Операція Рейнгард

Неможливо точно встановити, коли був відданий наказ знищити євреїв Європи, бо немає жодного письмового свідоцтва про його існування. Немає також впевненості, що такий наказ будь-коли був відданий в письмовому вигляді Гітлером. На думку авторів «Катастрофи європейського єврейства», до рішення про масове знищення євреїв нацистами привела окупація Польщі, єврейське населення якої перевищувало 3 млн чоловік. Відмова від ідеї еміграції почалась вже восени 1940. Професор Петер Лонгер вважає, що не дивлячись на масові розстріли в 1941 році перехід до поголовного знищення почався тільки в кінці весни 1942 року[1].

Айнзатцгрупи і поліцейські батальйони почали знищувати євреїв-чоловіків у віці від 17 до 45 років відразу після нападу Німеччини на СРСР. З вересня-жовтня 1941 року мобільні каральні частини перейшли до масового знищення також жінок і дітей.

Для вирішення організаційних проблем знищення євреїв Рейнгард Гейдріх скликав 20 січня 1942 року «Ванзейську конференцію». У конференції взяли участь представники всіх задіяних в так званому «остаточному вирішенні єврейського питання» організації. Йозеф Бюлер, заступник Ганса Франка, виступив із заявою, що було б бажано почати вирішення цього питання в генерал-губернаторстві, через відсутність проблем з організацією транспорту і виконання цієї операції. Євреї повинні були бути видалені з території генерал-губернаторства якомога швидше, позаяк саме тут «єврей, як носій зарази» представляв особливу небезпеку. До того ж, з двох з половиною мільйонів євреїв, що живуть на цій території, велика частина була непрацездатна.

Результатом конференції стала єдність думок про переміщення євреїв Європи на схід і їх вбивство.

Проведення операції Генріх Гіммлер доручив начальнику поліції і СС Люблінського району Оділо Глобочнику, який був призначений на цю посаду в 1939 році. У ньому Гіммлер бачив того, хто «як ніхто інший створений для колонізації Сходу», як він писав в листі від 4 серпня 1943 року, коли йшлося про відставку Глобочника. 21 липня 1941 року Гіммлер назвав все зроблене і заплановане Глобочником в окрузі Люблін програмою Генріх. У цій області як частина «програми Генріх» мало місце також виконання «операції Рейнгард».

До назви операції мають відношення два імені:

1. Державний секретар міністерства фінансів Рейху Фріц Рейнгардт
2. Рейнгард Гейдріх, шеф РСХА, убитий в червні 1942 року в Празі в результаті замаху.

Питання, хто був епонімом операції — Рейнгард Гейдріх або Фріц Рейнгардт — залишається дискусійним, хоча судячи з написаного в першоджерелах (ім'я — Reinhard, прізвище Reinhardt) мова йде про обергрупенфюрера СС Гейдріха.

Можна тільки побічно встановити, коли Оділо Глобочник, керівник «операції Рейнгардт», отримав від рейхсфюрера-СС наказ про знищення євреїв. Адольф Айхман сказав на процесі в Єрусалимі, що Гейдріх повідомив йому через два або три місяці після нападу на Радянський Союз про те, що фюрер наказав фізично знищити євреїв. Айхман говорив, що Гейдріх наказав йому: «Їдьте до Глобочникуа. Рейхсфюрер вже дав йому відповідні вказівки. Погляньте, наскільки він просунувся зі своїм проектом.»[2]

У Любліні Айхману був в одному з таборів, де Крістіан Вірт пояснив йому пристрій газових камер для удушення євреїв. Вірт був першим комендантом табору смерті Белжець і пізніше інспектором всіх таборів «операції Рейнгардт». Перед цим він брав участь в програмі евтаназії (Операція T4). Таким чином, Глобочник був посвячений у плани знищення євреїв вже влітку 1941 року.

Часто в літературі як дату віддачі наказу Глобочнику наводиться липень 1941 року. Останні дослідження виходять з того, що восени 1941 року Гіммлер віддав наказ знищити всіх євреїв генерал-губернаторства, яких неможливо було використовувати для примусової праці.[3]

«Операція Рейнгард» за задумом свого керівника Оділо Глобочника мала чотири етапи:

• виселення;
• оцінка робочої сили;
• оцінка майна;
• захоплення прихованих цінностей і нерухомості.

• Yitzhak Arad: Belzec, Sobibor, Treblinka: The Operation Reinhard Death Camps. Indiana University Press, Bloomington (Ind.) 1987, ISBN 0-253-34293-7 (engl.)
• Christopher Browning: Ganz normale Männer: Das Reserve-Polizeibataillon 101 und die «Endlösung» in Polen. Rowohlt, Reinbek bei Hamburg 1993, ISBN 3-499-19968-8
• Raul Hilberg: Die Vernichtung der europäischen Juden. Fischer-Taschenbuch-Verlag, Frankfurt a.M. 1990, ISBN 3-596-24417-X
• Ernst Klee, Willi Dreßen, Volker Rieß (Hrsg.): «Schöne Zeiten»: Judenmord aus der Sicht der Täter und Gaffer. S. Fischer, Frankfurt a.M. 1988, ISBN 3-10-039304-X
• Ernst Klee: Was sie taten — Was sie wurden. Frankfurt am Main 1986, ISBN 3-596-24364-5
• Ernst Klee: Das Personenlexikon zum Dritten Reich: Wer war was vor und nach 1945. Fischer-Taschenbuch-Verlag, Frankfurt am Main 2005, ISBN 3-596-16048-0
• Eugen Kogon, Hermann Langbein, Adalbert Rückerl (Hrsg.): Nationalsozialistische Massentötungen durch Giftgas. Fischer-Taschenbuch-Verlag, Frankfurt a.M. 1986, ISBN 3-596-24353-X.
• Gitta Sereny: Am Abgrund. Gespräche mit dem Henker. Franz Stangl und die Morde von Treblinka. Piper, München 1995, ISBN 3-492-11867-4
• Peter Witte, Stephen Tyas: A New Document on the Deportation and Murder of Jews during «Einsatz Reinhardt» 1942. In: Holocaust Genocide Studies 15 (2001), S. 468—486.
• Informationsmaterial des Bildungswerks Stanislaw Hantz e.V.: Belzec, Reader — basiert auf einem bisher unveröffentlichten Manuskript des Historikers und Leiters der Gedenkstätte Belzec Robert Kuwalek