Октябрський Пилип Сергійович

У 1918 році добровільно вступив до лав Військово-морського флоту. Член РКП(б) з 1919 року. У період Громадянської війни служив машиністом на навчальному кораблі «Океан» Балтійського флоту, з 1920 року на допоміжному крейсері «Лейтенант Шмідт» Північної військової флотилії. У 1921 році служив на лінкорі «Гангут».

У 1922 році закінчив курси при Петроградському комуністичному університеті, після чого працював у морському відділі Політуправління РСЧА, в політвідділі флотилії. У 1924 році він змінив своє прізвище Іванов на Октябрський на честь Жовтневого перевороту. У 1925—1928 роках навчався на паралельних класах при Військово-морському училищі імені М. В. Фрунзе. Потім проходив службу на Балтійському, Тихоокеанському і Чорноморському флотах, командував торпедним катером, групою, дивізіоном, загоном і бригадою торпедних катерів.

У 1935 році, будучи вже комбригом, був нагороджений першим своїм орденом Червоної Зірки, який він отримав за освоєння катерів на новому морському театрі і розробку методів взаємодії кораблів з ​​авіацією, берегової обороною і сухопутними військами.

З лютого 1938 року командував Амурською військовою флотилією, а з березня 1939 року — Чорноморським флотом.

У німецько-радянську війну віцеадмірал П. С. Октябрський — один із керівників оборони Одеси і Севастополя. Будучи командувачем Чорноморським флотом, одночасно з 7 листопада 1941 по 30 червня 1942 року був командувачем Севастопольським оборонним районом. У період оборони Одеси флот під командуванням П. С. Октябрського забезпечував морські перевезення бойової техніки та особового складу до обложеного міста, а на заключному етапі оборони евакуацію людей, техніки, підприємств.

Брав участь у підготовці та здійсненні сумнозвісної Керченсько-Феодосійської десантної операції 1941—1942 років, що завершилася повним розгромом червоного десанту (загальні втрати становили понад 300 тис. осіб, включаючи близько 170 тисяч полонених).

Керував обороною Севастополя в 1941—1942 роках. Усупереч морським традиціям, Октябрський кинув напризволяще війська, евакуювавшись із групою начальницького складу та партійних працівників на Кавказ.[1] Німецький генерал Курт Тіппельскірх заявив про захоплення на мисі Херсонес 100 тис. полонених, 622 гармат, 26 танків і 141 літаків[2][3], проте за радянськими архівними даними кількість полонених становила 78 230 чоловік[3].

З червня 1943 року — командувач Амурської військової флотилії, а з березня 1944 року знову командувач Чорноморським флотом. Чорноморський флот під командуванням Октябрського зробив великий внесок в оборону Кавказу. Брав участь у проведенні Одеської та Кримської операції (березень — травень 1944).

10 квітня 1944 Октябрському було надано військове звання адмірала.

Також брав участь в Яссько-Кишинівській операції (серпень 1944). За вміле командування флотом в ході бойових операцій Ф. С. Октябрський був нагороджений двома орденами Ушакова, орденом Нахімова, Суворова, Червоного прапора, а також американським орденом «Легіон Заслуг».

Після війни продовжував командувати Чорноморським флотом. З листопада 1948 року по січень 1951 року був першим заступником головкому Військово-морських сил СРСР, потім в 1951—1952 роках у відставці через хворобу. З квітня 1952 року по листопад 1953 року — начальник Управління науково-випробувальних полігонів. З 1957 року по 1960 рік — начальник Чорноморського вищого військово-морського училища імені П. С. Нахімова (Севастополь).

За вміле керівництво флотом і проявлені мужність, відвагу і героїзм в боротьбі з німецько-фашистськими загарбниками Указом Президії Верховної Ради СРСР від 20 лютого 1958 адміралу Октябрському Пилипу Сергійовичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 10800).

З вересня 1960 року — військовий інспектор-радник Групи генеральних інспекторів Міністерства оборони СРСР. З лютого 1941 по 1952 рік був членом Центральної ревізійної комісії ВКП(б).

Могила Пилипа Октябрського

Почесний громадянин Севастополя з 25 жовтня 1967 року. Помер 8 липня 1969 року в Севастополі. Похований у Севастополі на кладовищі Комунарів.

• Герои Советского Союза. Краткий биографический словарь. Том 2. М.: Воениз., 1988;
• Долгов И. А. Золотые звёзды калининцев. Кн. 2. — М.: Московский рабочий, 1984