Опсікіон

Була створена на основі презентального війська, що розташовувалося поблизу Константинополя. Точна дата утворення феми невідома, проте Опсікіон був однією зі давніших фем, створених імператором Іраклієм. Перша згадка про неї відноситься до 615 року, коли імператор призначив комітом Опсіккія магістра оффіцій Бона. Втім, на той час Опсікіон являв не адміністративну одиницю, а елітну військову частину, що розташовувалася в Константинополі.

Фема на першому етапі свого існування охоплювала північний захід Малої Азії від протоки Дарданелли та річки Галіс: Мізію, Віфінію, частину Галатії, Лідію і західну Пафлагонію. Є версія, що на початку до неї входила також Фракія. Спочатку його столицею був місто Анкіра. З огляду на стратегічне розташування очільниками феми зазвичай ставали родичі імператорів або члени їх почту. Юстиніан II пересилив до феми 30 тис. (за іншими відомостями 80 тис.) слов'ян з Балкан, сподіваючись зробити з них потужні загони проти арабів.

Опсікій маючи вигідне розташування неподалік від столиці імперії, значні багатства, щільне населення, часто був центром повстань проти імператорської влади. 668 року коміт Мецетій узурпував трон, вбивши імператора Константа II. У 713 році тут стався заколот проти імператора Філіппіка, внаслідок чого війська оголосила новим володарем Анастасія II. У 715 році війська Опсікіона повалили Аннастасія II, поставивши імператором Феодосія III. У 716 році Опсікіон виступив на стороні Льва III Ісавра, але в 718 році війська феми виступили проти останнього, але зазнали поразки.

За часів Ісаврійської династії Опсікійська фема стає базою для прихильників іконошанування на противагу імператорам-іконоборцям. У 741 роках коміт Артабаст використовував фему для захоплення влади за часів імператора Костянтина V. Після повалення Артабаста у 740-х роках з Опсікійсткої феми було виокремлено феми Букеларії й Оптіматон. Водночас в Опсікії розташувалися нові частини, що були іконоборцями, які підпорядковувалися імператорові, а коміту — лише загони стратіотів.

У 766 році придушено нове повстання військ Опсікіона на чолі із комітом Давидом (до якого доєдналося 19 стратегів та сановників) проти імператора Костянтина V, але змову було викрито та заколот швидко придушено. У 820 році Опсікіон був однією з важливіших фем у протистоянні з повсталими Фоми Слов'янина.

У 866 році стратег Георгій Пегані разом зі стратегом Фракісійської феми Сімбатієм повстав проти імператора Василя I, проте виступ було придушено. До кінця IX століття в долі Опсікіона почалися зміни: фема змінила свій статус з елітної на кіннотну, її підрозділи були поділені на турми.

У 932 році в феме почалося повстання Василя Мідної руки проти імператора Романа I, але зазнало поразки, а очільника було схоплено й страчено.

У 1080—1081 роках скориставшись боротьбою за імператорський трн землі феми були захоплено султаном Сулейманом ібн Кутулмишем. Лише в результаті Першого хрестового походу у 1090-х роках візантійська імперія зуміла відновити владу на цих землях. За наказом імператора Олексія I фему було відновлено. За часів імператорів з династії Комнінів пережила новий розквіт.

У 1204 році після падіння Константинополя (захоплено учасниками Четвертого хрестового походу) західні турми фема стала частиною Латинської імперії, в той час як адміністративний центр Опсікіона — Нікея — стала столицею Нікейської імперії. У 1224 році нікейський імператор Іоанн III відвоював втрачені землі. У 1234 році об'єднано з Егейською фемою.

Спочатку на чолі феми призначався коміт з титул патркиія або протоспафарія (у 766—860-х роках знижено до спафарія, а потім відновлено). Сама фема поділялася на доместікати, що формувалися на основі військових частин оптиматів (готів-федератів) та букеларіїв (елітні частини легкої кінноти)). Війська феми складали 18 тис. вояків.

З 870-х років намісник отримав звання стратега. Він отримував платню в 30 лібрів золота. Війська феми складали 6 тис. вояків. Адміністративним центром стало місто Нікея. Імператор Костянтин VII у своїй праці «Про управління імперією» згадує такі міста феми: Котієй, Дорілей, Мідайон, Апамея, Мірлея, Лампсак, Паріон, Кізік і Абідос.

За часів Нікейської імперії на чолі феми стояв дука (дукс).

• Мецетій (668)
• Феодор (680—681)
• Вараз-Бакур (705—711)
• Ісой (711)
• Георгій Вурам (711—713)
• Артабаст (727—741)
• Давид (760-ті)
• Катакіла (820-ті)

• Pertusi, A. Constantino Porfirogenito: De Thematibus. — Rome, Italy: Biblioteca Apostolica Vaticana, 1952.
• Haldon, John F. Byzantine Praetorians: An Αdministrative, Ιnstitutional and Social Survey of the Opsikion and the Tagmata, c. 580—900. — Bonn, Germany: R. Habelt, 1984. — Vol. 3. — ISBN 3774920044.
• Lounghis, T. C. (1996). «The Decline of the Opsikian Domesticates and the Rise of the Domesticate of the Scholae». Byzantine Symmeikta (10): 27–36. ISSN 1105—1639.
• Asia Minor and its themes: studies on the geography and prosopography of the byzantine themes of Asia Minor (7th — 11th century) / ed. by E. Kountoura-Galake, T. Lounghis, A. Savvides et al. Athens, 1998. P. 201—204
• R. Lilie, Bisanzio la seconda Roma, Newton & Compton, Roma, 2005, ISBN 88-541-0286-5