Оселедцевий король чубатий
Оселе́дцевий коро́ль чуба́тий[1] (Regalecus glesne) — морська риба із родини ременетілих (Regalecidae), ряду лампридоподібних (Lampriformes).
? Оселедцевий король чубатий | ||||||||||||||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||
Regalecus glesne Ascanius, 1772 | ||||||||||||||||||||||||||
Синоніми | ||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||
Посилання | ||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||
Це напівглибоководна риба, що зустрічається в теплих і помірно теплих водах Тихого, Атлантичного і Індійського океанів. У Атлантиці широко поширений, відзначається у Середземному морі[2]. У східній Пацифіці від Топанга-Біч у Південній Каліфорнії, США, до Чилі[3]. Зустрічається на глибині 50-700 метрів, також від 20 до 200 метрів і навіть 1000 метрів і траплються іноді на поверхні. Оселедцевого короля зустрічають іноді в косяках оселедця, яким він живиться.
Перший опис оселедцевого короля датується 1771 роком.
Опис
Оселедцеві королі зазвичай досягають довжини 5,5 м (при вазі 250 кг), але зафіксовано екземпляри довжиною до 11 метрів, або, за непідтвердженими даними навіть 17 метрів. Це найдовша з нині живих кісткових риб про що свідчить запис у Книзі рекордів Гіннесса. Тіло оселедцевого короля має ременеподібну форму: наприклад, при довжині 3,5 м ширина тулуба може становити тільки 5 см. Окремі екземпляри знаходять викинутими на берег після шторму. Плавають ці риби зазвичай головою догори, розташовуючи тіло в положенні, близькому до вертикального. При цьому вони підтримують від опускання тіло, питома вага якого більша, ніж вага води, і поступально переміщаються з невеликою швидкістю за рахунок хвилеподібних рухів довгого спинного плавця. Промислової цінності не представляє: м'ясо оселедцевого короля неїстівне, і від нього відмовляються навіть тварини. Викликає певний інтерес як об'єкт спортивного лову. Іноді ременетілі потрапляють до рибальських сіток, але трапляється це дуже рідко.
Література
- Маркевич О.П., Татарко К.І. Російсько-українсько-латинський зоологічний словник. - Київ: Наук. думка, 1983. - 411 с.
- Fischer, W., M.-L. Bauchot and M. Schneider (eds.) 1987 Fiches FAO d'identification des espèces pour les besoins de la pêche. (Révision 1). Méditerranée et mer Noire. Zone de Pêche 37. FAO, Rome. 1529 p.
- Eschmeyer, W.N., E.S. Herald and H. Hammann 1983 A field guide to Pacific coast fishes of North America. Houghton Mifflin Company, Boston, U.S.A. 336 p.