Операція «Блау»

Операція «Блау» (нім. Unternehmen Blau) стратегічна наступальна операція збройних сил Німеччини та її союзників на південному крилі радянсько-німецького фронту в ході літньо-осінньої кампанії 1942 року.

Операція «Блау»
Unternehmen Blau
Німецько-радянська війна
Німецька артилерія веде вогонь з 150-мм гармат Kanone 18 по радянських позиціях. Операція «Блау». Серпень 1942

Німецька артилерія веде вогонь з 150-мм гармат Kanone 18 по радянських позиціях. Операція «Блау». Серпень 1942
Дата: 28 червня 19 листопада 1942
Місце: Східна Україна, Кубань, Нижнє Поволжя, Північний Кавказ
Результат: перемога Німеччини та її союзників, поразка радянських військ
Територіальні зміни: окупація німецькими військами майже всього Північного Кавказу та південно-західних областей РРФСР, вихід до Волги в районі Сталінграду, але їм не вдається прорватися в Закавказзя;
Сторони
 Третій Рейх
Королівство Угорщина
Королівство Італія
Королівство Румунія
 Перша словацька республіка
 СРСР
Командувачі
Ф.фон Бок
М. фон Вейхс
В.Ліст
Е.фон Клейст
Г. Гот
Ф.Паулюс
А. Лер
В. фон Ріхтгофен
Е. фон Маккензен
І. Гарібольді
Г. Яні
П. Думітреску
Й. Туранець
Тимошенко С. К.
Будьонний С. М.
Малиновський Р. Я.
Голіков П. І.
Рокоссовський К. К.
Москаленко К. С.
Ватутін М. Ф.
Тюленєв І. В.
Єрьоменко А. І.
Петров І. Ю.
Гордов В. М.
Масленніков І. І.
Октябрьский П. С.
Військові формування
Група армій «A»
* 11-та армія
* 17-та армія
* 1-ша танкова армія
* 3-тя румунська армія[1]
Група армій «B»
* Армійська група «Вейхс»
(* 2-га армія
* 4-та танкова армія
* 2-га угорська армія
* 7-й армійський корпус
* 55-й армійський корпус)
* 6-та армія
* 8-ма італійська армія
* 4-та румунська армія
4-й повітряний флот
* 4-й повітряний корпус
* 8-й повітряний корпус
Південний фронт[2]
Південно-Західний фронт[3]
Донський фронт[4]
Північно-Кавказький фронт[5]
Закавказький фронт
Сталінградський фронт[6]
Військові сили
1 300 000[7] — 2 550 000 чоловік[8]
1 900 танків[9]
1 610 літаків
3 910 200[10]
3 720 танків[11]
~ 1 671 літак[12]
Втрати
1 013 000[13]—1 243 590[8] 1 312 775[10]—2 226 416 (з них: 1 111 681 загиблий або зниклий безвісти, 1 114 735 поранених)[14]
Загальний наступ Вермахту в контексті операції «Блау» з 7 травня по 18 листопада.
   по 7 липня
   по 22 липня
   по 1 серпня
Не варто плутати з планом «Блау»

Операція «Блау» була за задумом продовженням операції 1941 року під кодовою назвою «Барбаросса» і мала за мету остаточно вивести Радянський Союз з війни. За планом операції німецькі війська завдавали потужного удару на південній ділянці фронту, намагаючись знищити угруповання радянських військ західніше Дону, після чого здійснили спробу розосередженими ударами прорватися на Північний Кавказ, а лівим флангом вийти на рубіж річки Волга та відрізати нафтоносні райони на Кавказі і в подальшому прорватися крізь Кавказький хребет у Закавказзя. Для реалізації амбітних задач, група армій «Південь» була поділена на 2 групи армій: групу армій «A» та групу армій «B».

Після завершення розгрому невдалого радянського наступу в травні 1942 року на Харківському напрямку, загальний наступ німецьких військ розвивався доволі успішно. Військам Вермахту вдалося за короткі терміни опанувати значну територію півдня Росії й майже увесь Північний Кавказ. Однак, поступово опір радянських військ набував усе більш запеклого характеру, в особливості в районі Сталінграда. Й хоча більшість завдань була виконана, головної мети — виведення СРСР з війни та остаточного розгрому Червоної армії німецьким військам досягти не вдалося.

Див. також

Примітки

  1. з серпня 1942
  2. Ліквідований 28 липня 1942
  3. Ліквідований 12 липня і знову створений 22 жовтня 1942 року
  4. з 30 вересня 1942
  5. до 4 вересня 1942
  6. з 12 липня до 30 вересня 1942
  7. 1 млн німецькі війська та 300 000 її союзники
  8. Мюллер-Гиллебрандт. Сухопутная армия Германии 1939–1945 гг.
  9. Antill (2007), pp. 24-25.
  10. Г. Ф. Кривошеев, В. М. Андроников, П. Д. Буриков. Гриф секретности снят: Потери Вооруженных Сил СССР в войнах, боевых действиях и военных конфликтах: Стат. исслед. — Воениздат, 1993.
  11. Antill (2007), p. 29.
  12. Bergström 2007, pp. 49-50.
  13. Antill (2007), p. 87.
  14. Glantz (1995), p. 295.

Література

  • Самсонов Александр Михайлович, Сталинградская битва, 4-е изд., испр. и доп.— М.: Наука, 1989.
  • Бешанов Владимир Васильевич, Год 1942 — «учебный». — Мн.: Харвест, 2003.
  • Исаев Алексей Валерьевич, Сталинград. За Волгой для нас земли нет. — М.: Яуза, Эксмо, 2008.
  • Баданин Борис Васильевич, На боевых рубежах Кавказа. — М.: Воениздат, 1962.
  • Halder Franz. Kriegstagebuch. Tägliche Aufzeichnungen des Chefs des Generalstabes des Heeres 1939–1942. — Stuttgart: W. Kohlhammer Verlag, 1962–1964.
  • Hans Doerr. Der Feldzug nach Stalingrad. Darmstadt. 1955.
  • Hans-Adolf Jacobsen. 1939–1945. Der Zweite Weltkrieg in Chronik und Documenten. 3.durchgesehene und erganzte Auflage. Wehr-und-Wissen Verlagsgesselschaft. Darmstadt, 1959.
  • Antill, Peter (2007). Stalingrad 1942. Oxford: Osprey Publishing. ISBN 1-84603-028-5.
  • David M Glantz. Colossus Reborn: The Red Army At War, 1941–1943. — Lawrence (Kansas): University Press Of Kansas, 2005, ISBN 978-5-699-31040-1
  • Glantz, David M.; Jonathan M. House (2009). To the Gates of Stalingrad: Soviet-German Combat Operations, April–August 1942. The Stalingrad Trilogy I. Lawrence, KS: University Press of Kansas. ISBN 978-0-7006-1630-5.
  • Bergström, Christer (2007). Stalingrad – The Air Battle: November 1942 – February 1943. London: Chervron/Ian Allen. ISBN 978-1-85780-276-4.
  • Hayward, Joel (1995). Too Little Too Late: An Analysis of Hitler's Failure in 1942 to Damage Soviet Oil Production. Lawrence, KS: The Journal of Strategic Studies, Vol. 18, No. 4, pp. 94-135.
  • Dragos Pusca, Victor Nitu, Romanian Armed Forces in the Second World War — The Battle of Stalingrad — 1942
  • Gianluca Scotoni, L'Armata Rossa e la disfatta italiana, Ed. Panorama, Roma, 2007
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.