для молодих вчених НАН України. У 1987 р. захищає дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук, а у 2010 р. – докторську  дисертацію “Конституційні основи референдної демократії в Україні”. М. Оніщук вніс значний вклад у розвиток юридичної науки, зокрема в розробку теоретичних і прикладних проблем конституційного права, удосконалення правосуддя та процесуального законодавства. Автор більше 250 наукових праць, 3 монографій, 1 підручника. У різні роки був членом Ради видавців журналу “Право України”, редколегій журналу “Бюлетень Міністерства юстиції України”, газети “Юридичний вісник України”, редакційної ради “Зібрання законів України”; головою редакційної ради журналу “Судоустрій і судочинство в Україні” (2007).

М. Оніщук один із фундаторів Партії промисловців і підприємців України (2000), заступник, перший заступник голови партії (до 2006).

• 05.2002 – 05.2006 народний депутат України ІV скликання, перший заступник  голови Комітету ВР України з питань правової політики (від блоку “За єдину Україну!”);
• 05.2006 – 06.2007 народний депутат України V скликання, перший заступник голови Комітету ВР України з питань правосуддя (від блоку “Наша Україна”) ;
• 11.2007 – 12.2007 народний депутат України VІ скликання (від блоку “Наша Україна – Народна Самооборона”).

У період двох парламентських каденцій підготував і вніс до Верховної Ради України 105 законопроєктів (у т. ч. 15 – інституційних, 22 – з питань судоустрою і здійснення правосуддя, 26 – процесуального законодавства, 42 – соціально-економічного законодавства і підприємницької діяльності), більшість з яких набули чинності. У цьому ряду проєкти законів України: про порядок обрання і звільнення суддів, про Центральну виборчу комісію, про третейські суди, про вибори народних депутатів України, про Кабінет Міністрів України. Під час його керівництва комітетом ВРУ було завершено підготовку і ухвалено парламентом в цілому Цивільний і Господарський кодекси України, Цивільний процесуальний кодекс України, Господарський процесуальний кодекс України, Кодекс адміністративного судочинства України.

• 12.2007 – 03.2010   Міністр юстиції України, член Вищої ради юстиції (за посадою).

У ці роки під його проводом та участю розроблено і внесено до парламенту 106 законопроєктів, більшість з яких прийнято як закони, у т. ч. 3 проєкти кодексів: Адміністративно-процедурний і Кримінальний процесуальний кодекси України, Кодекс господарського судочинства; проєкти законів України про міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, про місцевий референдум, про безоплатну правову допомогу, про адміністративні послуги, про доступ до інформації та багато інших.

• З початку 12.2013 очолив Національну школу суддів України – державну установу із спеціальним статусом у системі правосуддя.

        Як ректор НШСУ забезпечив реформування суддівської освіти у відповідності до кращих практик країн ЄС. Проєкт Ради Європи “Підтримка впровадженню судової реформи в Україні” у квітні 2019 р. відзначав, що попри наявності багатьох проблем в українському судівництві: “У період з 2014 року… вдалося створити систему навчання, яка відповідає європейським стандартам і сприяла підвищенню якості системи правосуддя”.*

• науковий консультант Комітету Верховної Ради України з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки (1997-1999);
• член Міжвідомчої координаційної ради з питань приватизації стратегічно важливих промислових підприємств при Президентові України (1998-2000);
• радник Прем’єр-міністра України (2001-2002);
• член Національної ради соціального партнерства (1997-2000);
• член Наглядової ради Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (1998-2002);
• член Ради Національного банку України (2005-2007);
• голова Національної комісії із зміцнення демократії та утвердження верховенства права (2007-2008);
• член Конституційної Асамблеї (2012);
• член Конституційної комісії (2015);
• член Комісії з питань правової реформи (2019 – по цей час), голова робочої групи з питань розвитку законодавства про організацію судової влади та здійснення правосуддя (2019).

  Із середини 90-х років М. Оніщук активно прилучається до громадського життя.

• 1997–2010 заступник голови Спілки юристів України, перший заступник голови Спілки юристів України (з 2001);
• 1998–2010 віцепрезидент, перший віцепрезидент Світового Конгресу українських юристів;
• 1999–2006 віцепрезидент громадської спілки “Український союз промисловців і підприємців”;
• 2010–2013 президент Інституту правової політики;
• 2016–2020 перший віцепрезидент громадської спілки “Світовий конгрес українських юристів”;
• 07.2020 президент громадської спілки “Світовий конгрес українських юристів”.

• 1999 – орден “За заслуги” ІІІ ступеня;
• 2003 – орден “За заслуги” ІІ ступеня;
• 2007 – орден “За заслуги” І ступеня;
• 2017 – орден князя Ярослава Мудрого V ступеня;
• 2005 – Почесна грамота Верховної Ради України;
• 1993 – почесне звання “Заслужений юрист України”;
• 2010 – почесний професор Київського університету права Національної академії наук України.

Одружений, має трьох доньок: Устина, Ульяна, Анна-Марія

• Оцінка судової реформи в Україні за період з 2014 до 2018 року та відповідність реформи стандартам і рекомендаціям Ради Європи. Консолідований документ, п. 57, - 2019, с. 14.
• Оніщук Микола Васильович // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2002. — Т. 4 : Н — П. — 720 с. — ISBN 966-7492-04-4.
• Ректором Національної школи суддів України призначений Микола Оніщук